Постанова № 37143513, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1254/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива». Апелянт вважає, оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13 листопада 2012 року по 15 листопада 2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Атлант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Агростройперспектива» за червень-серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 21 листопада 2012 року №1967/22-00/20589905, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 46574,66 грн., у тому числі за червень 2011 року - 20423,16 грн., липень 2011 року - 14423,16 грн., серпень 2011 року - 11728,34 грн.; порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати, на суму 53560,86 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року - 23486,63 грн., ІІІ квартал 2011 року - 30074,23 грн.; порушення ч.ч.1,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки укладені правочини між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива» за червень, липень, серпень 2011 року є нікчемними, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, у тому числі сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

На підставі акту перевірки №1967/22-00/20589905 від 21 листопада 2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року №0001832300, згідно якого за порушення п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на суму 53114,00,00 грн., у тому числі 46575,00 грн. за основним платежем та 6539,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001842300, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 53561,00 грн., у тому числі 53561,00 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є діяльність приватних охоронних служб (проведення розслідувань та забезпечення безпеки).

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (виконавець) були укладені договори про надання послуг №5 від 01 травня 2011 року, №09 від 03 травня 2011 року, №36/2 від 01 червня 2011 року, відповідно до умов яких замовник замовляє та оплачує, а виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з підбору для замовника працівників на постійну роботу, проведення навчальних тренінгів з кандидатами на посаду охоронця, перевірки їх на лояльність за допомогою детектора брехні та розроблення посадових інструкцій.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку №06-Н від 03 травня 2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати бухгалтерські послуги, а саме: аудиторські послуги, податкові консультації, підготовку, складання і здачу фінансової і податкової звітності; комп'ютеризацію бухгалтерського обліку діючим стандартам, надання консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, встановлення достовірності порядку здійснення господарських операцій - правової документації; встановлення якості раніше проведених ревізій та інвентаризацій, виявлення помилок при проведенні бухгалтерського обліку, а замовник - прийняти та оплатити їх.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (виконавець) були укладені договори про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами №36/11 від 01 червня 2011 року, №33 від 01 липня 2011 року, №46 від 01 липня 2011 року, відповідно до умов яких виконавець за дорученням замовника на умовах даних договорів виконує послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях, відповідно до затвердженої сторонами адресної програми. Замовник вчасно й у повному обсязі оплачує послуги виконавця відповідно до умов договору (п.1.2).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №19/ПР від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до завдання замовника надати за плату замовникові рекламні послуги в баннерообміній мережі.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Агростройперспектива» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №32 від 01 червня 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги щодо юридичного забезпечення підготовки, організації, ведення замовником господарської діяльності, вирішення юридичних питань, що виникають під час її здійснення, на умовах та в обсязі, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується ці послуги оплачувати. Відповідно до умов цього договору під юридичними послугами сторони розуміють: здійснення правової експертизи документів, що породжують юридичні наслідки; надання рекомендацій та письмових висновків на підставі результатів проведених правових експертиз; консультацій та довідок з питань правозастосування; консультування у переговорах з контрагентами, потенційними партнерами, органами державної влади, представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування, отримання дозволів та інших документів; консультування з питань підготовки договорів, угод, інших документів, підготовка проектів цих документів; консультування з питань досудового врегулювання господарських спорів, в тому числі складання процесуальних документів (скарг, претензій чи заперечень на них, розрахунків претензій та позовних заяв); здійснення державної реєстрації змін до установчих документів Замовника, консультування з питань підготовки та подання звітності, проведення розрахунків з бюджетом Замовником, тощо (п.1.2).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем надано акти здачі-прийняття надання послуг, податкові накладні, заявки, акти резервування, платіжні доручення, що підтверджують перерахування коштів на рахунок контрагента.

Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції на підтвердження виконання укладених з контрагентом договорів було подано копії наказів про призначення працівників, підбір яких здійснював контрагент; зразки розроблених контрагентом посадових інструкцій співробітників, інструкцій по техніці безпеки, користування спецзасобами та засобами зв'язку та інших інструкцій з охоронної діяльності; копії фінансової звітності, складеної контрагентом та поданої до контролюючих органів; копії актів здачі-прийняття наданих послуг з детальною інформацією виконаних робіт; фотозвіт щодо розміщення зовнішньої реклами за договорами з ТОВ «Агростройперспектива».

Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для позивача.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ДПС №82/23-2/35044256 від 17 січня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за червень, липень, серпень, вересень 2011 року.

Однак, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі №2а/0470/3537/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки та висновки щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Агростройперспектива» та його контрагентами, викладені в акті №82/23-2/35044256 від 17 січня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агростройперспектива» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за червень, липень, серпень, вересень 2011 року».

При цьому, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Агростройперспектива» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ТОВ «Агростройперспектива» та позивачем.

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платника податку - ТОВ «Агростройперспектива», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року №0001832300, №0001842300, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 04 грудня 2012 року №0001832300 та №0001842300.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.