Вирок № 37154022, 27.01.2014, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1789/13-к

Провадження № 1-кп/194/12/14

В И Р ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Ковальчук В.О.

при секретарі Антонюк Т.С.

з участю прокурора Монич О.Ю.

потерпілих ОСОБА_1

ОСОБА_16

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань названого суду в м.Тернівка Дніпропетровської області кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м.Тернівка Дніпропетровської області, росіянина, громадянина України,

професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не задовільним станом здоров'я, працюючого ТОВ "Сігма Ком", підземним електрослюсарем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

22.03.2002 р. Тернівським міським судом Дніпропетровській області, за ст.309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном 1 рік.

05.03.2003 р.Тернівським міським судом Дніпропетровській області за ст.185 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.70, ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

21.11.2005 р. Павлоградським міським судом Дніпропетровській області за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном 2 років.

26.05.2006 р. Павлоградським міським судом Дніпропетровській області за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 ст.86 ч.2, ст.70 ч.1, ст.70 ч.4, ст.71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі.

26.05.2010 р. Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років 1 місяцю позбавлення волі.

31.10.2013 р. Апеляційним судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.2 КК України до 1 року 5 -ти місяців позбавлення волі;

по даній справі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_10, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив і повторно скоїв ряд умисних злочинів.

Так, біля 17-тої години в один із днів березня 2013 року, ОСОБА_10, знаходячись в магазині "Баличок", розташованому по вулиці Пушкіна в м.Тернівка, Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, вирвавши з лівої руки продавця ОСОБА_1 мобільний телефон марки "Nokia C5320", вартістю 1000 гривень, та не реагуючи на вимогу потерпілої ОСОБА_1 в частині повернення відкрито викраденого майна, зник з місця події.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 9-тої години, 06 червня 2013 року, знаходячись в кабіні автомобіля ЗІЛ д.н. НОМЕР_1, який стояв поблизу будинку №11, що по вулиці Ковальській в місті Тернівка Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з умислом на заволодіння чужим майном, поторно вчинив таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки "Samsung DUOS 1182", вартістю 250 гривень у водія ОСОБА_16, яким розпорядився за власним розсудом, заподіявши потерпілому шкоду на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 10-тої години 12 червня 2013 року, через не зачинені водійські двері автомобіля ВАЗ-07, д.н. НОМЕР_2, що стояв навпроти магазину "Паляниця", розташованого по вулиці Пушкіна в місті Тернівка Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з умислом направленим на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом проникнення в салон автомобіля, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки "Nokia 202", вартістю 450 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 7-мої години 13 червня 2013 року, проходячи біля будинку АДРЕСА_4, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном, проникнувши через хвіртку на територію садиби зазначеного будинку, та через незачинені вхідні двері в житло-будинок, де з зальної кімнати, таємно, повторно викрав чуже майно, а саме телевізор марки "Samsung", вартістю 4800 гривень, заподіявши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_4 на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 4-тої години 19 червня 2013 року, проходячи біля будинку АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном, проникнувши через хвіртку на територію вищезазначеного будинку, та використовуючи драбину, проникнувши через кватирку в вікні, в житло-будинок, звідки таємно, повторно, викрав наступне чуже майно:

