Рішення № 37150569, 12.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2014 р.

Справа № 902/1724/13

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (вул. Нова, с. Китайгород, Іллінецького р-ну, Вінницької обл., індекс 22751)

до:Китайгородської сільської ради (вул. Червоноармійська 24, с.Китайгород, Іллінецького р-ну, Вінницької обл., індекс 22751 )

про визнання права власності на майно, ціна позову 138 274 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Білокур Руслан Володимирович, Митко Сергій Миколайович;

відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Світоч" до Китайгородської сільської ради про визнання права власності на майно, ціна позову 138 274 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2013 року порушено провадження у справі за № 902/1724/13 з призначенням судового засідання на 23.01.2014 року.

Ухвалою суду від 23.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 12.02.2014 року з'явились представники позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився. Разом з тим: 16.01.2014 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому останній з позовними вимогами згідний в повному обсязі; 23.01.2014 року через канцелярію суду останнім подано заяву про розгляд справи без його участі (вх. № канц. 08-46/588/14).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2000 року відповідно до Указу Президента України « Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 року КСП Китайгородське с.Китайгород Іллінецького р-ну, було реформовано на засадах приватної власності на землю та майно в СВК «Відродження» с.Китайгород, що стало правонаступником КСП Китайгородське с.Китайгород Іллінецького р-ну.

Відповідно методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних с/г підприємств , у тому числі реорганізованих , яка затверджена постановою КМУ № 177 від 28.02.2001 року, комісією по врегулюванню майнових питань реформованого КСП Китайгородське с.Китайгород було сформовано перелік майна ,що не підлягає паюванню, який затверджений зборами співвласників майнових паїв КСП Китайгородське с.Китайгород протоколом № 1 від 15.02.2002 року. До даного переліку включені гідроспоруди №1 с.Китайгород 1971 року оціночною вартістю 102236 грн. та №2 с.Кам'яногірка 1971 року оціночною вартістю 36038 грн.

13.11.2006 року було порушено провадження про банкрутство СВК «Відродження» с.Китайгород.

Комісією по врегулюванню майнових питань реформованого КСП "Китайгородське" с.Китайгород майно, що не підлягає паюванню, в тому числі гідроспоруди №1 с.Китайгород 1971 року оціночною вартістю 102236 грн. та №2 с.Кам'яногірка 1971 року оціночною вартістю 36038 грн. передано на баланс ТОВ «Світоч» с.Китайгород ( що стверджується протокол №1 від 12.03.2007), яке є орендарем майнових та земельних паїв реформованого КСП "Китайгородське" з 2003 року.

Позивач зазначає, що він фактично володіє гідроспорудами №1 с. Китайгород та №2 с. Кам'яногірка з 2003 року, на підставі того, що останній орендує водний об'єкт (ставок), який розташований за межами населеного пункту с. Китайгород Іллінецького району Вінницької області та відповідну земельну ділянку водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в визначені технічною документацією, що підтверджується договором № 7 оренди водного об'єкту (ставка) з земельною ділянкою водного фонду, який діє по даний час, що підтверджується актом перевірки № 15 від 22.10.2013 року.

Також позивач зазначає, що гідроспоруди №1 с. Китайгород та № 2 с. Кам'яногірка потребують значних капіталовкладень на проведення реконструкції так, як процент зносу гідроспоруд становить: №1 с. Китайгород -51% та №2 с. Кам'яногірка-88%, що підтверджується технічним паспортом гідроспоруди (протоколом обстеження гідровузла) від 11.11.2013 року. ГОВ «Світоч» має намір провести капітальний ремонт гідроспоруд для подальшого їх використання у господарській діяльності.

На підставі вищевикладеного позивач просить задовольнити позов. При цьому, останній зазначає, що відповідач не заперечує проти позову.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Заявлена позивачем вимога, з наведених ним підстав не підлягає задоволенню.

Так, обґрунтованість своєї вимоги про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю позивач мотивує наявністю обставин, передбачених ст. 344 ЦК України.

Як слідує із матеріалів справи позивач вважає, що набув право власності на гідроспоруду № 1, яка розташована за межами с. Китайгород на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока та на гідроспоруду № 2, яка розташована за межами с. Кам"яногірка на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока, на підставі договору оренди водних об'єктів від 25.04.2003 року, який діє по даний час, що підтверджується актом перевірки № 15 від 22.10.2013 року, та вищевказаний об'єкт знаходиться на балансі ТОВ «Світоч», що видно з довідки останнього №167-А від 11.12.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) за рішенням суду.

Для задоволення позову за ст. 344 ЦК України існування перелічених елементів повинно бути доведено в їх сукупності.

Зокрема, володіння має бути добросовісним, якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю. Інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (ст.388 ЦК України).

Аналогічна правова позиція щодо добросовісного володіння нерухомим майном в розумінні ст. 344 ЦК України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та самого змісту позовної заяви ТОВ «Світоч», останній знав і свідомо користувався гідроспорудами, які йому не належали, за відсутності будь-яких доказів правомірності набуття ним цього майна.

Відтак, позивачем не доведено факту добросовісного володіння гідроспорудою № 1, яка розташована за межами с. Китайгород на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока та гідроспорудою № 2, яка розташована за межами с. Кам"яногірка на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока.

Крім того, позивачем безпідставно в якості власника спірного майна (відповідача у справі) зазначено Китайгородську сільську раду, до якої і пред'явлено відповідну вимогу. Разом з тим, у Китайгородської сільської ради відсутні належні докази наявності права власності на нерухоме майно (гідроспоруди).

Відповідно до довідки комунального підприємства «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації № 131 від 06.02.2014 року зазначено, що інвентарні справи на гідроспоруду № 1, яка розташована за межами с. Китайгород на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока та гідроспоруду № 2, яка розташована за межами с. Кам"яногірка на території Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької обл., на річці Сорока, не виготовлялись, обстеження та інвентаризацію даних об'єктів Гайсинське МБТІ не здійснювало.

З огляду на це, позов, крім іншого, пред'явлено до неналежного відповідача (який не є власником майна), заміна якого є правом, а не обов'язком суду.

У зв'язку з усім вищенаведеним, в задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно із вказаних у ньому мотивів (за набувальною давністю), слід відмовити.

При цьому, із змісту ст. 344 ЦК України (набувальна давність), на яку посилається позивач, прямо не вбачається такої умови для визнання права власності на будівлю, як оформлення землекористування на ділянку під нею. А тому, наявність чи відсутність в заявника оформленого права оренди на земельну ділянку під гідроспорудами не входить в предмет судового дослідження по даній справі.

У всякому разі право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю лише з моменту такої реєстрації (ч.1 ст. 344 ЦК України), а не з часу постановлення судового рішення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.

Проаналізувавши вищевказані обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений позов про визнання права власності задоволенню не підлягає, оскільки останнім не надано докази на підтвердження наявності у нього відповідного права.

Згідно положень ст.49 ГПК України понесені витрати на сплату судового збору покладаються на позивача. оскільки в позові

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14 лютого 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( вул. Червоноармійська 24, с.Китайгород, Іллінецького р-ну, Вінницької обл., індекс 22751 )