Ухвала суду № 37150284, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15755/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія-Київ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Факторія-Київ» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.09.2013 року № 51726552208 та № 1626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача про нікчемність спірних правочинів, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувані податкові - повідомлення рішення прийнято відповідачем з дотриманням вимог податкового законодавства, а рішення суду першої інстанції по справі прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Факторія - Київ» за результатами якої 02.09.2013р. складено акт №307/26-55-22-08/36521794 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (код ЄДРПОУ 36972694), ТОВ «Спрос Юей» (код ЄДРПОУ 36857386) за період з 01.01.2010р. по 30.06.2013р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат безпідставно віднесені витрати по фінансово - господарським відносинам з ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ТОВ «Спрос Юей» на суму 2474416грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 593368грн. та п.п. 7.4.1, 7.2.3, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, 198.6 статі 198, ст. 185 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 485391грн.

18.09.2013р. відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №51626552208, яким за порушення п. 5.1 п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 646 365грн., в тому числі основний платіж - 593 368грн. та штрафні санкції - 52 997грн. та №51726552208, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.2.3, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, 198.6 статі 198, ст. 185 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 511 768грн., в тому числі основний платіж - 438 512грн. та штрафні санкції - 73 256грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність даних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (Постачальник) укладені договори поставки від 25.05.2010р. №3/6 та від 01.02.2011р. №102 (а. с. 40 - 42 т.1), відповідно до яких Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Едвертайзінг Консалт» виписані податкові, видаткові накладні та рахунки - фактури всього на суму 1 208 498,04грн. та ПДВ 201 415,85грн. (а.с. 43-66 т.1, 62-82 т. 1, 91-114 т.1).

20 травня 2010 року та 01.02.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Спрос Юей» (Постачальник) укладені договори поставки №3/5 та №0102 (а.с. 115-117 т. 1), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Спрос Юей» виписані податкові, видаткові накладні та рахунки - фактури всього на суму 1 760 800,55грн. та ПДВ 293 466,34 грн. (а.с. 118-142 т. 1, 153-158 т. 1, 168 -192 т.1).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те. що такі відомості є недостовірними.

На момент укладання договорів контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відповідачем до суду не надано.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами спростовано відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ТОВ «Спрос Юей» зазначені контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, Податковий кодекс України не покладає на податкові органи функції з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними. Згідно з частиною 2 статті 234 та частиною 1 статті 236 ЦК України визнання правочину недійсним, в тому числі за ознаками фіктивності, відноситься до компетенції суду. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсними договорів. Зазначена правова позиція застосовується Вищим адміністративним судом України, зокрема, при вирішенні справи № К/9991/50772/12, де визнається, що актами податкової перевірки недійсність правочинів встановлюватись не може.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). ««Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Едвертайзінг Консалт» та ТОВ «Спрос Юей» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 3 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.