Постанова № 37152801, 31.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2014 року № 826/17925/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лідер»

до

про

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400114/2 від 15.08.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лідер» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400114/2 від 15.08.2013

Ухвалою суду від 11.12.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 24.12.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч.2 ст.53 МК України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2013 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400114/2, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією від 07.08.2013 №50006000/2013/33529.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.

Так, коригування митної вартості товарів здійснено відповідно до положень ст. 55 МК України у зв’язку із тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). В результаті контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що митним органом жодним чином не вказано, які саме з наданих позивачем документів містять неповні відомості та/або розбіжності. Аналогічним чином митним органом не вказано, які саме документи, на думку суб’єкта владних повноважень, не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості.

В подальшому, зазначаючи в гр.33 рішення про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності обраного декларантом методу визначення митної вартості, відповідач посилається на інформаційні ресурси, які знаходяться у віданні митного органу та відомості, а також дані, оброблені під час декларування товарів іншими, аніж позивач особами.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням митної вартості подібних товарів на підставі МД від 07.08.2013 №50006000/2013/33529.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за методом 2в, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2009 позивачем укладено з Компанією «Chongqing Policomp International Corp.» Китай, зовнішньоекономічний контракт від 14.05.2009 №1, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку товарів відповідно до додатків, які є невід'ємними частинами даного контракту.

У серпні 2013 позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії «Chongqing Policomp International Corp.» за вказаним вище контрактом товар: 1) склотканину: EWR400-1000(MM) у кількості 829,950кг.; EWR580-1270(MM) у кількості 764,30кг.; EWR800-1270(ММ) у кількості 1542,30кг.; біаксальну тканину: EKV600 (+45,-45)-1260 у кількості 1032 кг.; ровінг для напилення ER 10VC-2400 (ТЕХ)-1088 кг.; 2) ровінг для намотки (прямий ровінг) ER469L-2400-801 у кількості 801,42 кг. виробництва компанії «Chongqing Policomp International Corp.» та подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажну митну декларацію від 15.08.2013 №1002700000/2013/227569 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 15.08.2013.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації форми ДМВ-1 митної вартості товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» подано митному органу:

зовнішньоекономічний контракт від 14.05.2009 №1;

облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

міжнародну автомобільну накладну (CMR) №019264 від 12.08.2013;

коносамент (Bill of Lading) №M242503478 від 25.06.2013;

банківський платіжний документ, що стосується товару №(MUR)246 від 06.08.2013;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0908-ТС від 09.08.2013;

прейскурант (прас - лист) виробника товару №б/н від 15.07.2013, завірений Торгово-промисловою палатою Китаю;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ЧЦ-189 від 12.08.2013;

розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 15.07.2013;

рахунок - фактура (інвойс) №00193101 від 18.06.2013;

пакувальний лист № б/н від 18.06.2013;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 09.07.2009;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 09.07.2009;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №35 від 18.06.2013;

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 14.05.2009;

сертифікат про походження товару загальної форми №ССРІТ125323848 від 31.07.2013;

копію митної декларації країни відправлення №801020130103521772 від 21.06.2013

З урахуванням положень ст.53 МК України, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем до митного оформлення імпортованих товарів було надано повний пакет необхідних документів, згідно з переліком частини 2 вказаної статті МК України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості у наданих документах (містяться розбіжності).

На підставі ч.3 ст.53 МК України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

1. виписку з бухгалтерської документації;

2. каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;

4. митну декларацію країни відправлення.

Разом з тим, посадовою особою контролюючого органу залишено поза увагою той факт, що копія митної декларації країни відправлення №801020130103521772 від 21.06.2013, прейскурант (прас - лист) виробника товару №б/н від 15.07.2013 та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ЧЦ-189 від 12.08.2013 вже були надані позивачем під час подачі митної декларації 15.08.2013, згідно з переліком документів, який вказано вище.

При цьому, оскільки гр.33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч.3 ст.53 МК України) в конкретних наданих позивачем документах, суд приходить до висновку про передчасність та помилковість витребування у позивача додаткових документів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, викладені в письмових запереченнях на неналежність експертного висновку, відсутність в прас-листі характеру тари та недоліки в оформленні прас-листа країни-експортера, адже дані обставини відсутні в гр.33 оскаржуваного рішення, а визначення митної вартості товарів за іншим, аніж основний методом визначення митної вартості ґрунтується виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, що, на думку суду, не може мати більше значення (перевагу) над змістом та обсягом інформації, що міститься в наданих позивачем документах.

В той же час, незважаючи на відсутність викладення даних обставин в гр.33 рішення, суд відзначає, що прас-листи продукції складаються виробником товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупроводжувальними документами або документами, що засвідчують якість товару. В розумінні ч.2 ст.53 МК України, що залишено поза увагою митного органу, прас-лист не має імперативного характеру та може бути прийнятий митним органом як додаткове джерело інформації при наявності обґрунтованих сумнівів вважати недостовірними відомості, що містяться в обов’язкових до надання під час митного оформлення документах, чого в даному випадку судом не встановлено.

Більш того, посилання представника відповідача на відсутність в прас-листі зазначення характеру тари та упаковки є безпідставними, адже згідно п.А10 FOB Incoterms2000 продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Таким чином, в даному випадку, пакування (тара) включено у вартість імпортованого товару, що саме по собі виключає необхідність зазначення в прас-листі додаткових витрат, пов’язаних з пакуванням продукції.

Відтак, вказані вище посилання представника відповідача на певні, на його думку, недоліки в документах, саме по собі не може бути виключно-достатньою підставою для неврахування вказаної у таких документах інформації

Таким чином, доводи, викладені в письмових запереченнях жодним чином не спростовують правильність визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору, не ставлять під сумнів достовірність і точність відомостей про вартість товару, які містяться в передбачених законом і доданих до декларації для митного оформлення товару основних документах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2013 №100270000/2013/400114/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачами не надано суду доказів, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 15.08.2013 №100270000/2013/400114/2.

3.Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» (код ЄДРПОУ 32393201, адреса: 08132, Київська область, м.Боярка, вул.40 років Жовтня, будинок 36) судові витрати в сумі 68грн. (шістдесят вісім) 82коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38716451, адреса: 03680, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8-А).

Суддя Григорович П.О.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.