Ухвала суду № 37152654, 10.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року справа №805/15998/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

11 грудня 2013 року (повний текст складений та підписаний 16 грудня 2013 року)

по адміністративній справі

№ 805/15998/13-а (суддя Кравченко Т.О.)

за позовом

ОСОБА_3

до

Реєстраційної служби Маріупольського міського

про

управління юстиції Донецької області

визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (далі позивач у справі) до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі реєстраційна служба, відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними з підстав помилково обраного способу захисту її порушених прав (арк. справи 71-74).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що обраний спосіб захисту порушених прав не може розцінюватись як ефективний засіб юридичного захисту.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції принципів здійснення правосуддя, скаржник просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 77-85).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на користь ОСОБА_3 постановлена низька судових рішень, які набрали законної сили, у справах, відповідачем у яких виступала Реєстраційна служба.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року по справі № 2а/0570/5047/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково; скасоване свідоцтво про право власності на нерухоме майно Маріупольської міської ради від 25 серпня 2011 року на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4; скасована державна реєстрація права власності на майно за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Маріупольської міської ради від 25 серпня 2011 року; в іншій частині позовних вимог - відмовлено (арк. справи 50-58).

22 січня 2013 року державним реєстратором прав Реєстраційної служби Недрига Р.Г. за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, прийнятої 22 січня 2013 року за реєстраційним номером 53702, відмовлено у скасуванні запису про нерухоме майно за номером 34468745 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 34468745 (спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) (арк. справи 49).

Не погодившись із вказаним рішенням, 29 березня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби про визнання незаконним та скасування рішення № 92154 від 22 січня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 805/4082/13-а).

В процесі судового розгляду ОСОБА_3 заявлено клопотання про витребування Інформаційної довідки з Державного реєстру прав з метою встановлення особи, яка є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та залучення цієї особи до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. За наслідками розгляду вказаного клопотання, 25 квітня 2013 року Донецьким окружним адміністративним судом постановлена ухвала про витребування доказів у справі № 805/4082/13-а, якою суд зобов'язав Реєстраційну службу надати Інформаційну довідку з Державного реєстру прав щодо власника житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 13). Разом з цією ухвалою на адресу Реєстраційної служби був надісланий запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5.

Листом від 31 травня 2013 року за № 1329/4.6-06 Реєстраційна служба повернула ухвалу про витребування доказів у справі № 806/4082/13-а від 25 квітня 2013 року, розцінивши її як запит Посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанову Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», постанову Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», а також наказ Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року № 595/5 (арк. справи 14). Зазначений лист отриманий Донецьким окружним адміністративним судом 07 червня 2013 року та зареєстрований за вхідним номером 16114/13, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (арк. справи 14).

26 липня 2013 року у справі № 805/4082/13-а Донецьким окружним адміністративним судом постановлена окрема ухвала, якою до відома прокурора м. Маріуполя доведені обставини пов'язані, з невиконанням Реєстраційною службою ухвали від 25 квітня 2013 року про витребування доказів, з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законодавства (арк. справи 65-66).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по справі № 805/4082/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Реєстраційної служби задоволені частково; скасовано рішення Реєстраційної служби про відмову у скасуванні від 22 січня 2013 року № 92154 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_3; зобов'язано Реєстраційну службу внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_4; в задоволенні інших вимог позову відмовлено; встановлений судовий контроль за виконання Реєстраційною службою зазначеного судового рішення (арк. справи 15-20).

Відповідно до частини 5 статті 124 Основного Закону судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість судових рішень є однією з основних засад судочинства, гарантованою пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України. Вказана конституційна норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин 1-2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (рішення у справі «Зубко та інші проти України»).

Так, відповідно до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

За приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом, що передбачено частиною 5 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з набранням законної сили судовими рішеннями у справах № 2а/0570/5047/2012 та № 805/4082/13-а спірні правовідносини між ОСОБА_3 та Реєстраційною службою перейшли у виконавчу сферу.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України вказаний вид контролю здійснюється судом, який ухвалив рішення в адміністративній справі.

За приписами частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що судовий контроль за виконанням рішень у справах № 2а/0570/5047/2012 та № 805/4082/13-а має здійснюватися в рамках вказаних справ.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку відсутній новий публічно-правовий спір, що потребує судового вирішення. Доводи позивача стосовно того, що внаслідок невиконання постановлених на її користь судових рішень, Реєстраційною службою порушуються її права та охоронювані законом інтереси, не можуть бути покладені в обґрунтування протиправності дій (рішень) Реєстраційної служби, законність яких є предметом спору у справі, що розглядається.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок оскарження.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

При цьому до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними дій Реєстраційної служби, спрямованих на невиконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 805/4082/13-а.

Відповідно до статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови; судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Невиконання Реєстраційною службою ухвали про витребування доказів від 25 квітня 2013 року безпосереднього впливу на права та інтереси позивача не мало, оскільки оспорюванні дії відповідача не породжували, не змінювали та не припиняли прав чи обов'язків позивача у сфері публічно-правових відносин.

За приписами статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З матеріалів справи вбачається, що правова оцінка спірним діям Реєстраційної служби вже була надана судом у спосіб, передбачений статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом постановлення окремої ухвали у справі № 805/4082/13-а, яка набрала законної сили, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні дії Реєстраційної служби додаткової оцінки суду не потребують.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факту порушення її прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваними діями відповідача, отже відсутній предмет судового захисту, як наслідок, позовні вимоги про визнання протиправними дій Реєстраційної служби, тобто такими, що порушують права позивача, не підлягають задоволенню. Оспорюваний лист Реєстраційної служби від 31 травня 2013 року № 1329/4.6-06 не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії), не породжує, не змінює та не припиняє прав та обов'язків позивача у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправними дії та скасування рішення Реєстраційної служби від 31.05.2013р. №1329/4.6-06.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 11, 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 805/15998/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 805/15998/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 10 лютого 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко