Ухвала суду № 37143988, 06.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 р.Справа № 820/9513/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Г Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 820/9513/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації

про скасування наказу, стягнення заробітку, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач), звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовними вимоги про: 1) визнання неправомірними дій та рішень відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, щодо порушення установленого порядку звільнення по п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, дати дня звільнення та видачі наказу №80-к від 19.07.2012р., проведення остаточного розрахунку при звільненні та порядку видачі трудової книжки, 2) зобов'язання відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, скасувати наказ №80-к від 19.07.2012р., 3) зобов'язання відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, вважати недійсним наказ №80-к від 19.07.2012р., 4) зобов'язання відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, видати новий наказ з новим номером і новою датою для звільнення 16.08.2012р. з включенням в трудовий стаж 15 календарних днів додаткової відпустки, відпрацьованої у 2012 р. та в трудову книжку, 5) зобов'язання відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, донарахувати та стягнути заробітну плату за вимушений час прогулу 9 робочих днів у сумі 1.349,21 грн., 6) зобов'язання відповідача, Ліквідаційну комісію Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, донарахувати та стягнути заробітну плату за вимушений час прогулу до моменту винесення рішення судом, 7) визнати дату звільнення 16.08.2012р.

22.07.2013 р. ОСОБА_2 подала до Дзержинського районного суду м. Харкова уточнений адміністративний позов, в якому просила: 1) скасувати наказ №80-к від 19.07.2012р. (абз.8 розділу 1 уточненого адміністративного позову), 2) стягнути 5.000,00 грн. моральної шкоди (розділ 4.2 уточненого адміністративного позову), 3) стягнути 2.700,00 грн. середньомісячної заробітної плати до 50-річчя ОСОБА_2 (розділ 4.3 уточненого адміністративного позову), 4) стягнути 5.036,00 грн. додаткової вихідної допомоги (розділ 4.4. уточненого адміністративного позову), 5) стягнути 37.726,34 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 20.07.2012 р. по 01.09.2013 р. (п.2 розділу 5 уточненого адміністративного позову), зазначивши при цьому в якості відповідачів: Ліквідаційну комісію Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківську обласну державну адміністрацію (далі - ХОДА).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі №2011/13122/13 (2а-638/522/13) за вимогами ОСОБА_2 згідно з уточненим адміністративним позовом до вищезгаданих відповідачів.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.09.2013р. адміністративна справа за вимогами ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації передана на розгляд Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалами від 09.10.2013 р. Харківський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду вказану адміністративну справу згідно з уточненим адміністративним позовом від 22.07.2013 р.

У судовому засіданні 16.10.2013 р. позивач заявив уточнені вимоги про: 1) визнання неправомірними та протиправними дій та рішень при проведенні звільнення ОСОБА_2 з Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА; 2) визнання протиправним рішення щодо припинення державної служби ОСОБА_2; 3) визнання, що звільнення ОСОБА_2 проведено з порушенням ч.4 ст.24, ч.ч.2, 3, 4 ст.36, ч.1, ч.2 ст.40, ст.49-2 КЗпП України; 4) визнання неправомірними дій щодо не видання остаточного розрахунку по зарплаті; 5) встановлення факту відсутності ліквідації Головного управління економіки ХОДА; 5) визнання недійсним та скасування наказу №80-к від 19.07.2012 р. "Про звільнення ОСОБА_2"; 6) зобов'язання винести наказ про негайне поновлення на роботі ОСОБА_2 з 19.07.2012 р. по переводу до Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА на посаду головного спеціаліста із записом у наказі про стаж на державній службі 24 роки; 7) стягнення заробітної плати загальною сумою 40.400,00 грн. за весь час вимушеного прогулу з 20.07.2012 р. по момент винесення рішення суду, з відшкодуванням моральної шкоди, виплатою середньомісячної зарплати до дня 50-річчя народження, виплатою додатково вихідної допомоги, з урахуванням фактично одержаної допомоги по безробіттю; 8) зобов'язання повернути особисту справу держслужбовця ОСОБА_2 в Департамент економіки і міжнародних відносин ХОДА.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013 р. адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Зобов'язано Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації вирішити питання подальшого проходження публічної служби гр. ОСОБА_2 на посадах державних службовців з дотриманням вимог статей 40, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Відносно Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації - закрито провадження в адміністративній справі.

