Ухвала суду № 37152818, 05.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/874/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Власенка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда" (далі ТОВ "Іріда") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2013 р. №0001361600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 142,37 грн., в тому числі за основним платежем на 143 435,97 грн., та за штрафними санкціями на 10706,40 грн. та № 0001372200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 159 612,71 грн., в тому числі за основним платежем на 127 690,16 грн. та за штрафними санкціями на 31 922,55 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, за наслідками якої був складений акт, на підставі якого прийняті спірні рішення. Ці рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ТОВ "Іріда" з ПП "А-Ліра" та Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства. Позивач вважає, що ТОВ "Іріда" виконало всі вимоги ПК України щодо декларування валових витрат та податкового кредиту по відносинам з названими контрагентами. Придбані у них паливно-мастильні матеріали та послуги використані в оподатковуваній господарській діяльності, вартість товарів та послуг сплачена постачальникам у безготівковому порядку. На думку позивача, податковим законодавством України не передбачається відповідальність одного платника податків по зобов'язанням та порушенням законодавства іншими платниками податків, навіть коли вони є учасниками однієї господарської операції. ПП "А-Ліра" та Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства були зареєстровані платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій, ця реєстрація була чинною і на момент подання позову до суду. З урахуванням цих обставин позивач просив визнати протиправними окремі висновки відповідача, наслідком яких було незаконне обчислення грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року позовні вимоги ТОВ "Іріда" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задоволено повністю. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28 лютого 2013 р. № 0001361600 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 142,37 грн., в тому числі за основним платежем на 143 435,97 грн., та за штрафними санкціями на 10 706,40 грн. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 28 лютого 2013 р. № 0001372200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 159 612,71 грн., в тому числі за основним платежем на 127690,16 грн. та за штрафними санкціями на 31 922,55 грн.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ "Іріда" відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача Власенка С.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 15.02.2013 р. №1110/22-1/32725673 (далі - акт № 1110), складеного за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2013р. № 0001361600 позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 178 424,00 грн., у тому числі за основним платежем на 164 270,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 14 154,00 грн.

За податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2013р. № 0001372200 позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 201 195,00 грн., у тому числі за основним платежем на 160 956,00 грн. та за штрафними санкціями на 40 239,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує розмір визначених грошових зобов'язань частково.

На спірні суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ вплинули порушення в частині формування витрат позивача за 2011 та 2012 роки у зв'язку з визнанням нікчемними та недійсними правочинів з придбання паливно-мастильних матеріалів у ПП "А-Ліра", та виключення із складу задекларованих витрат та податкового кредиту послуг з огляду теплоходу "Солигорск", наданих Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства.

З акта перевірки вбачається, що за юридичною адресою ПП "А-Ліра" знаходиться квартира у багатоповерховому будинку, даних про наявність трудових та матеріальних ресурсів немає, документів про здійснення господарської діяльності постачальником не надано.

Питання декларування у податковій звітності ПП "А-Ліра" продажу паливно-мастильних матеріалів позивачеві у акті перевірки № 1110 відповідачем не досліджувалось.

Перевіркою ПП "А-Ліра" ДПІ у Скадовському районі, за місцем реєстрації постачальника, за актами перевірок від 15.06.2012р. № 82/22/34323178, від 13.07.2012 р. №90/15/34323178 встановлено порушення цим суб'єктом господарювання ст. ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України під час вчинення правочинів з придбання та продажу товарів у 2010 - 2012 роках, у тому числі із продажу товарів позивачеві. Причиною такого висновку ДПІ було те, що ПП "А-Ліра" не знаходиться за місцем реєстрації, господарські операції не підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими накладними, фінансово-господарська діяльність не підтверджується стовно врахування реального часу здійснення операцій, місця знаходження майна, наявністю трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для їх фактичного здійснення, що є порушенням визначеним в ст.ст. 234, 228 ЦК України

В спірному акті перевірки позивач зазначає, що ТОВ "Іріда" документувало операції із поставки, які не мали реальний характер. Встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позов ТОВ "Іріда" суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки про нікчемність правочинів зроблені ДПІ у м. Херсоні на підставі норм цивільного законодавства, які регулюють правовідносини, що пов'язані як з нікчемними так і з оспорюваними правочинами. Надаючи правову оцінку правочинам, укладеним позивачем, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Що стосується висновку відповідача щодо підстав зменшення задекларованих позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з ПП "А-Ліра", суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України підставою для формування витрат та податкового кредиту є використання придбаних товарів(послуг) в оподатковуваній господарській діяльності платника податків. Таке придбання має бути підтверджено бухгалтерськими та податковими накладними.

Під час перевірки відповідач фактично підтвердив, що операції з придбання товарів у ПП "А-Ліра" підтверджені податковими та бухгалтерськими накладними, а їх придбання пов'язане із здійсненням оподатковуваної господарської діяльності платника податків. Придбані паливно-мастильні матеріали використані для експлуатації суден, що здійснювали транспортні перевезення в інтересах позивача.

При оцінці обставин господарської діяльності позивача суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не є виробником чи експортером паливно-мастильних матеріалів, і тому витрати на їх придбання для його діяльності були необхідними та такими, що пов'язанні з нагальними потребами його господарської діяльності.

Під час перевірки відповідач не довів, що для потреб господарської діяльності позивач використав паливно-мастильні матеріали, придбані у інших, ніж ПП "А-Ліра", постачальників. При цьому представники відповідача не заперечують того факту, що позивач здійснював господарську діяльність саме завдяки використанню паливно-мастильних матеріалів, припускаючи, що він їх міг придбати у інших постачальників, що не є доведеним.

Крім того, контролюючим органом не надано належних доказів відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідають дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Таким чином, не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно зменшив валові витрати та податковий кредит позивача по відносинам з ПП "А-Ліра", використавши при цьому висновки ДПІ у Скадовському районі, які можуть бути використані для застосування санкцій до ПП "А-Ліра", а не до позивача, є вірним.

Причиною виключення із складу витрат послуг з огляду теплоходу "Солигорск", наданих Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства було те, що надання послуг задокументоване у ІV кварталі 2011 та у І кварталі 2012 року, а інспекція знята з обліку 12.12.2011 року. Тому відповідачем було зменшено податковий кредит позивача за грудень 2011 року та березень 2012 року по відносинам з Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства.

Позивач стверджує, що відповідно даних офіційних сайтів ДПС України анулювання свідоцтва платника ПДВ інспекції у 2011-2012 роках не здійснено, інспекція з ЄДРПОУ не виключена.

Однак суд першої інстанції встановив, що за даними, розміщеними на офіційному сайті ДПС України (sts.gov.ua), незважаючи на запис про зняття з обліку, Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства була платником ПДВ на момент складення спірних податкових накладних та залишається платником ПДВ і на теперішній час. При цьому, на протязі цього часу індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва платника ПДВ інспекції не змінювались.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для убезпечення ризиків ведення господарської діяльності, у тому числі і для вирішення питань формування податкового кредиту, позивач мав користуватись будь-якою публічною інформацією, яка підтверджує необхідні відомості про постачальника товарів (послуг). Такою інформацією може бути офіційний сайт ДПС України (sts.gov.ua).

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що включення до складу витрат та податкового кредиту позивача операцій з Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства у грудні 2011 та березні 2012 років є правомірним.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх висновків, викладених в акті перевірки, що стосуються Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Іріда".

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2013 р. №0001361600 та №0001372200.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Таким чином апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов