Постанова № 37143516, 21.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р. Справа № 818/4902/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 818/4902/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 р. в розмірі 8582,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, який відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, всупереч вимог ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не сплатив у передбачений законом строк та розмірі єдиний внесок за 2011-2012 р. в сумі 8582,72 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що вона звільнена від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.5).

УПФ на адресу відповідача направив вимогу про сплату боргу Ф-182 від 20.02.2013 року на суму 8582,72 грн. (а.с. 6) на суму 8582,72 грн. Конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто без вручення з відміткою « за закінченням терміну зберігання» ( арк..спр.6).

Згідно повідомлення - розрахунку відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 р. в сумі 4010,30 грн., за 2012 р. - в сумі 4572,42 грн.

Вказана вимога управління до теперішнього часу ФОП ОСОБА_1 про сплату боргу Ф-182 від 20.02.2013 року на суму 8582,72 грн., не сплачена.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 -2012 р.р. не сплатила, а тому заявлена сума підлягає до стягнення.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон №2464, в преамбулі якого зазначено, що ним визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону № 2464 визначений перелік осіб, що є платниками єдиного внеску.

Пунктом 4 частини першої даної статті передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011 року) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування", у зв'язку з чим правильними є доводи апеляційної скарги, що відповідач звільнена від сплати Єдиного внеску з серпня 2011 року.

Отже, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звільнений від обов'язку сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з серпня 2011 року, а тому суд першої інстанції необґрунтовано стягнув грошові суми зі сплати єдиного внеску в розмірі 6270,65 грн. (8582,72 - 2312,07).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що вимога УПФУ про сплату боргу № Ф-182 від 20.02.2013 року на суму 6270,65 грн. є незаконною, а отже заявлені вимоги про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 818/4902/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (м. Суми, вул. Харківська, 35, код 37429970, МФО 837013, р/р 37196104001827 в ГУДКУ в Сумській області) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6270,65 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні даних позовних вимог.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 року по справі 818/4902/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.