Ухвала суду № 37150303, 03.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 10766/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

СПД ФО ОСОБА_1 25.06.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2010 року №0000571742/1 та від 16.06.2010 року №0000571742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 56528,24 грн., у т.ч.: 56528,24 грн. - за основним платежем; від 26.03.2010 року №0000561742/1 та від 16.06.2010 року №0000561742/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 86599,00 грн., у т.ч.: 56826,00 грн. - за основним платежем, 29773,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта планової документальної виїзної перевірки від 16.02.2010 року №25/17-100/НОМЕР_1, в якому працівники податкового органу помилково прийшли до висновку про те, що у 2008 році обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від наданих послуг перевищив 500000грн. Вказані висновки податкового органу вважає такими, що не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - неправомірними.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що при винесенні оспорюваних повідомлень-рішень відповідач керувався даними, а саме коштами, які перебували на розрахунковому рахунку позивача, відтак дохід за рік останнього перевищував 500 000 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на подібне викладеному в позовній заяві. Крім того, наголошує, що суд посилається на лист ДПАУ від 28.01.2008 року № 1803/1717-0415, який не є нормативно-правовим актом. Зазначає, що під час розгляду справи досліджувались договори про надання експедиторських послуг, договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, акти виконаних робіт, в яких виділена винагорода експедитора, платіжні доручення на перерахування коштів перевізникам за транспортні послуги. Даними доказами позивачем підтверджено документально те, що кошти, які надходили на поточний рахунок не були власністю підприємця, а тому не можуть визнаватися виручкою.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що СПД ФО ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Рівненської міської ради 05.08.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 26080000000019536, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Рівне з 06.08.2008 року та у період з вересня 2008 року по 2009 рік перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за видами діяльності - інформаційно-консультаційні послуги, експедиторські послуги, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 14.08.2008 року серії НОМЕР_4 та від 01.01.2009 року серії НОМЕР_3.

Державною податковою інспекцією у м. Рівне з 29.01.2010 року по 11.02.2010 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, за наслідками якої складено акт від 16.02.2010 року №25/17-100/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0000571742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у загальній сумі 56528,24 грн., у т.ч.: за основним платежем - 56528,24грн., та податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0000561742/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 86599,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 56826,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29773,00грн.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Наведеним приписом не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів (послуг) як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування.

Статтею 5 Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду /кварталу/.

Встановлений нормативним актом обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках означає, що з настанням такого обов'язку він втрачає право на сплату єдиного податку та зобов'язаний сплачувати податки, збори /обов'язкові платежі/ в загальному порядку.

Крім зазначеного Указу положення про умови та порядок набуття права здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Законі України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

При цьому, згідно з пунктом 12.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не зареєстрована платником податку на додану вартість особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу, зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість. Реєстраційна заява платника податку на додану вартість має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою - підприємцем - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Положення пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» вказує, якщо обсяг оподатковуваних операцій суб'єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, то така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.

Отже, чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником ПДВ за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Відтак, слід погодитися із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2010 року №0000561742/1 та від 16.06.2010 року №0000561742/2.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.6, 197, 198, 200, 205 п.1 ч.1, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по справі №2а-3006/10/1770, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга