Постанова № 37152482, 13.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року № 813/9526/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Жовковська Ю.В.

з участю представників:

від позивача - Малюца Л.Г.;

від відповідача - Задорожний І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Тубес Інтернешнл ТОВ» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» звернулася в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2013 року за №0000592240 та за №0000582240.

Позивач в позовній заяві стверджує, що у товариства наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «АРС Трейд», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент», ТзОВ «Викуп», ПП «Біко Агротдейд», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про безтоварність операцій. Також, продовжує позивач, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремого взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, які зазначені в акті перевірки, не носили реального характеру, а тому податковий кредит та витрати по цих господарських операціях сформовані не у відповідності до норм чинного законодавства. З врахуванням викладеного, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Один, Два, Три», ТзОВ «БК АТР «Груп», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «БК «АРС», ПП «ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Гарант-буд-сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «Компанія «Аджаната-Україна», ТзОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт від 22.11.2013 року за №172/22-40/33562712 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013 року:

- за №0000582240, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 83923 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 66298 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17625 грн. 00 коп.; - за №0000592240, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 489335 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 326223 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 163112 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого платником податку завищено податковий кредит по безтоварних операціях на загальну суму 867403 грн. 00 коп. та порушення підп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України, підп.138.1.1 п.138.1, підп.138.8.1, п.138.2, п.138.8, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України внаслідок чого платником податку завищено витрати по безтоварних операціях на загальну суму 2841511 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операції з ПП «ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «Один, Два, Три», ТзОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд» врахуванням того, що інформація зазначена в первинних документах (видаткові, податкові накладні, банківські виписки) про здійснення господарських операцій є недостовірною з огляду на наявні матеріали перевірок іншими контролюючими органами та наявною інформацією про не підтвердження стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, місцезнаходження матеріалів, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях.

Так, між ТзОВ «АРС Трейд» (продавець) та ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» (покупець) 01.06.2011 року було укладено договір відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця: шланги в асортименті для промислового використання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Між ТзОВ «Ейс констракшн менеджмент» (продавець) та ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» (покупець) 01.08.2011 року, 01.09.2011 року, 01.11.2011 року, 01.12.2011 року, 03.01.2012 року, 26.01.2012 року, 01.06.2012 року були укладені договори відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупця: шланги в асортименті для промислового використання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даних договорів.

Між ПП «Юридична фірма «Фортеця» (продавець) та ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» (покупець) 02.05.2011 року та 01.06.2011 року укладено договори відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупця: шланги в асортименті для промислового використання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даних договорів.

Між ТзОВ «Викуп» (продавець) та ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» (покупець) 01.11.2011 року, 01.08.2011 року, 01.09.2011 року та 03.10.2011 року укладено договори відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупця: шланги в асортименті для промислового використання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даних договорів.

Так, між ПП «Біко Агротрейд» (продавець) та ТзОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» (покупець) 17.02.2012 року було укладено договір відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця: шланги в асортименті для промислового використання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та відповідні договори.

Наявність інших первинних документів, які зазначені в акті перевірки та підтверджують господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Один, Два, Три», не заперечується сторонами. Також, слід зазначити, що суми податкового кредиту та витрат по цьому контрагенту не враховувались контролюючим органом при визначенні грошових зобов'язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, з врахуванням строків передбачених п.102.1 ст.102 ПК України. Як наслідок, судом не досліджуються ці господарські операції.

При цьому, відповідач вважає, що даних доказів не є достатньо в підтвердження обставин реальності господарської операції між позивачем та вищенаведеними контрагентами.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшли висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з огляду на те, що підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання ремонтних послуг або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Також, отримані позивачем від контрагентів первинні документи складені та підписані посадовими особами, котрі пояснили, що документи фінансово-господарської звітності не складали та не підписували, товар (роботи, послуги) на адресу інших суб'єктів господарювання не поставляли (не виконували, не проводили).

Такі висновки ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.05.2013 року за №1690/22-8/34029127, від 17.05.2013 року за №1700/22.8/37451200, від 14.05.2013 року за №1642/22.8/36520226, від 17.05.2013 року за №1699/22.8/36757122, від 13.05.2013 року за №1623/22.8/35917680 та від 17.05.2013 року за №1706/22-8/36677875.

В свою чергу, в підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем надано докази його транспортування. Зокрема в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні з яких вбачається, що товар, зазначений у видаткових і податкових накладних, транспортувався від продавців за допомогою власного транспортного засобу позивача FORD TRANSIT, реєстраційний номер ВС 3823СІ.

Окрім того, судом не беруться до уваги протоколи допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які являлись директорами ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент» відповідно, про які згадується в акті перевірки, оскільки такі оцінюються судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем зазначені первинні бухгалтерські документи, в тому числі докази транспортування товарно-матеріальних цінностей, в підтвердження руху активів між ним та його контрагентами. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ПП «ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Викуп» та ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» були зареєстровані у встановленому законом порядку та являлись платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність зазначених контрагентів.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним, зокрема, таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

Що стосується завищення позивачем валових витрат за результатами господарських операції із вищенаведеними контрагентами, то суд зазначає наступне.

Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Як передбачено п.138.2 цієї ж статті, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З врахуванням встановлених вище обставин реальності здійснення господарських операцій та наявності в матеріалах справи первинних документів, які складені та заповнені у встановленому порядку, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за результатами здійснення господарських операцій з ПП «ЮФ «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Викуп», ПП «Біко Агротрейд».

За таких обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013 року за №0000592240 та за №0000582240.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тубес Інтернешнл ТОВ» (код ЄДРПОУ 33562712), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Б.Хмельницького,106, 458 грн. 81 коп. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 лютого 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк