Ухвала суду № 37154014, 08.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8726/13-ц Провадження № 22-ц/795/46/2014 Категорія - цивільна Головуючий у I інстанції - Карапута Л.В.

У Х В А Л А

08 лютого 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді Горобець Т.В.

Суддів : Острянського В.І., Хромець Н.С.

При секретарі Рудик І.І.

З участю : позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,ОСОБА_4,

відповідачів : ОСОБА_5, ОСОБА_6, представників відповідача - Національної асоціації адвокатів України -Гевка А.В., Гвоздія В.А., представників відповідача Ізовітової Л.П.- Нікітченко Т.О.і Гвоздія В.А., третіх осіб на боці позивача: ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 представника третьої особи - Ради адвокатів Чернігівської області Купрієнка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

-ОСОБА_2, ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_3 на окрему ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2013 року;

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 до Ізовітової Лідії Павлівни - голови Національної асоціації адвокатів України та голови ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України, та до ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, треті особи ОСОБА_22,ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_12, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_15, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_14, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_147, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_11, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329,

про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та визнання особистого немайнового права,

в с т а н о в и в :

За результатами розгляду цивільної справи за зазначеним позовом з ухваленням рішення по суті спору в частині вимог про захист честі, гідності та ділової репутації та постановленням ухвали про закриття провадження у справі в частині вимог про захист іншого немайнового права - права участі в органах адвокатського самоврядування, Деснянським районним судом м. Чернігова була постановлена Окрема ухвала на адресу Ради адвокатів Чернігівської області , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області щодо наявності в діях позивачів - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 порушень ст. ст.1,2,21,38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п.12 Правил адвокатської етики. Порушення позивачами закону суд першої інстанції вбачає в тому, що вони не виконують вимог закону і не надали відомостей, передбачених ст.17 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" для включення їх до Єдиного реєстру адвокатів України в порядку та строки, визначені п.4 ч.1 Розділу IХ Прикінцевих положень зазначеного Закону, рішенням Ради адвокатів України №26 від 17 грудня 2012 року, що в свою чергу, є невиконанням рішень органів адвокатського самоврядування і тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарного стягнення. Також, суд послався на нетактовність поведінки позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по відношенню до відповідачів Ізовітової Л.П., представника відповідача Гвоздія В.А., зокрема, у виступах у судовому засіданні. Суд зазначив, що виявлені порушення закону створюють умови, що сприяють порушенню законних гарантій адвокатського самоврядування, як важливої складової незалежного самоврядного інституту - адвокатури України.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_3 просять зазначену Окрему ухвалу суду скасувати як незаконну, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 211 ЦПК України та безпідставне посилання суду на положення ст.1,21Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правил адвокатської етики.

Апелянти звертають увагу апеляційного суду на особливості та відмінності їх правового статусу у судовому засіданні, як сторони у справі при зверненні до суду за захистом свого особистого немайнового права від правового та процесуального статусу особи, яка у той чи інший спосіб, встановлений Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" здійснює професійну діяльність при наданні правової допомоги іншим особам, порушуючи при цьому Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Апелянти також наводять положення ст. 1 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у якій дається визначення поняття адвокатської діяльності.

В скарзі ОСОБА_3 йдеться також про те, що висновки суду про порушення позивачами ст. 21 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є помилковим, оскільки вимоги наведеної норми закону стосуються лише особи адвоката, який здійснює адвокатську діяльність, а не особи, яка особисто у своїх інтересах на підставі приписів ЦПК України та Конституції України, звернулась до суду за захистом свого особистого немайнового права, яке вважає порушеним.

Крім того, посилаючись на положення ст.ст. 36,38,39,41 Закону, апелянт вказує на відсутність у суду права ініціювати та вирішувати питання дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Одночасно апелянти зазначають, що вдавшись до аналізу їх поведінки та з"ясування обставин поза межами предмету спору, зокрема, щодо обов"язку сплачувати адвокатські внески, суд вийшов за межі заявленого позову, діяв усупереч ст.27,31,160,162ЦПК України, яким регламентується права сторін та порядок розгляду цивільних справ судом, обставини, які підлягали з"ясуванню під час розгляду конкретної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали. Представники відповідачів та відповідачі ОСОБА_20 та ОСОБА_6 апеляційні скарги просили відхилити, а треті особи, які приймали участь у судовому засіданні, крім ОСОБА_12, також підтримали апеляційні скарги на окрему ухвалу суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія апеляційного суду приходить до висновку, що скарга на окрему ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.11.2013 року підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Визнавши встановленим факти порушення позивачами ст.21 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та Правил адвокатської етики, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивачі у цивільній справі приймали участь не в якості адвоката, діяльність якого регламентується наведеною нормою закону та Правилами адвокатської етики, дотримуватись яких адвокат зобов"язаний при здійсненні адвокатської діяльності, а діяли у статусі позивача у справі, який звернувся за захистом свого особистого немайнового права. Тобто, дія Закону, який, на думку суду, порушили позивачі, на них, як фізичних осіб при здійсненні свого конституційного права звернення до суду, не поширюється.

Крім того, із змісту та конструкції ст. 211 ЦПК України та мети , з якою вона ухвалюється, можливість постановлення такої окремої ухвали, вбачається обов"язковим не тільки при встановленні фактів порушення закону, але і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Саме для вжиття заходів, спрямованих на усунення цих причин та умов суд інформує відповідні органи чи компетентних осіб.

Тобто, сам факт виявлення порушення, навіть за умови що він дійсно мав місце, без встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню порушення і які підлягали б усуненню органом чи особою, на адресу яких надсилається Окрема ухвала суду, не є достатнім для постановлення окремої ухвали.

Жодних причин та умов , які призвели до порушення позивачами закону і підлягають усуненню із змісту окремої ухвали не вбачається, що виключало можливість її постановлення .

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що окрема ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 211, 304, 305, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

У х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на окрему ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2013 року задовольнити.

Окрему ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 листопада 2013 року - скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: