Рішення № 37143417, 04.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23487/13 04.02.14

За позовом Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Мохонько О.А. (представники за довіреністю);

від відповідача: Куницька К.Ю. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 04 лютого 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

03 грудня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 45/717 від 14.11.2013 р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (відповідач) заборгованості за договором про надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-339 с від 24.05.2004 р. в сумі 12 956,16 грн. з них основного боргу - 11 277,19 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім гривень 19 копійок), пені /п. 4.3. договору/ - 120,76 грн. (сто двадцять гривень 76 копійок), індексу інфляції - 664,60 грн. (шістсот шістдесят чотири гривні 60 копійок) та 3% річних - 893,61 грн. (вісімсот дев'яносто три гривні 61 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-339 с від 24.05.2004р., зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному оплату вартості наданих йому позивачем, як Виконавцем, послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: А. Ахматової, 13-Г, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позову заяву в якому проти позову, за викладених в позові підстав, заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.12.2013 року.

В судових засіданнях 19 грудня 2013р. та 24 грудня 2013р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року розгляд справи відкладено до 04.02.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2004 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Довіритель) (разом - сторони) було укладено договір про надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-339 с (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг), згідно п. 1.1. якого його предметом є надання послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: вул. А. Ахматової, 13-Г.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами послуги на загальну суму - 22 535,16 грн., однак Замовник послуги оплатив лише частково, зокрема на суму - 11 257,97 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 11 277,19 грн., тобто 22 535,16 грн. - 11 257,97 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати послуг.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що сплив строк позовної давності щодо вимоги про оплату заборгованості за період з 01.01.2009р. по 01.09.2010р. Відповідач наголошує на тому, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, у зв'язку із чим вимога про сплату трьох відсотків від суми боргу за період з 01.01.2009р. по 30.08.2010р. заявлена після спливу строку позовної давності. Відповідач вказує, що позивач не надав доказів того, що ним були належним чином надані послуги TOB «РАДА» в період з 01.01.2009 року по 01.09.2013 pоку.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 24 травня 2004 року між сторонами укладено договір про надання послуг диспетчерського зв'язку № 9-339 с відповідно п. 1.1. якого його предметом є надання послуг оперативного диспетчерського зв'язку для житлового будинку за адресою: вул. А. Ахматової, 13-Г.

Відповідно до розрахунку вартості послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ) станом на 01.09.2008 року, підписаного представниками сторін, вартість обслуговування разом до сплати становить - 351,50 грн.

Розрахунком вартості послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ) з 01.04.2011 року, підписаним представниками Виконавця та Замовника, визначено, що вартість обслуговування разом до сплати складає - 448,27 грн.

Згідно з п. 5.3 Договору він підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна з сторін не заявить про намір його припинення.

Матеріали справи не містять належних доказів висловлення будь-якою з сторін наміру припинити Договір, з огляду на що, відповідно до п. 5.3 Договору послуг відбулась автоматична його пролонгація.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується безперервно цілодобово надавати послуги диспетчерського зв'язку, а саме: приймати, реєструвати та передавати за призначенням для виконання заявки, інформацію, прохання мешканців; контролювати технічний стан інженерного обладнання будинку, підключеного до диспетчерського пульту; згідно з графіком проводити дистанційне управління освітленням під'їздів і сходових клітин, при необхідності вмикати та вимикати електрозабезпечення ліфтів.

Суд зазначає, що факт надання Виконавцем послуг оперативного диспетчерського зв'язку (ОДЗ) Замовнику за Договором підтверджується матеріалами справи на суму 22 535,16 грн., що випливає з:

складених між сторонами актів виконаних робіт в: березні, серпні, вересні, листопаді 2009 року; червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопада, грудні 2010 року; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року; січні, березні, квітні, серпні 2012 року;

актів про відмову в отриманні Актів виконаних робіт з надання послуг в: серпні, червні, липні, вересні 2013 року;

витягів з Журналу реєстрації і виконання заявок населення на ремонт інженерного обладнання № 1 (копії документів містяться в справі).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір плати за послуги диспетчерського зв'язку визначаються згідно калькуляції на щомісячне технічне обслуговування диспетчерського зв'язку та кошторису витрат на утримання диспетчерської служби, які додаються.

Плата за послуги диспетчерського зв'язку перераховується Замовником на рахунок Виконавця відповідно до платіжної вимоги-доручення останнього (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

З матеріалів справи випливає, що Замовником, в оплату Договору та актів, сплачено за надані Виконавцем послуги 11 257,97 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії виписок в справі).

