Ухвала суду № 37145106, 12.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/969/13-ц

Провадження № 22-ц/779/409/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В. Г.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: брокер продавець ТзОВ "Ферум-Трейд", ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання правочинів недійсними, та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

22.02.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що в період з 30.11.2002 року по 04.09.2007 року проживала разом з ОСОБА_3, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу. 05.09.2007 року зареєстрували шлюб. У 2005 та 2006 роках ними було придбано за спільні кошти транспортні засоби "Мерседес Бенц Спрінтер" та "Мерседес Бенц Віто". У 2009 році відповідач ОСОБА_3 зазначені автомобілі надав у користування ОСОБА_4 на підставі довіреностей, яка в тому ж році продала ці автомобілі своїй мамі - ОСОБА_5 на підставі біржових угод. Оскільки вказані автомобілі придбані ОСОБА_3 під час спільного проживання з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за спільні кошти, вважає, що доручення та біржові угоди купівлі-продажу автомобілів повинні бути визнані недійсними.

Просила задовольнити позов, визнати недійсним з моменту вчинення доручення -довіреність від 20.01.2009 року та довіреність від 26.05.2009 року. Визнати недійсними з моменту вчинення біржові угоди купівлі-продажу транспортних засобів від 11.06.2009 року та від 17.06.2009 року.

30.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Зазначила, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 26.12.2012 року було задоволено її заяву та встановлено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 30.11.2002 року по 04.09.2007 року. Ухвалою Апеляційного суду від 03.09.2013 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5, рішення Калуського міськрайонного суду від 26.12.2012 року скасоване, а її заяву залишено без розгляду, оскільки виник спір про право, та встановлення цього факту фактично пов'язується із наступним вирішенням спору про право власності на придбане за цей період проживання майно, відповідно до її позову про визнання недійсними правочинів.

Просила задовольнити позов, встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 30.11.2002 року по 04.09.2007 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 03.10.2013 року дані позови було об'єднано в одне провадження.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року в задоволенні даних позовів було відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним і необгрунтованим та невірно застосовані норми матеріального права.

Вказала, що з листопада 2002 року по 04.09.2007 року спільно проживала з ОСОБА_3, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проживали однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу, що було підтверджено в судових засіданнях показами свідків. Враховуючи те, що згідно ст.369 ЦК України вона, як співвласник майна, повинна бути повідомлена відповідачем про відчуження спільного майна, яке вони нажили, і у випадку згоди повинна була надати саме письмову нотаріально посвідчену згоду для вчинення такого правочину.

Відмовляючи у встановленні факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд п ершої інстанції не навів мотивів, з яких він відхилив пояснення сторін та свідків. Суд не зважив на визнання позову відповідачем ОСОБА_3 та не звернув увагу на ті обставини, що надання довіреностей ОСОБА_3 ОСОБА_4 не відповідало волевиявленню ОСОБА_2 Поза увагою суду залишилось також те, що грошові кошти від продажу транспортних засобів не були отримані ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2

Просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.09.2007 року зареєстрували шлюб у відділі РАЦС по м. Калушу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.6). Сторони та свідки ствердили, що в період з 30.11.2002 року до часу реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно проживали в гуртожитку, а пізніше з мамою відповідача в АДРЕСА_1.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що встановлені в ч. 2 ст. 3 СК України винятки, згідно з якими подружжя вважається сім'єю, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Калуського міськрайонного суду від 27.11.2012 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду від 11.02.2013 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ "Ферум-Трейд", приватного підприємця ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог - Універсальна аграрно-промислова товарна біржа, про визнання угод купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 було надано довіреності ОСОБА_4 від 20.09.2009 року та від 26.05.2009 року, якою він уповноважив останню укладати правочини, які придбані ОСОБА_3 27.12.2005 року та 19.08.2006 року, тобто до моменту реєстрації шлюбу між ним та ОСОБА_2 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно не є спільно нажитим майном, а є приватною власністю ОСОБА_3, якою він може розпоряджатись на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 10 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко