Постанова № 37150141, 12.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

12 лютого 2014 року № 826/16998/13-а

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 №0009041701, №0009051701 та №0009071701

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0009041701, №0009051701 та №0009071701, скасувати штрафні (фінансові) санкції та донарахування до бюджету на загальну суму 238 930,32 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м.Києва ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_1 За наслідком перевірки було складено акт № 1/17-10/НОМЕР_1 від 06.06.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- ч.1 ст.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.06.1999р. № 746/99 із змінами та доповненнями: перевищення приватним підприємцем (понад 500 тис.грн.) обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в 4 кварталі 2010 року;

- ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" з урахуванням змін та доповнень: приватним підприємцем занижено чистий оподатковуваний дохід за 2010р. на суму 59858,19грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 8978,73грн.

Донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 8978,73грн.;

- п.167.1 ст.167, п.177.1., п.177.2, п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваного доходу в 2011 році на загальну суму 447407,84грн., та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 73800,96 грн.

Донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 73800,96 грн.;

- п.п.8.1.1, п.п.8.1.4 п.8.1. статті 8, п.17.1 статті 17, п.п."а" п.19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями та пп.168.1.1. п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, податок з доходів фізичних осіб нараховувався, але утримувався і перераховувався до бюджету не в повному обсязі, а саме на суму 1356,22грн. (2-4кв.2010р.- 327,68грн., 2011р.,-444,86грн., 2012р.-583,68грн.).

За результатами перевірки та внаслідок допущених порушень, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в періодах: 2-4кв.2010р., 2011р., 2012р. не перераховано до бюджету податку з доходів, виплачених найманим працівникам, на загальну суму 1356,22грн.

Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1356,22грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 , п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, не визначено податкові зобов'язання з ПДВ, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ та не перераховано до бюджету податку на додану вартість за 2011р. на суму 119310грн.

Донараховано податку на додану вартість за 2011р. на суму 119310грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013:

- №0009041701, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника у вигляді заробітної плати, на суму 1356,22 грн. за основним платежем та 831,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0009051701, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 119 310 грн. за основним платежем та 16 032,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0009071701, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 82 779,69 грн. за основним платежем та 18 620,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує, що будучи платником єдиного податку, не являється платником податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. Звертала увагу суду на вимоги п.7 та п.11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 п.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який був чинний до 01.01.2012, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 5 зазначеного Указу Президента встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Пунктом 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" є чинним у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Як вбачається з Акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 за даними звітів задекларовано обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 497 896 грн. Перевіркою ж встановлено, що зазначений показник становить 579 810,92 грн. Тобто, встановлено розбіжність в сумі 81 914,92 грн. Вказана розбіжність склалась за рахунок не включення платником податків до обсягів виручки коштів, які відображені в книзі обліку доходів і витрат. Позивачем зазначеного висновку, відображеного в Акті перевірки, контролюючого органу не спростовано.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що ФОП ОСОБА_1 повинна була перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду - з 01.01.2011. При цьому, на суму перевищення 500 000 грн. відповідач повинна була сплатити податок з доходів фізичних осіб. Відповідачем обґрунтовано встановлено порушення ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" - заниження чистого оподатковуваного доходу за 2010р. на суму 59858,19грн. та донараховано на суму перевищення 500 тис. грн. до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 8978,73грн.

У зв'язку з тим, що позивачем у 4 кварталі 2010 року перевищено гранично встановлений обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік для суб'єктів малого підприємництва, які мають право застосувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, протягом 2011 року вона не мала права застосовувати спрощену систему.

При цьому відносини у сфері оподаткування прибутку станом на 2011 рік врегульовувалися Податковим кодексом України.

Відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на 2011 рік, далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення п.167.1 ст.167, п.177.1., п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України та заниження оподатковуваного доходу в 2011 році на загальну суму 447407,84грн. Обґрунтовано донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 73800,96 грн.

Пунктом 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Таким чином, ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та використовує найману працю інших осіб, є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп.8.1.1 п.18.1 ст.18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати (пп.8.1.4 п.18.1 ст.18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Пунктом 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 ПК України).

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

В ході проведення перевірки встановлено, що податок з доходів фізичних осіб позивачем як податковим агентом нараховувався, але утримувався і перераховувався до бюджету не в повному обсязі (на загальну суму 1356,22 грн. за 2-4 квартали 2010 р., 2011 та 2012 р.р.). Позивачем доводів на спростування вказаних обставин не зазначено.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення п.п.8.1.1, п.п.8.1.4 п.8.1. статті 8, п.17.1 статті 17, п.п."а" п.19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та пп.168.1.1. п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України та донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1356,22грн.

В частині встановлених порушень з ПДВ суд приймає до уваги те, що у 2011 році позивач не мала права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перевищенням граничного обсягу виручки у 4 кварталі 2010 р.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.183.2 ст.183 ПК України).

У Акті перевірки (стор.16) зазначено обсяги поставок без урахування ПДВ у розрізі кварталів 2011 року. Згідно з вказаними даними обсягу оподатковуваних операцій, визначених у статті 181 ПК України, позивачем досягнуто у третьому кварталі.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням №0009051701 позивачу нараховано податку на додану вартість у сумі 119 310 грн. за основним платежем за 1-4 квартали 2011 року (з 01.01.2011 по 31.12.2011 за даними Акту перевірки).

Таким чином, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачу ПДВ за 2011 рік повністю, оскільки відповідних обсягів оподатковуваних операцій, за даними перевірки, досягнуто лише у третьому кварталі 2011 року. А тому податок повинен донараховуватися з місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. Зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити про те, що визначення сум податкових та грошових зобов'язань платників податків є виключними дискреційними повноваженнями контролюючих органів і до компетенції суду не відноситься, а тому суд дійшов висновку про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення повністю.

Крім того, згідно з наданими розрахунками основних зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованих оскаржуваними рішеннями, судом не встановлено порушення вимог п.7 та п.11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

За наслідком розгляду справи, відповідач, всупереч вимог частини другої статті 71 КАС України, не довів суду відповідності оскаржуваного рішення №0009051701 від 19.06.2013 вимогам ч.3.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №0009051701 від 19.06.2013 визнати протиправним і скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк