Постанова № 37152917, 13.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Грищенко Є.І.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року справа №805/17486/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Пеньковій А.В.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року у справі № 805/17486/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі міста Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ф-4У від 29.11.2013 року.

В обґрунтування позову зазначила, що досягла пенсійного віку, з 2008 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, 10.11.1995 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідачем прийнято оскаржувану вимогу, за якою вона зобов'язана сплатити недоїмку по єдиному внеску в розмірі 9852,74 до Пенсійного фонду України. Вважає, що є пенсіонером за віком, а тому звільнена від сплати єдиного внеску на підставі ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише особи, які отримують пенсію за віком як вид пенсії. Оскільки ж позивач отримує пенсію по втраті годувальника, то від сплати єдиного внеску не звільнена.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає останню обґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, видом діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, перебуває на спрощеній системі оподаткування, що відповідачем не заперечується. (а.с. 8, 9).

Позивач народилась 10 травня 1949 року, з 17 червня 2008 року по теперішній час отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується відповідним розпорядженням відповідача. (а.с. 136, 37).

Останнім 29.11.2013 року прийнято вимогу № Ф-4У про сплату позивачем боргу, а саме суми недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2011-І-ІІ квартали 2013 року в розмірі 9852,74 гр. \ а.с. 14\.

Предметом спору в даній справі є наявність у позивача, який досяг віку 60 років та отримує пенсію в разі втрати годувальника, права на звільнення від сплати єдиного внеску на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI ( далі - Закон № 2464), відповідно до якої фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Подаючи позов та апеляційну скаргу позивач вважала, що підпадає під дію цієї норми законодавства, оскільки досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим звільнена від сплати єдиного внеску.

Суд з такою позицією позивача погодився і позов задовольнив.

Колегія суддів таке трактування вказаних норм чинного законодавства вважає помилковим з огляду на наступне.

З правової конструкції частини 4 статті 4 Закону № 2464 вбачається, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за наявності двох умов - особа повинна бути пенсіонером за віком та отримувати пенсію.

Згідно положень статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі Закон № 1788) за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

З огляду на вказані положення діючого законодавства пенсії за віком та у зв'язку з втратою годувальника є різними видами пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Позивач дійсно досягла 60 років та має право на призначення їй пенсії за віком, але таку пенсію не отримує, у зв'язку з чим не може бути звільнена від сплати єдиного внеску.

При цьому колегія суддів вважає, що під пенсіонером за віком в частині 4 статті 4 Закону № 2464 розуміється саме особа, яка отримує пенсію за віком, як вид пенсії, а не особа, яка досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки від сплати єдиного внеску за цією нормою Закону звільняються, зокрема, і особи, що отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статей 13 та 14 Закону № 1788 та не досягли 60-річного віку.

Таким чином, при вирішенні питання про наявність у фізичної особи-підприємця права на звільнення від сплати єдиного внеску визначальним є не вік особи та наявність у неї права на отримання пенсії за віком, а вид пенсії, яку ця особа отримує, та сам факт отримання такої пенсії.

Оскільки пенсіонери, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника, не включені до переліку осіб, що звільняються за положеннями частини 4 статті 4 Закону № 2464 від сплати за себе єдиного внеску, то підстави для звільнення позивача від сплати такого внеску відсутні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Повний текст виготовлено 14 лютого 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі міста Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 січня 2014 року у справі № 805/17486/13-а скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі міста Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова