Ухвала суду № 37150165, 12.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року справа №812/8717/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Бишова М.В., Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. в справі № 812/8717/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області, в якому просила скасувати вимогу № Ф/12/992 від 03.05.2013 р. про сплату недоїмки з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4877,80 грн. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач не є органом державної влади, є приватною юридичною особою, оскаржуване рішення прийнято на підставі підроблених документів, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, в якій вона просить скасувати постанову, закрити провадження в справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції грубо порушені її конституційні права в частині розгляду справи за її відсутністю. До того ж, управління Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не є органом влади та не є органом Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим справа не підсудна судам адміністративної юрисдикції, оскільки жодна із сторін не є суб'єктом владних повноважень.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєверодонецької міської ради Луганської області 21.12.1995 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.

03.05.2013 р. відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі особистого рахунку платника, актів перевірки управлінням Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку прийнято вимогу про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 4877,80 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як платник єдиного внеску у відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дня набрання чинності якого платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як вказувалось раніше, відповідачем встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачено суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушень вимог діючого законодавства з боку органу Пенсійного фонду при прийнятті ним оскаржуваної вимоги № Ф/12/992 від 03.05.2013 р., оскільки на момент прийняття цієї вимоги позивач перебував на обліку відповідача як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язаний сплачувати обов'язкові платежі.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що відповідач не є органом державної влади, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Згідно із п. 7 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до п. 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства; здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, управління Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 21792459, організаційна правова форма за КОПФГ встановлена як орган державної влади, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ з АБ № 584974. До того ж, в матеріалах справи наявний наказ Луганського обласного управління Пенсійного фонду України № 90 від 10.05.2002 р., яким затверджено структуру апарату обласного управління та міських управлінь, районних, районних у місті Луганську управлінь Луганського обласного управління Пенсійного фонду України та утворено міський, районних та районних у місті Луганську управліннях відділи пенсійного забезпечення, в переліку якого є й Сєверодонецьке міське управління.

Таким чином, відповідач управління пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому повноваження.

Також колегія суддів вважає необґрунтованою вимогу апелянта стосовно закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підсудна судам адміністративної юрисдикції, оскільки вимогами частини другої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки судом встановлено, що орган Пенсійний фонду є органом державної влади та є суб'єктом владних повноважень, доводи апелянта є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. в справі № 812/8717/13-а за залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. в справі № 812/8717/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Сєверодонецьку Луганської області про скасування вимоги залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бишов М.В.

Яманко В.Г.