В решті вимог адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, позивач зазначає про те, що рішення про звільнення з державної служби є протиправним, оскільки персонального письмового попередження про заплановане звільнення за 2 місяці до вивільнення працівник від роботодавця не отримував, ліквідація установи мала штучний характер, заява позивача про переведення на роботу до фактичного правонаступника ліквідованої установи була безпідставно відхилена, посад в інших структурних підрозділах обласної державної адміністрації державному службовцю не пропонувалось, наказ про звільнення підписаний неповноважною особою, повного розрахунку з позивачем роботодавець при звільненні не провів, працівник фактично був допущений до роботи в новоствореному органі управління.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів, Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходила публічну службу в штаті Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації на посаді державного службовця - головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку та комп'ютерного забезпечення.

Наказом Головного управління економіки Харківської ОДА від 11.05.2012 р. №51-к було передбачено проведення попередження працівників ГУЕ Харківської ОДА про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (а.с. 96 (100) т.2).

Відповідно до Наказу №80-к від 19.07.2012 р. позивач, з посиланням на п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю, звільнений з посади у зв'язку з ліквідацією Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (а.с.98 (102) т.2).

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та прийнятим наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення по справі, суд першої інстанції встановив факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин лише в частині неналежного виконання обов'язку з вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців в новоствореному органі управління, до якого передані функції ліквідованого суб'єкта владних повноважень, а тому задовольнив позов лише в цій частині.

В іншій частині вимог адміністративний позов залишено без задоволення через не підтвердження судовим розглядом обґрунтованості і правомірності наведених позивачем доводів.

Відносно ліквідованого суб'єкта владних повноважень провадження в адміністративній справі закрито відповідно до ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зауважує на той факт, що згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та закриття провадження по справі в апеляційному порядку ані позивачем, ані відповідачами оскаржена не була, а отже колегія суддів переглядає судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини з проходження державної служби унормовані, насамперед, Законом України "Про державну службу", а також Кодексом законів про працю України.

Так, з положень ст. 30 Закону України "Про державну службу" вбачається, що законодавець передбачив можливість припинення державної служби на загальних підставах згідно з Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Пунктом 1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що пунктом 1.2 розпорядження Харківської ОДА №277 від 08.05.2012 р. було передбачено припинення Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації шляхом ліквідації. При цьому, згадки про наявність у названого органу управління юридичних правонаступників текст вказаного розпорядження не містить (а.с.32-37 т.3).

Пунктом 1.1 зазначеного розпорядження передбачено утворення юридичної особи публічного права - Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, а відповідно до п. 6 розпорядження Головне управління економіки було уповноважено виконувати управлінські функції до початку функціонування Департаменту економіки і міжнародних відносин.

З тексту вказаного розпорядчого документа вбачається, що управлінські функції Головного управління економіки в дійсності передані іншому органу управління - Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

Вказані обставини підтверджуються також Положенням про Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської облдержадміністрації і визнані представником відповідачів в ході розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини 5 статті 111 вказаного Кодексу ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Головою Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації було призначено Черникова Дмитра Сергійовича - першого заступника начальника Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, що підтверджено матеріалами справи та визнано представниками сторін.

Додатком №3 до розпорядження Харківської ОДА №514 від 21.08.2012 р. гранична чисельність працівників структурного підрозділу облдержадміністрації - Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації - була визначена на рівні 102 особи.

У ході розгляду справи судом встановлено, що розпорядження Харківської ОДА №277 від 08.05.2012р. та розпорядження Харківської ОДА №514 від 21.08.2012р. внаслідок процедури судового або позасудового оскарження юридичної дії не втратили, фактично виконані.

Так, згідно з повідомленням державного реєстратора №1269/10-21/13 від 06.03.2013 р. (а.с.31 т.3) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 06.03.2013р. внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, а тому, в розумінні норм Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України згаданий суб'єкт права припинив своє юридичне існування.

Вказаний факт підтверджено наданим до суду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, доводи позивача про штучність ліквідації Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації є безпідставними та спростовуються встановленими в ході розгляду справи дійсними фактичними обставинами спірних правовідносин, а саме: обставиною припинення існування даного суб'єкта права як юридичної особи, а тому, не можуть бути законною підставою для задоволення позову в будь-якій частині, в тому числі і за вимогою, пов'язаною з ліквідацією вказаного Управління.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що станом на 19.07.12 р. вона фактично працювала в Департаменті економіки та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, а не у Головному управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги вказане твердження, враховуючи таке.

Позивач посилається на частину 4 статті 24 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

В свою чергу, в ході розгляду справи встановлено, що працівника, ОСОБА_2, було допущено до роботи у Головному управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації, де трудовий договір продовжувався, а з Департаментом економіки та міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації позивач жодного дня не мала трудових відносин.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що її звільнення проведено з порушенням процедури звільнення, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На виконання вказаних норм, наказом Головного управління економіки Харківської ОДА від 11.05.2012р. №51-к було передбачено проведення попередження працівників ГУЕ Харківської ОДА про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (а.с. 96 (100) т.2), що відповідає вимогам ст.49-2 КзпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був попереджений про наступне звільнення 14.05.2012 р., що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_2 від 19.07.2012 р. на ім'я Голови ліквідаційної комісії ГУЕ Харківської ОДА Черникова Д.С. (а.с. 102 (105) т.2), де позивач визнає обставини попередження про звільнення у зв'язку з ліквідацією 14.05.2012 р.

Обставини щодо дати повідомлення позивача про наступне звільнення підтверджені також і витягом зі списку попереджених працівників ГУЕ Харківської ОДА (а.с.49 т.1).

Доводи позивача про наявність у роботодавця обов'язку скласти і направити працівникові персональне письмове попередження про наступне вивільнення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються нормами Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу".

Наказом №80-к від 19.07.2012 р. позивач, з посиланням на п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю, звільнений з посади у зв'язку з ліквідацією Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (а.с.98 (102) т.2).

Наказ підписаний Головою Ліквідаційної комісії ГУЕ Харківської ОДА Черниковим Д.С., тобто повноважною особою.

На копії вказаного наказу (а.с.100 (103) т.2) під реквізитом "З наказом ознайомлена. ОСОБА_2" міститься напис "Незгодна з наказом 01.08.2012 ".

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що факт ліквідації ГУЕ Харківської ОДА як юридичної особи публічного права підтверджений матеріалами справи, а тому викладена в спірному наказі підстава звільнення обрана вірно.

Наказ виданий повноважною особою - Головою Ліквідаційної комісії ГУЕ Харківської ОДА. Визначена законом процедура звільнення працівника з роботи у спірних правовідносинах була дотримана.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про відсутність правових підстав для скасування спірного наказу про звільнення, оскільки позивач цілком правомірно був звільнений повноважною особою з ГУЕ Харківської ОДА у зв'язку з ліквідацією зазначеної юридичної особи.

В свою чергу колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч.2 ст.41 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Матеріалами справи підтверджений факт передання владних функцій припиненого суб'єкта права до новоствореного органу управління - Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, факт перевищення чисельності працівників новоствореного органу управління (102 особи) над чисельністю штату Головного управління економіки (91 особа), наявністю в штаті Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації посади, до обов'язків за якою входило, зокрема, ведення паспорту області, тобто виконання тієї роботи, яку здійснював позивач в ГУЕ Харківської ОДА.

