Ухвала суду № 37143876, 15.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р.Справа № 820/10195/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 820/10195/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25.10.2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" - звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за № 0001412220 від 20.05.2013 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18814,00 грн., та за № 0001432220 від 20.05.2013 р. в частині застосування до ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17138,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відповідача замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за № 0001412220 від 20.05.2013 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18814,00 грн., та за № 0001432220 від 20.05.2013 р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17138,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ", посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" зареєстроване як юридична особа 12.12.2008 р., перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 25.12.2008 р. за № 73347, є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200108543 має індивідуальний податковий номер 362245820330.

Згідно довідки серії АА № 742797, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; установлення та монтаж машин і устаткування; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; механічне оброблення металевих виробів; оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва (а.с. 133).

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова в період з 23.04.2013 року по 24.04.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Ізоліт ЛТД" (за період з 01.12.2011 р. по 30.04.2012 р., та ТОВ "Прима-5" за період 01.12.2011 р. по 31.03.2012 р. та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства, за результатами перевірки складено акт від 25.04.2013 р. № 1664/22.2-05/36224585 (а.с. 9-24), за висновками якого податковим органом встановлено порушення ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ":

- п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 18814,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 40989,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 37859,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 6840,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 17138,00 грн., в т.ч. за грудень 2011 року на суму 10435,00 грн., за січень 2012 року на суму 984,00 грн., за лютий 2012 року на суму 2994,00 грн., за березень 2012 року на суму 1357,00 грн., за квітень 2012 року на суму 1368,00 грн. (а.с. 23).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.05.2013 р. № 0001432220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17138,00 грн. (а.с. 7), та податкове повідомлення - рішення від 20.05.2013 р. № 0001412220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18814,00 грн. (а.с. 8).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами розгляду якого податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями № 0001412220 від 20.05.2013 р. та № 0001432220 від 20.05.2013 р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" та ТОВ "Ізоліт ЛТД", ТОВ "Прима-5", правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також позивачем правомірно задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковій звітності відповідного кварталу 2011 - 2012 років на загальну суму 18814,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ "Ізоліт ЛТД" та ТОВ "Прима-5" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). В основу висновку ДПІ покладено відомості з довідки від 26.10.2012 р. № 3647/222/31800434 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Прима-5" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП "Лайнстар" за період березень 2012 року, ТОВ "Електродизель" за період березень 2012 року, ТОВ "Фірма "Гранд" за період грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку"; довідки від 25.07.2012 р. № 71/22-005/23047398 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Ізоліт ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" та ТОВ "Альфакем Україна", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 р. по 30.04.2012 р."; довідки від 19.06.2012 р. № 56/22-005/23047398 "Про результати зустрічної звірки ТОВ "Ізоліт ЛТД" при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" та з питань взаємовідносин з контрагентами, по яким сформовані податкові зобов'язання за період жовтень, грудень 2011 року". Зазначеними довідками встановлено, що ТОВ "Ізоліт ЛТД" та ТОВ "Прима-5" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за вищевказані періоди. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Ізоліт ЛТД" та ТОВ "Прима-5", які виконувались у грудні 2011 року - квітні 2012 року, мають ознаки нереальності здійснення.

З матеріалів справи убачається, що в перевіряємому періоді (грудень 2011 року - квітень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Ізоліт ЛТД".

Так, між ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" (Покупець) та ТОВ "Ізоліт ЛТД" (Продавець) 01.12.2011 р. укладено договір поставки № 17/11 (а.с. 81-82).

Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати товар, зазначений у видатковій накладній, у власність Покупцеві, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця. Поставка здійснюється на умовах домовленості сторін.

На виконання умов договору контрагентом позивача - ТОВ "Ізоліт ЛТД" поставлена плівка ПМА та імідофлекс, згідно видаткових накладних від 12.12.2011 р. та від 18.01.2012 р. (а.с. 85, 87).

ТОВ "Ізоліт ЛТД" виписало позивачу податкові накладні: № 5 від 09.12.2011 р., № 6 від 09.12.2011 р., № 6 від 18.01.2012 р. (а.с. 88 -90).

