Рішення № 37146627, 20.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р.Справа № 5023/4870/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Прохоров С.А.

судді: Мамалуй О.О. , Доленчук Д.О.

при секретарі судового засідання Стоянові А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м.Харків до ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ЗАТ "Лантан", м.Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Хомякова А.Л., за дов.

третя особа - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Земельний банк" звернувся до суду із позовом, у якому з метою задоволення вимог ПАТ "Земельний банк" за кредитним договором № 90-06/К від 24.11.2006 р. у розмірі 3605105,40 грн., в тому числі: 2900000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 612178,12 грн. заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 57168,15 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, 35760,15 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за простроченими процентами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, - просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.11.2006 р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і внесеним до реєстру за №5501, а саме: на нежитлову будівлю під літерою Н-1 загальною площею 1245,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10, яка належить AT "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації", і що оцінена на дату укладення додаткової до договору іпотеки угоди від 27.03.2009 р. за реєстровим № 1014 в розмірі 782500,00 грн., - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 09.12.2013 року, в зв'язку з хворобою судді Френдій Н.А., призначено для розгляду справи № 5023/4870/12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Прохоров С.А., судді Мамалуй О.О. , Доленчук Д.О.

Представник позивача в судове засідання 20.01.2014 року не з'явився, в попередніх судових засіданнях позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

24.11.2006 pоку між ПАТ "Земельний банк" (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пірс" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 90-06/К, згідно до умов якого позичальнику надано кредит в сумі 3000000,00 грн. зі сплатою 18 % річних. У відповідності до додаткових угод - від 30.04.2008 р. процентну ставку плати за користування кредитними коштами збільшено до 20%, №4 від 23.12.2008 р. - до 24%, №5 від 29.01.2009 р. зменшено до 23% річних, а пунктами 1, 2 угоди №8 від 26.02.2010 р. повернення кредиту передбачене згідно графіку щомісячно сумами розміром 25 000,00 грн. Строк повернення кредиту визначено додатковою угодою №6 від 16.02.2009р. встановлено 27 січня 2010 p., а додатковою угодою №8 від 26.02.2010 р. змінено на 24.02.2011 р.

Крім цього, згідно п. 3.2.3. кредитного договору позичальник повинен щомісячно сплачувати проценти у повному обсязі, а у випадку прострочення їх оплати та повернення кредитних коштів повинен сплатити на користь банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2009 р. між ПАТ "Земельний банк" (позивач по справі, Кредитор), ТОВ "Пірс" та ЗАТ Лантан (третя особа по справі, Новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, згідно з яким новим боржником за кредитним договором № 90-06/К від 24.11.2006 р. стало Закрите акціонерне товариство "Лантан".

ЗАТ "Лантан" зазначених договірних зобов'язань на час подання позову до суду не виконано, заборгованість станом на 01.04.11 р. становить 3605105,40 грн., в тому числі: 2900000,00 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 612178,12 грн. заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом, 57168,15 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за простроченим кредитом у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, 35760,15 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за простроченими процентами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання ЗАТ "Лантан" зобов'язань за кредитним договором № 90-06/К від 24.11.2006 p. ПAT "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (відповідач по справі, Іпотекодавець) надало у іпотеку належне йому нерухоме майно у відповідності до договору іпотеки від 29.11.2006 р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і внесеним до реєстру за №5501, а також додаткової угоди до нього від 27.03.2009 p., посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і внесеної до реєстру за №1014, додаткової угоди до нього від 07.08.2009 p., посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і внесеної до реєстру за №2715. Це майно складається з нежитлової будівлі під літерою Н-1 загальною площею 1245,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10.

Вартість нежитлової будівлі під літерою Н-1 загальною площею 1245,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10 згідно п. 1.2 додаткової угоди від 27.03.2009 p., посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і внесеної до реєстру за №1014 становить 782 500,00 грн.

Під час розгляду справи по суті було проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої за №1963/2451 від 24.07.2013 року ринкова вартість нежитлової будівлі під літерою Н-1 загальною площею 1245,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Автогенна, 10 складає 1 603 057,00 грн. станом на липень 2013 року.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором в цілому або в тій чи іншій частині.

Відповідачу та третій особі ПАТ "Земельний банк" надіслав вимогу про усунення порушень зобов'язань від 05.04. 2011 р. за № 02-15/4255, в якій повідомив їх, що у випадку невиконання ЗАТ "Лантан" зобов'язань за вказаним кредитним договором № 90-06/К повністю або частково на протязі місяця з дня отримання даного повідомлення, - ПАТ "Земельний банк" згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" буде вимушений звернути стягнення на зазначений предмет іпотеки в судовому порядку.

На момент звернення із позовом до суду зобов'язання за кредитним договором № 90-06/К добровільно не виконані, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки.

