Рішення № 37150977, 11.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 р. Справа № 914/4516/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Н.Фартушку, розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл», м. Кам’янка-Бузька, Львівська область;

до відповідача: Фермерського господарства «Явір», с. Дідилів, Кам’янка-Бузький район, Львівська область;

про: стягнення 25 908 грн. 30 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 29.11.2013 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір» про стягнення 25 908 грн. 30 коп. Розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

У судовому засіданні 17.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, повідомлення про вручення копії ухвали про порушення провадження у справі не повернулося. Судом відкладено розгляд справи на 28.01.2014 року.

У судовому засіданні 28.01.2014 року представник позивача подав довідки з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, позовні вимоги підтримав, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив. Судом задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 11.02.2014 року.

У судовому засіданні 11.02.2014 року представники сторін не з’явилися, клопотань, заяв не подавали.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

У судовому засіданні 11.02.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір виник у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (надалі по тексту рішення – позивач, продавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Явір» (надалі по тексту рішення – відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 25 908 грн. 30 коп. заборгованості, з яких 24 250 грн. 00 коп. сума основного боргу, 1 658 грн. 30 коп. – 3 % річних.

Згідно з договором купівлі-продажу відповідач зобов’язався отримати товар на загальну суму 24 250 грн. та повністю оплатити вартість товару, а позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність вказаний товар. Розрахунки потрібно було провести до 03.08.2011 року. Проте, незважаючи на сплив строку виконання зобов’язання та пред’явлення претензії позивачем, відповідач оплати за отриманий товар не здійснив.

Відповідач явки представника у судові засіданні не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування чи сплати боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 09.07.2011 року сторони уклали договір № 09-07 купівлі-продажу (надалі по тексту рішення - договір). Відповідно до п. 1 договору продавець зобов’язується передати покупцеві у власність нафтопродукти, а саме дизельне паливо ( надалі по тексту рішення - товар) в кількості 2 500 л. по ціні 9 грн. 70 коп. за літр, а покупець зобов’язується отримати товар та повністю оплатити вартість (ціну) товару. Вартість (ціна) товару визначається та встановлюється продавцем в односторонньому порядку з урахуванням ринкових цін на відповідні види нафтопродуктів (газопродуктів).

Договором визначені порядок та умови передачі товарів, а також ціна товарів та умови оплати.

Так, продавець зобов’язується передати товар покупцю протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору. Ціна та кількість переданого у власність товару вказується у видатковій накладній (накладній) (п. п. 2.1, 2.6 договору).

Відповідно до п. 3 договору покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця або внесенням коштів у касу Товариства в термін до 03.08.2011 року. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України – гривні. Ціна (вартість) товару становить 24 250 грн. У ціну товару включається ПДВ – 4 041 грн. 67 коп.

Взяті позивачем договірні зобов’язання по передачі товару виконані належним чином та в повному обсязі, підтвердженням чого є видаткова накладна № С-00000005 від 09.07.2011 року на суму 24 250 грн. та довіреність № 14 від 09.07.2011 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з умовами договору оплата за отриманий товар мала бути проведена до 03.08.2011 року. Проте зі спливом вказаного строку відповідач свого зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим позивач надіслав боржнику претензію вих. № 119 від 23.11.2011 року про сплату заборгованості протягом п’яти робочих днів з моменту отримання претензії. Вимоги, пред’явлені позивачем у вказаній претензії, відповідачем не виконані.

Докази погашення заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як встановлено судом вище, між сторонами виникли взаємні права та обов’язки на підставі укладеного 09.07.2011 року договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором сторони визначили, що продавець передає покупцеві у власність нафтопродукти, а покупець здійснює оплату у строк до 03.08.2011 року. Однак, як з’ясовано судом вище, відповідач договірних зобов’язань не виконав і станом на момент звернення до суду з позовом та на момент прийняття рішення заборгованості не погасив. Відтак, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання.

Підтвердженням заборгованості перед позивачем у сумі 24 250 грн. є описані вище договір купівлі-продажу, видаткова накладна, довіреність.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 24 250 грн.

Крім суми основного боргу, позивач з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 1 658 грн. 30 коп. 3 % річних.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Здійснивши перерахунок вказаної позивачем суми 3 % річних у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням кількості днів у 2012 році (366 днів, а не 365), судом встановлено, що до стягнення за прострочення виконання зобов’язання підлягає 1 656 грн. 31 коп. 3 % річних.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи відсутність доказів спростування боргу та доказів його погашення, суд вважає право позивача на оплату за передачу у власність нафтопродуктів порушеним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Явір» (80462, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, село Дідилів, код ЄДРПОУ 20827115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл» (80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, місто Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, будинок 52-Д, код ЄДРПОУ 22358038) 24 250 грн. 00 коп. основного боргу, 1 656 грн. 31 коп. 3 % річних та 1 703 грн. 30 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 1 грн. 99 коп. 3 % річних відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 13.02.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.