Оплата товару здійснена згідно рахунків-фактур від 05.12.2011 р. та 06.12.2011 р. (а.с. 170, 171).

Також, між ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" (Покупець) та ТОВ "Ізоліт ЛТД" (Постачальник) 01.10.2011 р. укладено договір поставки № 0110/2-П (а.с. 83-84).

Згідно п. 1.1 Договору продавець відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується передати товар, у строки, визначені у специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити суму, зазначену в специфікації до Договору.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 Договору Товар з передається покупцеві разом із супровідними документами у строки, узгоджені в специфікаціях.

На виконання умов договору позивачу поставлений лак гліфталевий та бочка, згідно видаткової накладної від 26.04.2012 р. (а.с. 86).

ТОВ "Ізоліт ЛТД" виписана позивачу податкова накладна № 14 від 26.04.2012 р. (а.с. 91).

Оплата товару здійснена згідно рахунку - фактури від 18.04.2012 р. (а.с. 169).

Крім того, в періоді, за який проводилась перевірка (грудень 2011 року - березень 2012 року), позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Прима-5". Так, ТОВ "Прима-5" позивачу поставлявся товар згідно рахунків-фактур (а.с. 162-168, 172, 173), за якими позивачем здійснена оплата за товар шляхом безготівкових розрахунків.

Позивачу поставлена плівка Ф-4ЕО, стрічка слюдяна, слюда СПМ-1, склолакотканина ЛСП та інше, згідно видаткових накладних (а.с. 57, 58, 61-66, 69-72).

ТОВ "Прима-5" виписані позивачу податкові накладні: № 5 від 06.12.2011 р., № 17 від 20.12.2011 р., № 19 від 22.12.2011 р., № 4 від 01.03.2012 р., № 7 від 09.02.2012 р., № 8 від 18.01.2012 р., № 7 від 09.12.2011 р., № 8 від 09.12.2011 р., № 10 від 06.03.2012 р. (а.с. 48, 49, 50, 51-56).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують перехід права власності на товар від ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД" до позивача та фактичність здійснених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

Крім того, позивачем надані копії документів, що підтверджують зв'язок між придбанням останнім товарів у ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД" та власною господарською діяльністю, а також подальше використання позивачем придбаних у ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД" товарів в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.

Отже, факти передання, отримання та оплати поставленого товару підтверджені належними документами, такими як видаткові накладні, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, укладені між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД" - договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Посилання податкового органа на наявність відомостей відносно контрагентів позивача щодо встановлення відсутності факту реального вчинення господарських операцій за спірний період спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, контрагенти позивача на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій, є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі первинні документи складені з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку позивачем.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Вимогами статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо встановленого податковим органом порушення позивачем п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

З матеріалів справи убачається, що укладені між позивачем та його контрагентами договори є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Придбання товарів по вищезазначеним договорам безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Позивач в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, що підтверджується відповідними платіжними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

В свою чергу факт отримання товару позивачем від ТОВ "Ізоліт ЛТД" та ТОВ "Прима-5" підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними рахунками - фактурами, специфікаціями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При проведенні перевірки відповідачем не заперечувався факт оплати позивачем на користь контрагентів ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД", що було здійснено шляхом безготівкових розрахунків, а наявні та досліджені під час перевірки документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем, в акті перевірки немає.

Доказів отримання позивачем товару від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагенти у спірних правовідносинах - ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД - в акті перевірки не міститься.

Первинні бухгалтерські документи, які долучені до матеріалів справи, були складені від імені ТОВ "Прима-5" та ТОВ "Ізоліт ЛТД, підписані уповноваженими представниками сторін та не містять дефектів форми або змісту, які б спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки судовим розглядом справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" та ТОВ "Ізоліт ЛТД", ТОВ "Прима-5", тому позивач правомірно задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковій звітності на загальну суму 18814,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001412220 від 20.05.2013 р. та № 0001432220 від 20.05.2013 р.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013р. по справі № 820/10195/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.