- золоте кільце - 585 проби, вагою 3 грами, вартістю 1110 гривень,

- золоте кільце - 585 проби, вагою 6.79 гр., вартістю 3150 гривень,

- золоті сережки 585 проби, вагою 5.54 грами, вартістю 2570 гривень,

- золоте кільце - 585 проби, вагою 3.87 грами, вартістю 1277 гривень,

- золоте кільце - 585 проби, вагою 3.65 грами, вартістю 1095 гривень,

- золоте кільце - 585 проби, вагою 2.31 грами, вартістю 1500 гривень,

- золоте кільце - 585 проби, вагою 6.43 грами, вартістю 2500 гривень, а всього майна на загальну суму 11915 гривень, заподіявши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_5 на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 12-тої години 25 червня 2013 року, знаходячись біля торгівельного прилавку магазину, розташованого на території торгівельного комплексу "Західний - Донбас", що під №26 по вулиці Харківській в місті Тернівка, Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном, взявши з прилавка телефон, таємно, повторно, викрав чуже майно-мобільний телефон марки "Samsung GT-C3520", вартістю 750 гривень, сім-картку оператора мобільного зв'язку "МТС", вартістю 40 гривень, на рахунку, якої знаходились грошові кошти у сумі 15 гривень, а всього майна на загальну суму 805 гривень, заподіявши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_11 на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 12-тої години 30-ти хвилин 25 червня 2013 року, знаходячись в магазині «Донецький трикотаж», розташованому по вулиці Харківській в місті Тернівка Дніпропетровської області, з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном, підійшовши до столу, розташованому у вищезазначеному магазині, звідки шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав чуже майно, мобільний телефон марки "Nokia 5310", вартістю 400 гривень, сім-картку оператора мобільного зв'язку "МТС", яка для потерпілої майнової цінності не представляє, на рахунку, якої знаходились грошові кошти у сумі 140 гривень, а всього майна на загальну суму 540 гривень, заподіявши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_7 на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 6-тої години 28 червня 2013 року, знаходячись в гостях в квартирі АДРЕСА_3, з корисливих мотивів, з умислом направленому на незаконне заволодіння чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_8 вийшла з квартири та його ніхто не бачить, шляхом вільного доступу, таємно, повторно з вищезазначеної квартири викрав чуже майно, а саме:

- чоловічу сумку, вартістю 250 гривень,

- фен, вартістю 150 гривень,

- дрель, вартістю 450 гривень,

- носильні речі, а саме: чоловічу сорочку, спортивну кофту, спортивні штани, джинсові штани, які для потерпілої майнової цінності не представляють, а

всього майна на загальну суму 850 гривень, заподіявши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Окрім того, ОСОБА_10, біля 12-тої години 03 липня 2013 року, проходячи уздовж першого під'їзду будинку №12 по вулиці Пушкіна в місті Тернівка Дніпропетровської області, незаконно придбав, знайшов, на землі пластикову коробку, в якій знаходився паперовий пакунок з виготовленим з коноплі особливо небезпечним наркотичним засобом каннабіс, масою 12,063 грам , а в перерахунку на суху речовину маса якого становить 10,857 грам.

Вподальшому, ОСОБА_10, переконавшись у тому, що в паперовому пакунку знаходиться наркотичний засіб, а саме - канабіс, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, масою канабіса в перерахунку на суху вагу 10.857 г., з умислом на особисте вживання вищевказаного наркотичного засобу без мети збуту, помістив пластикову коробку з паперовим пакунком з канабісом в зовнішню кишеню, розташовану з правого боку штанів одягнутих на ньому, і перенісши за місцем мешкання, а саме в будинок АДРЕСА_1, де і продовжував незаконно повторно зберігати, для особистого вживання без мети збуту.

04 липня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_10, знаходячись за місцем свого мешкання та продовжуючи незаконно при собі зберігати наркотичний засіб канабіс, з метою подальшого зберігання без мети збуту помістив пластикову коробку, в який знаходився паперовий пакунок з наркотичним засобом канабіс в раніше викрадену ним спортивну сумку з викраденими речами. Цього ж дня, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_10 маючи намір на добровільне повернення раніше викрадених ним речей, прийшов до Тернівського МВ, де в присутності понятих видав слідчому спортивну сумку з речами, пояснивши, що ці речі викрадені ним та він добровільно їх видає. При огляді сумки та речей слідчим була виявлена і вилучена пластикова коробка з паперовим згортком в якому знаходилася речовина рослиного походження, зеленого кольору масою 12,063 г., яка є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено законом, в перерахунку на висушену речовину, становить 10,857 г..

Відношення ОСОБА_10 до обвинувачення та аналіз поданих сторонами доказів суд наводить в плані конкретних епізодів.

Е П І З О Д №1

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме в заволодінні телефоном в ОСОБА_1 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення? встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що працюючи продавцем, вона закінчивши розмовляти по телефону, почала обслуговувати незнайомого на той час покупця, яким був ОСОБА_10.

Також, ОСОБА_1 показала, що він вирвав з її руки мобільний телефон та вибіг з магазину.

З документу-протоколу процесуальної дії, прийняття заяви про вчинення злочину, суд встановив, що ОСОБА_1 заявила про викрадення в неї телефону "Nokia C5320", з № НОМЕР_3 при аналогічних обставинах які показувала в суді (т.№2 а.с.61-62).

Свідок ОСОБА_13-касир комісійного магазину в судовому засіданні підтвердила, що в березні в ОСОБА_10 придбала мобільний телефон за 200 гривень.

Виданий ОСОБА_1 товарний чек до мобільного телефону "Nokia C5320", з № НОМЕР_3 визнаний речовим доказом (т.№2 а.с.75).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_1 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії та підтверджуються речовими доказами.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_14 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та що за станом здоров'я він працював в шахті.

