Постанова № 37152474, 31.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 грудня 2013 р. Справа № 802/4762/13-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства "Згар" про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція до приватного підприємства "Згар" про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем станом на 27 листопада 2013 року рахується недоїмка перед бюджетом по земельному податку в сумі 47474 грн. 19 коп. Дане зобов’язання платником не виконано. При цьому, податковим органом встановлено відсутність у відповідача майна, що може бути описане в податкову заставу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підставі наведеного, а також враховуючи відсутність активів у платника податків, податковий орган звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. При цьому, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин невручення поштової кореспонденції - "за зазначеною адресою не проживає".

Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Згар" зареєстроване Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 20 березня 1999 року.

Приватне підприємство "Згар" має заборгованість перед бюджетом по земельному податку в сумі 47474 грн. 19 коп., що підтверджується обліковою карткою платника (а.с.7-8).

Згідно із довідкою Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при УДАІ УМВС України у Вінницькій області вих. №17118 від 19 листопада (а.с.11), інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 листопада 2013 року (а.с.12), довідкою Головного управління Держземагентства у Вінницькій області вих. №02-29/8822 від 15 листопада 2013 року, майно у приватного підприємства "Згар" відсутнє.

У зв'язку з наявністю заборгованості та відсутністю майна у відповідача податковий орган звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зважає на таке.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Як видно із матеріалів справи, майна підприємства, що могло б бути описано у податкову заставу, податковим органом не виявлено.

При цьому, пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 47474,19 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про правомірність звернення податкового органу з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Також суд звертає увагу на те, що вимога позивача про арешт коштів на рахунках відповідача у банках та у визначеній сумі є вимогою, яка ґрунтується на Законі, оскільки підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України чітко закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту саме на ті кошти і цінності платника податків, які фактично знаходяться в банку.

Отже, аналіз наведених вище норм вказує на те, що арешт коштів (цінностей) платника податків в банку може бути накладений судом виключно на кошти та інші цінності, які фактично знаходяться в банківських установах, а беручи до уваги те, що судом встановлено та підтверджено документально суму податкового боргу ПП "Згар" в розмірі 47474,19 грн., суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача в межах суми податкового боргу.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності приватного підприємства "Згар" (вул. Лісового, 43, с. Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, 23250, код ЄДРПОУ 3363243), що знаходяться в банківських установах.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович