Ухвала суду № 37150414, 30.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 р.Справа № 820/9922/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/9922/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронверк Сінема Україна», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112204 від 07.10.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/9922/13-а вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000112204 від 07.10.2013р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/9922/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача 19.09.2013р. № 558/20-31-22-07/35266006, в якому зроблені висновки про порушення податкового законодавства, а саме: п. п. п. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 123.1 ст. 123 гл. 11 розд. ІІ, гл. 2. розд. ІІ п. 203.1 ст. 203 розд. V Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Кронверк Сінема Україна» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено камеральну (електронну) перевірку податкової звітності ТОВ «Кронверк Сінема Україна» з податку на додану вартість за липень 2013 року, за наслідками якої складено Акт № 558/20-31-22-04-07/35266006 від 19.09.2013р.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п.198.2, 198.6 ст. 198, п.п.201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року суми у розмірі 2 299,00 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідком проведеної перевірки порушеннями, надав заперечення на акт перевірки від 01.10.2013р. № 0110/02, який було отримано податковим органом 02.10.2013р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

04.10.2013р. ДПІ у Київському районі м. Харкова надало відповідь на заперечення № 3699/20-31-22-04-12, якою висновки акту перевірки були залишені без змін.

На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Київському районі м. Харкова 07.10.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112204, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 873,75 грн., у т.ч. за основним платежем 2 299,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 574,75 грн.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували встановлені за наслідками перевірки висновки контролюючого органу про неправомірне включенням підприємством до складу податкового кредиту за липень 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 2 299,00 грн., згідно податкових накладних, які були виписані контрагентами - ТОВ «Абсолют Інжиніринг Центр» (№ 3 від 12.03.2013р. на загальну суму 10 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн.) та ТОВ «Груп Естет ЛТД» (№ 803 від 22.10.2012р. на загальну суму 3 789,33 грн., у т.ч. ПДВ 631,56 грн.) у іншому податковому періоді та з порушенням вимог діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кронверк Сінема Україна» було подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Також, позивач, разом із декларацією надав до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), у якій зазначив про порушення продавцем порядку заповнення податкових накладних.

До заяви були приєднані копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют Інжиніринг Центр» та ТОВ «Груп Естет ЛТД», а саме податкові накладні від 12.03.2013р. № 3 та від 22.10.2012р., виписки банку ПАТ «Альфа-Банк»: платіжні доручення від 11.03.2013р. № 4919, та від 22.10.2012р. № 3002.

З 01.01.2011р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. п. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Колегія суддів дійшла висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 2 299,00 грн., контролюючий орган обґрунтовує тим, що до податкового кредиту позивачем включені податкові накладні, які були складені з порушенням вимог діючого законодавства та період, за який подано заяву із скаргою, не відповідає періоду виписці податкових накладних.

Колегія суддів вважає необґрунтованими ці доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 201.10 ст. 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку її заповнення, покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Відповідно до абз. 1-3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів, дійшла висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п. 198.2 ст. 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Відповідно до п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за липень 2013 року.

Оскільки виписані контрагентами позивача - ТОВ «Абсолют Інжиніринг Центр» та ТОВ «Груп Естет ЛТД» податкові накладні були складені з порушенням встановленого ПК України порядку, то позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за липень 2013 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність включення ТОВ «Кронверк Сінема Україна» до складу податкового кредиту за липень 2013 року податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем суми податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 2 299,00 грн. є необґрунтованими.

Що стосується посилання податкового органу на обов'язок позивача подати заяву зі скаргою разом з декларацією у період виписки податкових накладних, колегія суддів зауважує, що це суперечить положенням ПК України, зокрема, п. 198.2 ст. 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та п. 198.6 ст. 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, на підставі зазначеного вище, колегія суддів не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/9922/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.