Судова колегія, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначає наступне:

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже згідно вимог законодавства підтвердженням отримання грошей позичальником за кредитним договором може бути лише докази належного виконання банком своїх зобов'язань за таким кредитним договором щодо видачі грошових коштів позичальнику або розписка позичальника (інший документ), що посвідчував би передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми.

В обґрунтування своєї правової позиції позивачем надані розрахунок суми боргу та дублікат меморіального ордеру №6658328 від 24.11.2006р. про перерахування банком кредитних коштів розміром 3 000 000,00 грн. на рахунок ТОВ „ПІРС" та дублікат платіжного доручення №691 від 24.11.2006р. ТОВ „ПІРС" щодо використання отриманих кредитних коштів розміром 3 000 000,00 грн. на оплату вартості цінних паперів на користь ВАТ „Модель Всесвіту", які не є належним та допустимим доказом, що підтверджує позицію позивача щодо надання кредиту позичальнику зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про інформацію" документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Слід констатувати, що чітке визначення терміну „дублікат" в чинному законодавстві відсутнє, проте з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. При цьому, видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин (у разі втрати або зіпсування оригіналу документа).

Надаючи дублікат меморіального ордеру №6658328 від 24.11.2006р. та дублікат платіжного доручення №691 від 24.11.2006р. позивачем під час розгляду спору по суті не надано змістовних пояснень чому саме ним надані дублікати, а не оригінали вказаних документів або копії з оригіналів; з яких саме причин сталася неможливість надання оригіналів даних документів або їх копій; чим саме підтверджується неможливість їх надання. Вказані обставини ставлять під сумнів існування оригіналу меморіального ордеру №6658328 від 24.11.2006р. та оригіналу платіжного доручення №691 від 24.11.2006р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що надані позивачем документи, які, на думку позивача, підтверджують наявність заборгованості третьої особи, а отже і факт отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором не є належними та допустимими доказами що підтверджують певні обставини, а в даному випадку надання кредиту позичальнику.

Крім того, відповідно до ст.ст. 2, 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність виключно на підставі ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч.8 ст.17 Закону України „Про банки та банківську діяльність" юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України „Про банки і банківську діяльність" у день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.

Відповідно до ст.91 Закону України „Про банки та банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Як вбачається з вищевикладеного 30.07.2010 р. Національним банком України було прийнято рішення про відкликання з 02.08.2010р. банківської ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури ПАТ „ЗЕМБАНК", що підтверджується постановою Правління Національного банку України №375 від 30.07.2010р. „Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ „ЗЕМБАНК".

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", судова колегія вважає, що з моменту відкликання банківської ліцензії, позивач втратив право на здійснення банківської діяльності, зокрема нарахування процентів за кредитним договором №90-06/К від 24.11.2006р. за яким здійснюється стягнення у данній справі.

Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, сума позову, включає проценти по кредиту, нараховані після дати відкликання у позивача банківської ліцензії. Тобто ПАТ „ЗЕМБАНК" продовжує здійснювати один з видів ліцензійної діяльності без ліцензії, чим грубо порушує вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2012р. по справі №5023/2491/11, що прийнята за результатом розгляду касаційної скарги ПАТ „ЗЕМБАНК", постанові Вищого господарського суду України від 06.02.2013р. по справі №5023/2491/11, що прийнята за результатом розгляду касаційної скарги ВАТ „ХЗ „Точмедприлад та постанові від 16.12.2013 року по справі №5023/5556/12 згідно яких Вищий господарський суд України зазначив, що виходячи із системного аналізу норм ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії та відкриття ліквідаційної процедури банку останній втрачає право на здійснення банківської діяльності, зокрема, нарахування процентів за всіма кредитними договорами.

Зважаючи на вищевикладене вимоги ПАТ «ЗЕМБАНК» в частині нарахування процентів та нарахування на них штрафних санкцій, після дати відкликання у ПАТ «ЗЕМБАНК» ліцензії суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, згідно п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту є фінансовою послугою.

Згідно ч.1, 4 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006р. №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2006р. за 477/12351, що було прийнято на виконання вимог ч. 4 ст. 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Виходячи із аналізу зазначених норм юридичні особи, що не є фінансовими установами не мають право здійснювати фінансове кредитування - отже не мають право здійснювати нарахування процентів на передані в позику грошові кошти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ч.4 ст. 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії є підставою для виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків, тобто з моменту прийняття Національним банком України такого рішення відносно позивача він втратив статус фінансової установи, отже втратив право на надання фінансових послуг, в тому числі фінансового кредитування.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги суд вважає належним чином необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати залишаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.1,12,22,33,43,49,75,82-85 ГПК України, судова колегія,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 25.01.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Прохоров С.А. Доленчук Д.О. Мамалуй О.О.

справа №5023/4870/12