Е П І З О Д №2

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме в заволодінні телефоном в ОСОБА_16 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 показав, що під час роботи водієм на вантажній машині незнайомий попросив підвезти його до міста, на що він погодився.

Також, він підтвердив, що після присутності незнайомого в кабіні автомобіля, він виявив пропажу мобільного телефона.

Разом з тим, ОСОБА_16 вказав на обвинуваченого ОСОБА_10 та підтвердив, що викрала телефон ця особа.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що працює в ломбарді і ОСОБА_10

здавав відповідно до договору застави з пред'явленням паспорта два телефони марки Самсунг, яких видала працівникам міліції.

З договора повного товариства "Ломбард Бутенко та компанія" суд встановив, що 8 червня 2013 року ОСОБА_10 здав під заставу мобільний телефон марки "Samsung DUOS 1182".

Виданий ОСОБА_16 під час огляду гарантійний талон до мобільного телефону марки "Samsung DUOS 1182" з НОМЕР_4, зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом (т.№2 а.с.242-243).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_16 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії та підтверджуються речовими доказами.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_16 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та що за станом здоров'я працював в шахті.

Е П І З О Д №3

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме в заволодінні телефоном в ОСОБА_3 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що залишивши на незначний час автомобіль з незачиненими дверками, по прибутті виявив пропажу мобільного телефона.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що придбала в ОСОБА_10

мобільний телефон, однак дізнавшись від працівників міліції що він викрадений, видала його міліціонерам.

Виданий ОСОБА_18 мобільний телефон марки "Nokia 202" з НОМЕР_5 визнаний речовим доказом (т.№3 а.с.73).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_3 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_3 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та що за станом здоров'я працював в шахті.

Е П І З О Д №4

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме в заволодінні телевізором в ОСОБА_4 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що придбавши телевізор за 4800 гривень, передала в тимчасове користування синові.

Разом з тим, ОСОБА_4 показала, що не зачинивши будинок сина, працювала на його огороді, а прибувши в будинок, виявила пропажу телевізора, якого віддали під зберігання працівники міліції.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що придбав в ОСОБА_10

телевізор за 800 гривень, а дізнавшись, що він викрадений віддав працівникам міліції.

Виданий ОСОБА_19 телевізор марки "Samsung" та документи до нього визнані речовими доказами (т.№2 а.с.108).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_4 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_4 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та що за станом здоров'я працював в шахті.

Е П І З О Д №5

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме в заволодінні майном в ОСОБА_5 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що прибувши до дому виявила, що через незачинену віконну кватирку проник невідомий в будинок та викрав золоті вироби, серед яких золоті обручки та сережки.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що придбав в ОСОБА_10 золоте кільце за 1400 гривень, а дізнавшись, що воно викрадене віддав працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_20 показав, що придбав в ОСОБА_10 золоте кільце за 1200 гривень, а дізнавшись, що воно викрадене віддав працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_21 показала, що придбала в ОСОБА_10 два золоті кільця та сережки, а дізнавшись, що воно викрадене віддала працівникам міліції.

Вилучені в свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 зазначені 4 золотих кільця та сережки, а в потерпілої ОСОБА_5 поперові бірки на ці золоті вироби визнані речовими доказами (т.№2 а.с.165).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_5 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідків, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_4 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та що за станом здоров'я працював в шахті.

Разом зтим, висновки дактилоскопічних експертиз №39/01-45 від 27 червня 2013 року та №39/01-51 від 24 липня 2013 року не містять доказів що доводить чи спростовують вину ОСОБА_10 (т.№2 а.с.135-138,172-175).

Е П І З О Д №6

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме в заволодінні телефоном в ОСОБА_6 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що перебуваючи на своєму робочому місці в торговому комплексі "Західний Донбас", прибувшому незнайомцеві зважувала ковбасу, залишивши при цьому мобільний телефон на столі, та що після того як незнайомець пішов, виявила пропажу мобільного телефона.

Разом з тим, ОСОБА_6 вказала на обвинуваченого ОСОБА_10 та підтвердила, що саме ця особа викрала телефон.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що працює в ломбарді і ОСОБА_10 здавав відповідно до договору застави з пред'явленням паспорта два телефони марки Самсунг, яких видала працівникам міліції.

З договора вилученого з повного товариства "Ломбард Бутенко та компанія", суд встановив, що 25 червня 2013 року ОСОБА_10 здавав під заставу мобільний телефон "Samsung C3520" (т.№2 а.с.198).

Видана ОСОБА_6 паперова коробка для мобільного телефону "Samsung C3520" НОМЕР_6 та виданий ОСОБА_15 зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом (т.№2 а.с.196).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_6 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_6 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та за станом здоров'я що працював в шахті.

Е П І З О Д №7

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме в заволодінні телефоном в ОСОБА_7 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні магазину "Донецький трикотаж", прибувшому незнайомцеві показувала дитячий одяг, залишивши при цьому мобільний телефон на столі, та що після того як незнайомець пішов, виявив пропажу мобільного телефона.

Разом з тим, ОСОБА_7 вказала на обвинуваченого ОСОБА_10 та підтвердила, що саме ця особа викрала телефон.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що придбала в ОСОБА_10

мобільний телефон за 60-т гривень, однак дізнавшись від працівників міліції що він викрадений, видала його міліціонерам.

Виданий ОСОБА_22 мобільний телефон марки "Nokia5130" з НОМЕР_7, та видані ОСОБА_7 гарантійний талон на телефон "Nokia5130" з НОМЕР_7 визнані речовими доказами (т.№2 а.с.221).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_7 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_7 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та за станом здоров'я що працював в шахті.

Е П І З О Д №8

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме в заволодінні майном в ОСОБА_8 не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 відмовилась давати покази.

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину, суд встановив, що ОСОБА_8 заявила, що ОСОБА_10 в період часу з 22-гої години 27 червня до 6-тої години 28 червня 2013 року скоїв крадіжку майна (т.32 а.с.6-7).

Під час огляду місця події ОСОБА_8 видала документацію на викрадений фен (т.№2 а.с.10-15).

Зазначена документація на фен визнана речовим доказом (т.№2 а.с.18).

Окрім того, визнані речовими доказами викрадені та добровільно видані ОСОБА_10 речі, сумку з одежою, що належить ОСОБА_8 (т.№2 а.с.31).

Таким чином, суд, на підставі об'єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення доказів, встановив, що покази потерпілої ОСОБА_8 правдиві, оскільки вони логічні, послідовні та узгоджуються з показами свідка, протоколом процесуальної дії про визнання речового доказу.

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в заволодінні майном ОСОБА_8 доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та за станом здоров'я що працював в шахті.

Е П І З О Д №9

В судовому засіданні ОСОБА_10 свою вину в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України не визнав та відмовився давати покази, заявивши про бажання давати покази по закінченню дослідження доказів.

Під час допиту потерпілих та свідків захистнику ОСОБА_9 та обвинуваченому ОСОБА_10 судом надавалась можливість задавати їм питання.

Однак, після закінчення допиту судом потерпілих та свідків, ОСОБА_10 відповідно до ч.1 ст.330 КПК України двічі видалявся судом з зали судового засідання за порушення порядку у залі судового засідання та не підкоренні розпорядженням головуючого.

В наданому судом останьому слові ОСОБА_10 показав, що оскільки він хворий то на досудовому слідстві підписав всі процесуальні документи, що представляв йому слідчий, хоча не скоював ніяких злочинів.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України, досліджуючи докази сторони обвинувачення встановив наступні обставини.

З протоколу огляду від 4 липня 2013 року суд встановив, що ОСОБА_10 видав працівникам міліції викрадену сумку з речами в ОСОБА_8, в якій було виявлено пластикову коробку з паперовим пакунком з речовиною рослинного походження, заявивши, що знайшов її 3 липня 2013 року (т.№3 а.с.23).

З висновку експерта №35/01-310 від 17 серпня 2013 року, суд встановив, що відбиток пальця на пластиковій коробці залишив ОСОБА_10 (т.№3 а.с.46-50).

З висновку експерта №70/10/1636 від 18 червня 2013 року суд встановив, що надана на експертизу вилучена 4 липня 2013 року у ОСОБА_10 речовина рослинного походження є наркотичним засобом-канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонений, масою в перерахунку на суху вагу складає 10,857 грам (т.№3 а.с.27-30).

Зазначена речовина визнана речовим доказом (т.№3 а.с.31,32).

З врахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що вина ОСОБА_10 в незаконному придбані та зберіганні наркотичної речовини доведена повністю.

Твердження, ОСОБА_10 що оговорив себе під час досудового розслідування із-за незадовільного стану здоров'я не відповідає дійсності, оскільки суперечить зазначеним доказам підтверджуючих його винність, а також відсутністю скарг на дії органів досудового розслідування та за станом здоров'я що працював в шахті.

