Ухвала суду № 3715223, 19.05.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

"19" травня 2009 р.

справа № 5020-1/024-12/003

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Торговий центр „Співдружність”

до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія „Севастопольенерго”

про скасування рішення про нарахування та стягнення штрафних санкцій в розмірі 95 106,98 грн.

Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача –Соловйова В.Р., довіреність №19053/0/2-08 від 25.12.2008, начальник юридичного відділу;

Якимович В.О., довіреність №5597/0/2-09 від 19.05.2009, комерційний директор;

Суть спору:

30.04.2009 Закрите акціонерне товариство „Торговий центр „Співдружність” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія „Севастопольенерго” про скасування рішення про нарахування та стягнення штрафних санкцій в розмірі 95 106,98 грн.

Ухвалою від 30.04.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1/024. Судове засідання призначено на 19.05.2009 на 11.00.

Ухвалою від 30.04.2009 вжити заходи до забезпечення позову: заборонено Відкритому акціонерному товариству “Енергетична компанія „Севастопольенерго” зупиняти постачання електричної енергії Закритому акціонерному товариству „Торговий центр „Співдружність” за договором №231 від 15.07.2003.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №61 від 06.05.2009 справа №5020-1/024, у зв’язку з відпусткою судді Алсуф’єва В.В. передана до провадження судді Харченку І.А.

Ухвалою від 18.05.2009 справа №5020-1/024 прийнята до провадження суддею Харченко І.А., їй присвоєний №5020-1/024-12/003.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Богатирьова Олена Юріївна про дату, місце та час засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить її розпис на зворотної стороні ухвали про порушення провадження у справі від 30.04.2009.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що цей спір не підлягає розгляду в господарському суді оскільки позивачем обраний не вірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не відповідає способам захисту, перелічених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам відповідача роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників відповідача, суд,

В с т а н о в и в:

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини першої названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Відповідно до пункту 1 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта, якому вони адресовані.

Відповідно до пункту 6.2 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 №02-5/35 не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз’яснення, тощо, так як не мають обов’язкового характеру для виконання.

Юридичним актом є офіційний документ державного чи іншого органу (посадової особи), прийнятий у межах його компетенції, зазначеній законом, який має точні зазначені зовнішні реквізити і породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, який направлений на регулювання громадських відносин, має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, розповсюджує свою дію на зазначений час, територію, круг суб’єктів.

Згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією (затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, у редакції постанови названої Комісії від 17.10.2005) на підставі акта порушень (виявлених у споживача електричної енергії) уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань з розгляду актів про порушення визначається обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, рішення комісії оформлюється протоколом, який разом з іншими документами надається споживачу.

У постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 зі справи №3/576н викладено правову позицію, згідно з якою:

- рішення комісії постачальника електричної енергії та протокол, яким воно оформлене, за своїми ознаками не належить до актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників відповідних правовідносин; такі рішення та протокол є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією;

- зазначені акти можуть бути використані як докази у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 ГПК.

Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди з рішенням названої комісії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого рішення.

Наведене дає підстави суду для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 “Про державне мито” державне мито підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись п.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У х в а л и в :

1. Провадження у справі №5020-1/024-12/003 - припинити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, що вжити ухвалою від 30.04.2009 шляхом заборони Відкритому акціонерному товариству “Енергетична компанія „Севастопольенерго” зупиняти постачання електричної енергії Закритому акціонерному товариству „Торговий центр „Співдружність” за договором №231 від 15.07.2003.

3. Повернути з бюджету (п/р №31113095700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, ОКПО 24035598) на користь закритого акціонерного товариства “Торговий центр «Співдружність»(99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23, ідентифікаційний код 01548591) сплачене квитанцією №10 від 30.04.2009 (оригінал квитанції знаходяться у матеріалах справи) державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень).

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Розсилка:

1. ЗАТ „Торговий центр „Співдружність” (вул. В.Морська, 23, м. Севастополь, 99011)

2. ВАТ “ЕК „Севастопольенерго” (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)