Дослідивши по справі докази в їх сукупності, можна дійти висновку, що ГУЕ Харківської ОДА в розумінні ст. 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" є структурним підрозділом зі статусом юридичної особи місцевої державної адміністрації регіонального рівня - Харківської ОДА та водночас з цим є повністю окремим органом управління.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що з 14.05.2012 р. після попередження про наступне звільнення позивач, ОСОБА_2, питанням продовження проходження державної служби не опікувалась, письмових заяв про переведення на іншу роботу не подавала, до Голови Харківської ОДА чи інших компетентних посадових осіб облдержадміністрації з питання працевлаштування не зверталась.

Лише після видання спірного наказу про звільнення позивач 19.07.2012 р. звернувся з письмовою заявою (а.с.101 (104) т.2) до Директора Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації з приводу переведення на посаду головного спеціаліста Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації.

Проте, колегія суддів зауважує, що в силу приписів Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу" роботодавець має правові підстави для переведення на іншу роботу лише працюючого працівника, можливості переведення на іншу посаду вже звільненого державного службовця закон не передбачає.

З огляду на викладене, подання позивачем письмової заяви про переведення після видання спірного наказу про припинення державної служби не має жодного юридичного значення для вирішення спору по суті, оскільки на момент виявлення працівником бажання продовжувати державну службу спірний наказ вже існував як діючий розпорядчий документ органу управління.

В свою чергу, враховуючи підтверджену матеріалами справи і визнану представниками сторін наявність фактичного правонаступництва між органом управління - ГУЕ Харківської ОДА та органом управління - Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, а також правовий статус згаданих юридичних осіб публічного права як окремих суб'єктів владних повноважень, котрі здійснюють функції незалежно від інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації регіонального рівня, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при ліквідації ГУЕ облдержадміністрації позивачу мали бути запропоновані виключно можливі до працевлаштування посади саме в Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації. На працевлаштування позивача в інших структурних підрозділах Харківської ОДА ані норми ч.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, ані норми ст. 49-2 зазначеного Кодексу не поширюються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу після видання спірного наказу про звільнення була надана можливість проходити стажування на посаді працівника апарату Харківської ОДА (а.с.103-105 т.2, а.с.106-108 т.2, а.с.110 (113) т.2, а.с.113 (116) т.2) в період 23.07.2012 р.-27.07.2012 р.

Так, наказом Голови Харківської обласної державної адміністрації від 23.07.2012р. №336-к позивач, ОСОБА_2, в порядку ст. 19 Закону України "Про державну службу", Положення про порядок стажування у державних органах (затверджено постановою КМУ від 01.12.1994р. №804) була зарахована на стажування на посаду головного спеціаліста організаційного відділу апарату обласної державної адміністрації терміном на один тиждень з 23.07.2012р. (а.с.74 (78) т.2).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність порушень чинного законодавства при звільненні позивача.

У частині вимоги позивача про поновлення на посаді в ГУЕ Харківської ОДА чи в Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки ГУЕ Харківської ОДА припинило існування як суб'єкт права.

Крім того, між ОСОБА_2 і Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА відсутні взагалі будь-які правовідносини, в тому числі як правовідносини з проходження державної служби, так і трудові правовідносини, оскільки на роботу до вказаного органу управління позивач не приймався, в штаті Департаменту не перебував, службових обов'язків за посадами працівників Департаменту не виконував.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Пленум Верховного Суду України у пункті 19 Постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року № 9 звертає увагу на те, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Встановлені в ході розгляду справи обставини законності рішення про звільнення працівника з роботи у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, відсутності підстав для призначення працівника на посаду в новоствореному органі управління, а також невиконання працівником жодної роботи за посадою державного службовця в силу приписів Закону України "Про оплату праці" та ст. 94 Кодексу законів про працю України унеможливлюють і задоволення вимоги про стягнення коштів за вимушений прогул.

Крім того, у зв'язку з припиненням з 19.07.2012 р. правовідносин щодо проходження публічної служби, які склались за участі позивача та ГУЕ Харківської ОДА, і не виникненням таких правовідносин за участі позивача та Департаменту економіки і міжнародних відносин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення будь-яких виплат, пов'язаних з фактичним проходженням державної служби, в тому числі вихідної допомоги і премії чи заохочення до досягнення працівником 50-річчя, задоволенню не підлягають.

Рішення про припинення державної служби в порядку ст.30 Закону України "Про державну службу" у спірних правовідносинах не приймалось, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання такого рішення неправомірним.

З Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА позивач не звільнялась, що свідчить і на відсутність підстав для задоволення вимог про визнання неправомірними та протиправними дій та рішень при проведенні звільнення ОСОБА_2 з роботи в названому Департаменті.

Оскільки особова справа державного службовця ОСОБА_2 в Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА не знаходилась, об'єктивно знаходитись не могла з причини не проходження позивачем державної служби у штаті Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА, то правомірно було відмовлено і в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути особову справу державного службовця ОСОБА_2 до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно зі спірним наказом №80-к від 19.07.2012 р. ОСОБА_2 було виплачено як вихідну допомогу, так і частину невикористаної відпустки. Кошти з вихідної допомоги та кошти із компенсації частини невикористаної відпустки позивачем фактично отримані. Позивач згаданих коштів роботодавцю не повертав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідачів додаткового обов'язку по виплаті вихідної допомоги та перерахунку як відпустки, так і стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не було надано жодних доказів в підтвердження наявності моральної шкоди, а тому суд першої інстанції також правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині її стягнення.

В обґрунтування своєї позиції в апеляційній скарзі позивач просить витребувати у відповідача певні докази, а саме: підтвердження про персональне письмове попередження 14.05.12 р. про наступне вивільнення за 2 місяці по ст. 49-2 КЗпП, з одночасним пропонуванням іншої роботи; Акт про відмову позивача від іншої роботи; форму Заяви-згоди на перевід до Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА відділу кадрів і порівняти з заявою позивача, а також документ, яким користувався відповідач при звільненні позивача, без скорочення чисельності та штату працівників.

Проте, зазначені вимоги не підлягають задоволенню з огляду на вищезазначені встановлені фактичні обставини справи.

Так, щодо підтвердження про персональне письмове попередження, то цей факт підтверджується наказом № 51-к "Про попередження та наступне звільнення працівників Головного управління економіки Харківської облдержадміністрації у зв'язку з ліквідацією" від 11.05.2012 р.

Згідно з частиною 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як вже було встановлено, на виконання вказаних норм було видано наказ № 51-к "Про попередження та наступне звільнення працівників Головного управління економіки Харківської облдержадміністрації у зв'язку з ліквідацією" від 11.05.2012 р. Зі списку працівників, які були ознайомлені з наказом №51-к від 11.05.2012 р., вбачається, що позивача було попереджено про наступне звільнення у зв'язку із ліквідацією підприємства відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, про що свідчить її підпис.

Доводи позивача про наявність у роботодавця обов'язку скласти і направити працівникові персональне письмове попередження про наступне вивільнення на приймаються до уваги, оскільки спростовуються нормами Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу".

Наказ № 51-к міститься в матеріалах справи.

Акту про відмову позивача від іншої роботи не існує, що не заперечується відповідачем.

Форми Заяви-згоди на перевід до Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОДА у відділі кадрів немає та не існувало взагалі, про що зазначено представником відповідачів.

При звільненні позивача відповідач керувався Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 277 від 08.05.2012р., Кодексом законів про працю України та чинним законодавством України.

Ліквідація Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації відбувалася на підставі Розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 277 від 08.05.2012 р. "Про внесення змін до структури Харківської обласної державної адміністрації ".

Зазначене Розпорядження знаходиться в матеріалах справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації вирішити питання подальшого проходження публічної служби ОСОБА_2 на посадах державних службовців, суд першої інстанції виходив з того, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура належного, тобто з дотриманням ч.2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців в Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА.

В свою чергу, приймаючи рішення про закриття провадження відносно Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 157 КАС України, відповідно до п. 5 ч. 1 якої суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачами постанова суду в зазначених частинах в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. по справі № 820/9513/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2014 р.