К В А Л І Ф І К А Ц І Ї :

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_10 при заволодінні майном ОСОБА_1 слід кваліфіковати за ч.2 ст. 186 КК України за ознаками, відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_10 при заволодінні майном ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 слід кваліфіковати за ч.2 ст. 185 КК України за ознаками, таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_10 при заволодінні майном ОСОБА_4,ОСОБА_23 слід кваліфіковати за ч.3 ст. 185 КК України за ознаками, таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, шляхом проникнення в житло.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_10 щодо обігу наркотичних засобів слід кваліфікувати за ч.2 ст. 309 КК України за ознаками, незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без змети збуту, вчинено повторно.

Х А Р А К Т Е Р И З У Ю Ч І :

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого.

З довідки про судимість, суд встановив, що ОСОБА_10 неодноразово судимий, 31 жовтня 2013 року Апеляційним судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.2 КК України, відповідно до ст.71 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі.

За місцем проживання ОСОБА_10 характеризується позитивно(т.№2а.с.41).

З медичних довідок встановлено, що ОСОБА_10 осудний, хоча має незадовільний стан здоров'я (т.№2 а.с.46-47).

Обставини, що пом'якшують покарання суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини (т.№2 а.с51).

Обставини, що обтяжують покарання є рецидив злочинів (т.№2 а.с.48-49).

Призначаючи покарання ОСОБА_10 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочинів, як середньої тяжкості та тяжких, дані про особу винного, що указані вище, наявність пом'якшуючої і обтяжуючої обставин покарання, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання за кожен злочин в виді позбавлення волі в межах, що зазначені в санкціях статтей, за якими притягається обвинувачений до кримінальної відповідальності.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_10 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, в строк покарання, остаточно призначеному за сукупністю злочинів, зарахувавши покарання, шляхом часткового складання, частково відбутого за попереднім вироком від 31 жовтня 2013 року Апеляційного суду Дніпропетровської області за ст.185 ч.2 КК України.

Суд, врахувавши наявність ризиків, передбачених ст.ст.177,183 КПК України, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчиняти інші правопорушення, також тяжкість злочинів у вчинені яких він обвинувачується, що за кваліфікацією відноситься до злочинів середньої тяжкості та тяжких, враховуючи його особу, що раніше неоднократно притягався до кримінальної відповідальності, вважає, що ОСОБА_10 до набрання вироку законної сили, слід залишити запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до п.4 ч.9 ст.100 КПК України речові докази вилучений наркотичний засіб знищити.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази повернути законним володільцям.

Відповідно до п.7 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: відбитки пальців рук та договора застави телефонів зберігати при справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.368,370,371,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.309 КК України та призначити покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України-у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

-за ч.3 ст.185 КК України- у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

-за ч.2 ст.186 КК України-увиді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

-за ч.2 ст.309 КК України-у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

На підставі ст.70 ч.1 КК України, остаточно, призначити покарання ОСОБА_10 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, ОСОБА_10 в строк покарання, остаточно призначеному за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, шляхом часткового складання, частково відбутого покарання за попереднім вироком від 31 жовтня 2013 року, Апеляційного суду Дніпропетровської області за ст.185 ч.2 КК України, остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі сроком на 6 (шість) років 5 (п'ять) місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_10 відраховувати з моменту затримання 4 липня 2013 року.

Речові докази: віддані на відповідальне зберігання ОСОБА_1, товарний чек до мобільного телефону "Nokia C5320" з № НОМЕР_3, ОСОБА_16 гарантійний талон до мобільного телефону марки "Samsung DUOS" з НОМЕР_4 та зазначений мобільний телефон, ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Nokia 202" з НОМЕР_5 визнаний речовим доказом, ОСОБА_4 телевізор марки «Samsung», ОСОБА_5 передані 4 золотих кільця та сережки, та поперові бірки на ці золоті вироби, ОСОБА_6 мобільний телефон "Samsung C3520" НОМЕР_6 , ОСОБА_8 сумку та фен, повернути їм як законним володільцям.

Речові докази: пластикову коробку з паперовим пакунуом з наркотичною речовиною масою 12,063 грам, відданих по квитанції №164044 від 13 серпня 2013 року в камеру схову Тернівського МВ ГУМВС України в Дніпропетрвській області знищити.

Речові докази: відбитки пальців зберігати при кримінальній справі.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський міський суд, протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії вироку.

Суддя: В.О. Ковальчук