Ухвала суду № 37143984, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 820/11877/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. по справі № 820/11877/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова

до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", в якому просив суд стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова фінансові санкції в сумі 170,00 грн., відповідно до рішення №122 від 16.10.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач, публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", зареєстрований як юридична особа ідентифікаційний код 05750295, місцезнаходження: 61007, м. Харків, просп. Московський, буд. 275, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.05.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе".

Пунктом 3 зазначеної ухвали з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію: заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2007 року затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова є кредитором відповідача.

16.10.2013 року фахівцями позивача, на підставі направлення від 15.10.2013р. за №291-06/32, проведено позапланову перевірку відповідача щодо достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. За наслідками проведеної перевірки складено акт №282-06/32 від 16.10.2013р.

В результаті проведеної перевірки, встановлено, що відповідачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. встановлено подання недостовірних відомостей, а саме: невірно вказано спец стаж на працівника підприємства ОСОБА_1.

На підставі висновків акту №282-06/32 від 16.10.2013р позивачем прийнято рішення №122 від 16.10.2013р. про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн.

Рішення №122 від 16.10.2013р. відповідач отримав 16.10.2013р., не оскаржував та оплатив у добровільному порядку 22.10.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №8790.

Однак як вбачається з матеріалів справи, зазначені кошти було зараховано на погашення кредиторської заборгованості, що виникла раніше.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що судовим розглядом встановлено сплату відповідачем заборгованості зі сплати штрафних санкцій відповідно до рішення № 122 від 16.10.2013 року в сумі 170,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення та дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

В період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вказаним Законом України визначались платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктом 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція) платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказуються самостійно обчислені суми зобов'язань.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків.

В абзаці 1 частини 6 вказаної статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно на суми своєчасно несплачених (неперерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що втратили чинність, частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують абр скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що органи пенсійного фонду наділені правом стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 1 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судом встановлено, що 16.10.2013 року фахівцями позивача, на підставі направлення від 15.10.2013р. за №291-06/32, проведено позапланову перевірку відповідача щодо достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. За наслідками проведеної перевірки складено акт №282-06/32 від 16.10.2013р.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. подано недостовірні відомості, а саме: невірно вказано спец стаж на працівника підприємства ОСОБА_1.

На підставі висновків акту №282-06/32 від 16.10.2013р. позивачем прийнято рішення №122 від 16.10.2013р. про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн.

Рішення №122 від 16.10.2013р. відповідач отримав 16.10.2013р., не оскаржив та оплатив у добровільному порядку 22.10.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №8790.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначені кошти було зараховано на погашення кредиторської заборгованості, що виникла раніше. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, нормою закону прямо встановлені повноваження позивача на зарахування поточних платежів у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції, в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Як вбачається з картки особового рахунку відповідача, у ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" наявний поточний борг у розмірі 451 293,44 грн. В рахунок погашення зазначеної суми заборгованості було здійснено перерозподіл сплачених відповідачем 22.10.2013 року за платіжним дорученням № 8790 коштів в сумі 170,00 грн.

Однак, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року; прийнято нову постанову, якою позов ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання незаконною вимоги про сплату боргу - задоволено.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 року колегією суддів встановлено, що заборгованість ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" в сумі 474520,31 грн. склалась у позивача внаслідок неправомірних дій відповідача по зарахуванню поточних платежів, сплачених протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, на погашення боргу який виник до введення мораторію. Отже, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" було своєчасно та в повному обсязі сплачено поточні платежі, тобто заборгованість по сплаті поточних платежів за період 2007-2010 років у позивача відсутня.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На момент розгляду справи постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 року є чинною.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, в судовому порядку підтверджена неправомірність винесення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова вимоги про сплату боргу № Ю-25 від 01.02.2011 року та встановлено, що заборгованість ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" по сплаті поточних платежів за період 2007-2010 років у позивача відсутня.

З доводів апеляційної скарги відповідача вбачається, що поточна заборгованість ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" станом на дату судового розгляду - це заборгованість, яка утворилась за період 2007-2010 років.

Таким чином, судом встановлено, що поточна заборгованість у ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" відсутня, а, отже, здійснити перерозподіл сплачених відповідачем коштів в рахунок наявної поточної заборгованості позивач не мав можливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підставі вищевикладеного, та з урахуванням того, що судом встановлено сплату відповідачем заборгованості зі сплати штрафних санкцій відповідно до рішення № 122 від 16.10.2013 року в сумі 170,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013 року по справі № 820/11877/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. по справі № 820/11877/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.