Постанова № 37149717, 10.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4517/13-а

10 лютого 2014 року 16год. 55хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сагат Богдан Романович,

відповідача: представник Коритнюк Віталій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" до Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0005392342.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

На їх обґрунтування пояснив, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки товариства, під час якої виявлено завищення платником податку податкового кредиту з ПДВ за червень, 2013 року, внаслідок включення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Азимут-Трейд", які, на думку відповідача, не мають ознак товарності.

Позивач з такими висновками органу доходів і зборів не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, представник позивача зазначив, що господарські операції з придбання у червні 2013 року товару - рисової крупи, у вказаного контрагента фактично мали місце, що підтверджується усіма необхідними первинними документами та документами бухгалтерського обліку, які було надано посадовим особам відповідача під час перевірки.

Представник позивача наголосив, що твердження відповідача про безтоварність операцій з ТОВ "Азимут-Трейд" базуються на посиланнях на акт перевірки даного товариства, в якому зазначається про невірне заповнення останнім податкових накладних - відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Представник позивача вказав, що товар придбавався ТОВ "Азимут-Трейд" в Україні, тому податкові накладні, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, оформлені даним контрагентом відповідно до вимог податкового законодавства.

Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

На обґрунтування своїх заперечень пояснив, що під час проведення перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Азимут-Трейд" за червень 2013 року було встановлено порушення платником податку вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні ним суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2013 року на 27133,00 грн.

Причиною вказаних порушень відповідач вважає відсутність об'єктів оподаткування ПДВ при придбанні позивачем товару у контрагента ТОВ "Азимут-Трейд". Зокрема, представник відповідача зазначив, що для перевірки товариством було надано товарно-транспортні накладні, які мають ряд недоліків, через які, в свою чергу, неможливо встановити фактичний шлях перевезення товару від постачальника до продавця.

Представник відповідача наголосив, що з наданого органу доходів і зборів акту перевірки ТОВ "Азимут-Трейд" вбачається невірне заповнення даним контрагентом податкових накладних, виписаних позивачеві, а саме - відсутність зазначення у них коду товару згідно УКТ ЗЕД. Представник відповідача також вказав, що згідно цього акту, підприємство-перевізник, яке здійснювало транспортування товарів позивачеві, відсутнє за місцезнаходженням, що свідчить про безтоварність господарських операцій.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що з 06.11.2013 року по 12.11.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" за червень 2013 року, за наслідками якої складено акт від 19.11.2013 року №852/17-16-22-01/31383171 (а.с. 14-33).

На підставі матеріалів перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0005392342, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40699,50 грн., в тому числі 27133,00 грн. за основним платежем та 13566,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 12).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на 27133,00 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на 27133,00 грн.

Дані висновки ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" з поставки товару - рисової крупи в червні 2013 року.

Однак, наведені висновки суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону і фактичних обставинах справи, а на припущеннях органу доходів і зборів.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, що регулюють порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 1-2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В свою чергу, згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з досліджених судом доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" з 06.03.2001 року зареєстроване як юридична особа, з 07.06.2002 року є платником податку на додану вартість, здійснює види діяльності за КВЕД:

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

46.34 Оптова торгівля напоями;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

70.22 Консультація з питань комерційної діяльності й керування (а.с. 35-55).

05.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (Покупець) укладено договір №501/21, предметом якого стала поставка товарів - продуктів харчування, кількість та асортимент яких визначається у накладних (а.с. 56-57).

На виконання умов даного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" поставлено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" товар - рисову крупу в кількості 22 т., на загальну суму 162800,00 грн., у тому числі ПДВ 27133,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- від 03.06.2013 року №РН-0000196 на суму 59200,00 грн.;

- від 03.06.2013 року №РН-0000197 на суму 59200,00 грн.;

- від 03.06.2013 року №РН-0000198 на суму 44400,00 грн. (а.с. 58-60).

Розрахунки за поставлений товар між сторонами здійснено повністю, у безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем на банківські рахунки Постачальника грошових коштів у загальній сумі 162800,00 грн., що підтверджується:

- виписками з банківського рахунку позивача за 03.06.2013 року (а.с. 137-138);

- оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку 631 (а.с. 63-65).

Транспортування товару здійснювалося перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Кійторгпром", на замовлення Постачальника, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.06.2013 року №030613/1 (а.с. 61).

Отримання позивачем товару та його подальше використання у власній господарській діяльності підтверджується:

- договором оренди цеху від 02.01.2013 року №38-30, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Рівнеголовпостач" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (Орендар) (а.с. 66-67);

- документами на підтвердження повноважень особи, яка прийняла товар від імені позивача (а.с. 62, 115-119);

- журналами руху товарів на складах позивача (а.с. 71, 120-129);

- видатковими накладними на реалізацію товару позивачем (а.с. 130-136).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" виписано для Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні:

- від 03.06.2013 року №1на суму 59200,00 грн., в тому числі ПДВ 9866,67 грн.;

- від 03.06.2013 року №2 на суму 59200,00 грн., в тому числі ПДВ 9866,67 грн;

- від 03.06.2013 року №3 на суму 44400,00 грн., в тому числі ПДВ 7400,00 грн.,

які позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року, що відображено у податковій декларації за відповідний податковий період (а.с.68-70, 86-94, 142).

Наявність у Постачальника спеціальної правосуб'єктності щодо виписування податкових накладних підтверджується свідоцтвом про реєстрацію його платником податку на додану вартість від 26.03.2007 року №100030712 (а.с. 81).

Досліджені судом документи на підтвердження здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV та відповідають усім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, зазначені в акті перевірки, згідно яких з наданої позивачем товарно-транспортної накладної неможливо встановити фактичний шлях перевезення товару, внаслідок незаповнення у ній граф 10-14, 17-23 та відсутності переліку використання раціональних маршрутів із зазначенням відстані.

Враховуючи лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З товарно-транспортної накладної від 03.06.2013 року №030613/1, попри незаповнення у ній граф: №10 "Кількість місць", №11 "Спосіб визначення маси", №12 "Код вантажу", №13 "Клас вантажу", №14 "Маса брутто, т" (розділ "Відомості про вантаж") та №17 "Спосіб, Код", №18 "Час прибуття", №19 "Час вибуття", №20 "Час простою", №21 "час хв.", №22 "Додаткові операції, найменування, кількість", №23 "Підпис особи" (розділ "Вантажно-розвантажувальні роботи"), можна встановити загальну масу та маршрут перевезення вантажу, отже доводи відповідача є безпідставними.

Тому, суд приходить до висновку, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання первинні документи є достовірними та такими, що складались сторонами під час фактичного здійснення господарських операцій, а тому є належними і допустимими доказами реальності останніх.

Отже, формування позивачем даних податкового обліку, шляхом включення сум податку на додану вартість по господарських операціях із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до складу податкового кредиту червня 2013 року на підставі вказаних первинних документів є правомірним і відповідає вимогам закону.

Суд відхиляє посилання відповідача на акт від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 про проведення Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Рідний продукт", ТОВ "ТВК "Слобода", ПП "ФІНН 9" за травень 2013 року, ТОВ "Рівненська продуктова компанія" за червень 2013 року від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 (а.с. 95-107).

Зокрема, в даному акті перевірки зазначено, що у виписаних Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" не вказано код товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до пп. "і" п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, одним із обов'язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пп. 12.3 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за N1333/20071, графа 4 податкової накладної - код товару згідно з УКТ ЗЕД, заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг.

Таким чином, зазначення у податковій накладній коду товару згідно з УКТ ЗЕД вимагається лише щодо товарів, імпортованих на митну територію України.

Наявними у матеріалах справи посвідченнями якості продукції №598, №599 підтверджується, що рисова крупа, поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" для Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" згідно видаткових накладних від 03.06.2013 року №РН-0000196, №РН-0000197, №РН-0000198, отримана Постачальником від ДП ДГ Інституту риса НААН України, отже має походження з України (а.с. 143).

Тому, суд приходить до висновку, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд", відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, в акті перевірки від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 вказано про відсутність за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Кійторгпром", яке згідно товарно-транспортної накладної від 03.06.2013 року №030613/1, здійснювало перевезення товарів для позивача на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд".

Дана обставина зазначена із посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кійторгпром" від 11.10.2013 року №1637/26-55-22-03/38488534.

Суд зазначає, що оскільки акт, на якій посилається відповідач, складено 11.10.2013 року, суд не може вважати його належним доказом відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кійторгпром" за місцезнаходженням станом на дату здійснення операцій з перевезення вантажів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія".

Крім того, враховуючи лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Тому, суд приходить до висновку, що зазначена обставина не впливає на реальність здійснення господарських операцій, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку з податку на додану вартість за червень 2013 року.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду достатніх і беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, що покладені в основу його заперечень, а також не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0005392342.

За наведених обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

В силу вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, на користь позивачу слід присудити з Державного бюджету України 172,05 грн. судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0005392342 від 03 грудня 2013 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.