Постанова № 37143593, 04.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 лютого 2014 року Справа № 814/4603/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Плахотна О. М.

від відповідача 1: Платонов Ю. М., Камашев Ю. А.

від відповідача 2: Шевченко Н.В.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", (вул. Айвазовського, 23, а/с 1003,Миколаїв,54052)

до відповідача 1 до відповідача 2Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України, (пр.Шевченко,15/1,м.Одеса 65058) Головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України Шевченко Н.В., (АДРЕСА_1)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (далі позивач, підприємство, ТОВ), відповідно до уточнених позовних вимог, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, звернулося до суду з вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів та зборів та головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів Шевченко Н.В. про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів та зборів (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган, ДПІ) від 03.09.2013 №0000194740 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7549202грн. в зв'язку з порушенням суб'єктом господарювання п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ,п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.3,п.200.4 ст.200,абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України, п.4.6.4 п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну від 25.11.2011 №1492.

Відповідачі позов не визнали, зазначивши про обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким суб'єкту господарювання правомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в зв'язку з порушенням позивачем порядку формування податкового кредиту за серпень 2013 року за податковою накладною від 27.06.2013 №9, виписаною ТОВ «Портокран», та завищенням значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.

При розгляді справи встановлено, що 30.09.2013 року ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" за серпень 2013 року, про що складено відповідний акт, в якому зазначено про порушення підприємством п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ,п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.3,п.200.4 ст.200,абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України, п.4.6.4 п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну від 25.11.11 №1492, в зв'язку з чим суб'єктом господарювання завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

03.09.2013 ДПІ за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000194740 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7549202 грн..

Підставою прийняття оспорюваного податкового-повідомлення рішення слугував висновок контролюючого органу про: а) порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за серпень 2013 року (з урахуванням розподілу податкового кредиту згідно ст.199 ПК України) за податковою накладною від 27.06.2013 №9, виписаною ТОВ «Портокран», що не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних (на яку було подано скаргу до податкової декларації), у податковому періоді, відмінному від звітного податкового періоду на суму ПДВ 6356грн. (податкова накладна від 27.06.2013 №9 на суму 67440,00грн. (у т.ч.ПДВ-11240грн.)); б) завищення значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з податку на додану вартість на суму фактично сплаченого податку на додану вартість митним органам в розмірі 7 542 846грн..

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Щодо висновку ДПІ про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за податковою накладною від 27.06.2013 №9.

Підприємством до ДПІ разом з декларацією з ПДВ за серпень 2013 року подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8), в якій у рядку 3 таблиці 2 вказано податкову накладну від 27.06.2013 №9, що виписана ТОВ «Портокран», на загальну суму 67440,00грн., у т.ч. ПДВ-11240грн. (з урахуванням розподілу податкового кредиту згідно статті 199 ПК України сума ПДВ складає 6356 грн.) за звітний період червня 2013 року, яку не зареєстровано в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну.

ТОВ «МСП Ніка-Тера» включено дану податкову накладну до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2013 року та надано заяву зі скаргою на постачальника ТОВ «Портокран» до податкової декларації у податковому періоді відмінному від звітного податкового періоду.

Надані ТОВ «МСП Ніка-Тера» копії первинних документів свідчать про те, що перша подія по взаєморозрахункам з ТОВ «Портокран» відбулася у червні 2013 року, тому звітним періодом у якому виникає право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є червень 2013 року.

На думку суду, висновок контролюючого органу щодо порушення підприємством порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6356 грн. за серпень 2013 року (з урахуванням розподілу податкового кредиту згідно статті 199 ПК України) за податковою накладною ТОВ «Портокран» є невмотивованим, оскільки ДПІ встановлено обмеження щодо включення до податкового кредиту податкових накладних, яких не існує за нормами ПК України.

04.04.2013 між позивачем та ТОВ «Портокран» укладено договір поставки №114/нк-13 та додаткову угоду до нього №1 від 12.06.13, за умовами якого ТОВ «Портокран» зобов'язувалося поставляти на адресу ТОВ «МСП Ніка-Тера» електротехнічну, кабельно-провідникову продукцію, електрообладнання. На виконання умов договору сторонами було підписано специфікацію №2 від 26.06.2013 на придбання ТОВ електричної колонки кранової вартістю з ПДВ 134880 грн. Відповідно до умов специфікації №2 від 26.06.2013 підприємство зобов'язувалося сплатити передплату за товар в розмірі 50% протягом 3 банківських днів з дня підписання специфікації, остаточний розрахунок здійснювався після поставки товару на склад покупця. ТОВ здійснено передплату за товар в сумі 67440грн..

27.06.2013 товар отримано позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000069 від 14.08.2013.

27.06.2013 ТОВ «Портокран» виписано податкову накладну №9, проте всупереч вимогам ПК України не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказану податкову накладну ТОВ отримало засобами поштового зв'язку 23.08.2013 та включило її до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у серпні 2013 року та надало заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року). Вказані обставини представниками сторін не спростовані.

Приписами п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктами 201.4 та 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п.201.6. та п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

При цьому, для захисту інтересів добросовісних платників податку пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 за N1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді. Пунктом 15 розділу ІІІ зазначеного Порядку встановлено, що додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Вказаними приписами не конкретизується звітний податковий період в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено що це звітний податковий період в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту або що це звітний податковий період в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту, тощо.

Відповідно до п.202.1 ст.201 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

З наведеної норми також слідує, що подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на постачальника за відмову надати податкову накладну за червень та/або порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі було б доцільним, якщо ТОВ включило б суму ПДВ до податкового кредиту у червні 2013 року, чого в даному випадку не було, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати порушення позивачем зазначеної норми Закону. Отже, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку.

Наказом Державної Податкової служби України №127 від 16.02.2012 року затверджена узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, в якій зазначене наступне: «Податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку. Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності. Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається».

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач отримав податкову накладну ТОВ «Портокран» від 27.06.2013 №9 і відніс суму ПДВ до складу податкового кредиту у періоді отримання, тобто у серпні 2013 року. Відсутність податкової накладної не давало позивачу протягом червня-серпня можливість включити її до податкового кредиту.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6356 грн. за серпень 2013 року (з урахуванням розподілу податкового кредиту згідно статті 199 ПК України) не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Щодо інкримінування позивачеві порушення в виді завищення значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з податку на додану вартість на суму фактично сплаченого податку на додану вартість митним органам.

За твердженням контролюючого органу позивачем порушено п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.4.6.4, п.4.6.5, п.4.6.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 №1492, та заповнено рядок 24 податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року при наявній фактичній сплаті податку у попередніх податкових періодах до державного бюджету, що підтверджено значеннями рядків 12.1, 13.1 податкових декларацій з ПДВ за період січень-грудень 2012 року, лютий, травень 2013 року та результатів перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями та вантажно-митними деклараціями. Відповідачем зазначено, що до складу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядка 24 податкової декларації за серпень 2013 року), включені суми фактично сплаченого податку на додану вартість митним органам у загальній сумі 7542846 грн., у т.ч.: 1009283грн. у січні 2012 року; 104205 грн. у лютому 2012 року; 30661грн. у березні 2012 року; 53358 грн. у квітні 2012 року; 67342 грн. у червні 2012 року; 2471886 грн. у липні 2012 року; 2062766 грн. у серпні 2012 року; 737906грн. у вересні 2012 року; 42210грн. у жовтні 2012 року; 117934 грн. у листопаді 2012 року; 124625 грн. у лютому 2013 року; 720671 грн. у травні 2013 року. На думку контролюючого органу, починаючи з січня 2013 року ТОВ мало включати вказані суми від'ємного значення до розрахунку бюджетного відшкодування і подавати до декларації з ПДВ за поточний звітний період Додаток 3, та відображати суму в рядку 23 декларації за поточний звітний період до повного погашення такого від'ємного значення. А отже, ТОВ не мало права переносити зазначені суми від'ємного значення до рядку 24 декларацій за поточні звітні періоди протягом 2013 року, зокрема в декларацію за серпень 2013 року, яка була предметом камеральної перевірки.

За судженнями позивача, подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування є правом, а не обов'язком платника податку, жодними нормативними актами не передбачено відповідальність за невикористане право щодо подання таких заяв а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість і виключення їх з декларації. За твердженнями позивача у ТОВ не виникало право на бюджетне відшкодування суми ПДВ в жодному з податкових періодів на протязі січня-серпня 2013 року, в зв'язку з тим, що було відсутнє декларування від'ємного значення, яке дорівнювало сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах, протягом двох періодів підряд.

Аналіз ст.102 та ст.200 ПК України свідчить про те, що подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ є правом платника податків, яким він може скористатися протягом встановленого в п.102.5 ст.102 ПК України періоду, а не обов'язком платника податків.

Відповідно до п.п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.4.6.4, п.4.6.5, п.4.6.6, п.4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2). Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації з ПДВ.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України визначаються напрямки декларування від'ємного значення ПДВ звітного періоду (бюджетне відшкодування та/або податковий кредит наступного періоду) та не містять положень, які б обмежували право платника на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності до повного його погашення. Відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації за серпень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Вищенаведеними нормативними актами визначено порядок дій платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку.

Отже, враховуючи що ТОВ було подано декларацію за серпень 2013 року без додатку №4 (заява про повернення сум бюджетного відшкодування), тобто позивачем не приймалось рішення про зарахування частини належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкового зобов'язання наступних податкових періодів або про повернення повної суми бюджетного відшкодування, про що свідчить відсутність відображення вказаного рішення у податковій декларації, суд вважає, що висновки ДПІ є неправомірними.

Досліджуючи показники податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ за 2012-2013 роки, суд дійшов висновку, що в січні 2013 року до рядку 24 декларації з податку на додану вартість внесена сума (18350748грн.), що утворилася внаслідок коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів року у відповідності до п.199.5 ст.199 ПК України, декларації за грудень 2012 року.

В той же час у 2013 році за показниками податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за період січень-серпень у ТОВ не виникло підстав для подання заяви про бюджетне відшкодування, в зв'язку з тим, що право на нього виникає, якщо дотримано переліку всіх вимог, передбачених пунктами 200.1-200.4 ст.200 ПК України.

Хоча камеральній перевірці підлягала податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивача, контролюючим органом досліджуються показники податкових декларацій з податку на додану вартість січня-листопада 2012 року, лютого 2013 року, травня 2013 року.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та колонках податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що предметом камеральної перевірки ТОВ є правильність складання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2013 року (а не інші). У разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

Всупереч зазначеному відповідачем проведено саме камеральну перевірку позивача, проте взяті до уваги показники податкових декларацій з податку на додану вартість січня-листопада 2012 року, лютого 2013 року, травня 2013 року та зроблені висновки, що не стосуються правильності складання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, правильності відображення у відповідних рядках та колонках податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

Таким чином, відповідачі при проведені перевірки та прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяли не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013року № 0000194740.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (ідентифікаційний код 22439446) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний