Ухвала суду № 37149792, 12.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року справа №812/9574/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Яманко В.Г.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі №812/9574/13-а за позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №1031 від 21.05.2013р.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Антрацит» звернулося до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1031 від 21.05.2013р.

В обґрунтування позову вказало, що рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №1031 від 21.05.2013р. до ДП «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Антрацитівський ремонтно-механічний завод» застосовано штрафні санкцій у сумі 45832,13 грн та нарахована пеня 17594,33 грн за період з 28.02.2013 по 29.04.2013.

Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки 15.02.2013р. ДП «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «АРМЗ» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 року, яким нараховане до сплати єдиного внеску у розмірі 458321,31 грн.

Платіжними дорученнями №84 від 14.02.2013р., №102 від 28.02.2013р. та №103 від 28.02.2013р. на загальну суму 458730,32 грн ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за січень 2013 року, про що вказано у розділі зазначених платіжних доручень «призначення платежу», однак, відповідачем сплачені суми єдиного внеску самостійно зараховано в рахунок погашення боргу, який виник у попередні періоди.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позову ДП «Антрацит» задоволений, внаслідок чого скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1031 від 21.05.2013р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 63426,46 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 172,05 грн.

Відповідачем подана апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій він просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В скарзі зазначив, що при розгляді та вирішенні адміністративного позову судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного його вирішення. Вказує, що право пенсійного органу на перерозподіл поточних платежів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, передбачена ч.6 ст.25 Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Посилається на ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вказує, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, тобто на поточну заборгованість, а отже, дія мораторію не поширюється й на нараховані штрафні санкції за цими платежами. Протягом дії мораторію може нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та можуть застосовуватися інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які не поширюється мораторій.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність у порядку письмового провадження на підставі ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області.

Відокремлений підрозділ «Антрацитівський ремонтно - механічний завод» Державного підприємства «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області.

ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» 15.02.2013р. подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 року, відповідно до якого самостійно нараховане до сплати єдиного внеску у розмірі 458321,31 грн (рядок 8 звіту) (а.с.14-19).

Платіжними дорученнями №84 від 14.02.2013р., №102 від 28.02.2013р. та №103 від 28.02.2013р. на загальну суму 458730,32 грн ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» сплачено єдиний внесок за січень 2013 року відповідно до призначення платежу (а.с.20-22).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №1031 від 21.05.2013р. до ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» застосовано штрафні санкцій у сумі 45832,13 грн та нарахована пеня 17594,33 грн за період з 28.02.2013р. по 29.04.2013р. (а.с.7).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, затримка у сплаті страхових внесків за період з 28.02.2013р. по 29.04.2013р. становить від 29 до 60 днів. (а.с.7 зворотній бік)

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Позивач відноситься до категорії гірничих підприємств, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, а тому граничним строком сплати самостійно нарахованого єдиного внеску за січень 2013 року є 28 лютого 2012 року.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 2 статті 25 Закону № 2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 11 та частиною 10 статті 25 Закону №2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст. 25 Закону № 2464).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013р. у справі №13-б/913/124/13-г за заявою ТОВ «Ставр» порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.63).

З картки особового рахунку ВП «АРМЗ» вбачається, що сплачена позивачем сума єдиного внеску за січень 2013р. в розмірі 458730,32 грн зарахована відповідачем в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені попередніх періодів.

Проблемою даного спору є наявність у органу Пенсійного фонду права на здійснення зарахування сплачених після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів особою, відносно якої порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, які виникли до дати введення мораторію.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з ч. 6 ст. 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відтак, зарахування в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені сплачених сум єдиного внеску у разі наявності у платника заборгованості є обов'язком органу Пенсійного фонду.

Разом з тим, приписи цього Закону до правовідносин, що розглядаються, повинні застосовуватися з урахуванням того, що відносно ДП «Антрацит» ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013р. в справі №№13-б/913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1).

Частиною 3 цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відтак, під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за січень 2013р. в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013р. є протиправним.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що станом на дату винесення рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ВП «АРМЗ» ДП «Антрацит» відсутня.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неврахування судом п. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Тобто, дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих поточних сум страхових внесків.

Оскільки зарахування сплачених після введення в дію мораторію поточних сум єдиного внеску здійснено в рахунок заборгованості, штрафів та пені, які виникли до введення і дію мораторію та на які поширюється дія мораторію, доводи апелянта є безпідставними.

Окрім того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014р. по справі №812/9599/13-а встановлено, що станом на 1 січня 2013 року недоїмка з єдиного внеску склала 554092 грн 45 коп - залишок боргу за звітом за листопад 2012 року, що підтверджено листом ДП «Антрацит», постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №812/8083/13-а та листом УПФУ від 27 січня 2013 року.

На момент порушення справи про банкрутство 9 січня 2013 року за підприємством рахувалася заборгованість перед УПФУ в розмірі 553941 грн 45 коп.

Відносно цієї заборгованості УПФУ, в розумінні статті 1 Закону №2343, є конкурсним кредитором, тому на дії УПФУ відносно стягнення боргу з єдиного внеску в розмірі 553941 грн 45 коп розповсюджується мораторій введений в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст.72 ч.1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, дії УПФУ щодо перерозподілу сум єдиного внеску, сплаченого позивачем за січень 2013р., в рахунок боргів попередніх періодів є неправомірними.

Такі дії УПФУ потягли за собою формування штучної заборгованості підприємства з єдиного внеску в 2013р. та, як наслідок, прийняття неправомірного рішення про нарахування фінансових санкцій та пені.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б при звели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі №812/9574/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по адміністративній справі №812/9574/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

В.Г. Яманко