Суд зауважує на тому, що не приймаються до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачем послуги надавались неналежним чином, що є порушенням умов Договору, а тому він не сплачував за них грошові кошти, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДА" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання Виконавцем неякісних послуг.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи, що ненадання позивачем відповідачу платіжних вимог-доручень пов'язано з власними неправомірними діями останнього, відповідач не може посилатися як на підставу відсутності в нього договірного зобов'язання сплатити надані позивачем послуги з посиланням на факт надання ним платіжних вимог-доручень на оплату цих послуг.

Так, пунктом 2.3 Договору сторони домовились, що відповідач зобов'язується на першу вимогу позивача, але не пізніше 20-го числа поточного місяця, сплачувати вартість послуг диспетчерського зв'язку згідно укладеного Договору.

Зі змісту п. 2.3 Договору витікає, що відповідач в будь-якому випадку, тобто незалежно від вручення або невручення позивачем відповідних платіжних вимог-доручень, зобов'язаний спірні послуги оплатити в строк до 20-го числа поточного місця.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, а також те, що доказів оплати послуг по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на лютий 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про наявну заборгованість у Замовника за Договором по оплаті послуг в розмірі 11 277,19 грн. з розрахунку: 22 535,16 грн. (сума наданих послуг) - 11 257,97 грн. (частково оплачені послуги).

Водночас, у відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - загальна позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

За ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги, що їх було надано Виконавцем за Договором у період з січня 2009 року по вересень 2010 року, Замовником частково сплачувались (вересень, жовтень, листопад 2009 року, січень, березень, травень 2010 року, згідно розрахунку основного боргу), що, з урахуванням приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, вказує про те, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, а тому відповідач, сплативши позивачу 2 460,50 грн. за послуги, надані у вказаний період, фактично визнав заборгованість за період, на якій розповсюджується загальна позовна давність щодо заборгованості за вересень, жовтень, листопад 2009 року та січень, березень, травень 2010 року, що зумовило відповідне переривання перебігу позовної давності, який 21.05.09р. розпочався заново, оскільки Замовник, в силу п. 2.3. Договору, зобов'язується оплачувати послуги не пізніше 20-го числа поточного місяця, тобто сплачувати послуги за поточністю періодичності платежів.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з вхідного штампу відділу загального документального забезпечення Господарського суду міста Києва, з позовом до суду позивач звернувся 03.12.2013р., відтак, заява подана вже після закінчення строку позовної давності в частині заявлених вимог щодо стягнення основного боргу за період з січня 2009 року по вересень 2010 року, тобто позовні вимоги у вказаній частині заявлені з пропуском встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З відзиву на позовну заяву витікають обставини заяви відповідача про застосування строку позовної давності за період з 01.01.2009р. по 01.09.2010р., як підставу про відмову в позовних вимогах в повному обсязі.

За таких обставин, дослідивши подані позивачем та відповідачем докази та матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування заявленої відповідачем заяви щодо строків позовної давності відносно вимог позивача про стягнення заборгованості за період з 01.01.2009р. по 01.09.2010р. на суму 7 381,50 грн. /21*351,50 грн./, що є підставою для відмови позивачу в позові у вказаній частині.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зважаючи на обставини пропуску позивачем строків позовної давності до основної вимоги в частині боргу за період з 01.01.2009р. по 01.09.2010р. на суму 7 381,50 грн., вважається, що позовна давність, в силу ст. 266 Цивільного кодексу України, спливла і до додаткової вимоги, зокрема вимог про стягнення 84,36 грн. 3% річних (за грудень 2009 року), 120,76 грн. пені (за січень-червень 2009 року) та 487,18 грн. втрат від інфляції (за січень 2009 року по вересень 2010 року), а тому, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати послуг стягненню з Замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Виконавця підлягає 809,25 грн. 3% річних /893,61 грн. - 84,36 грн./ та 177,42 грн. втрат від інфляції /664,60 грн. - 487,18 грн. /.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 4 882,36 грн. з них основного боргу - 3 895,69 грн. /11 277,19 грн. - 7 381,50 грн./, втрат від інфляції - 177,42 грн. та 3% річних - 809,25 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 648,28 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (ідентифікаційний код 30300272, адреса: 02068, м. Київ, вул. Г. Ахматової, буд. 3, р/р 26001301001601 в AT «Українсько будівельно-інвестиційний банк» м. Києва, МФО 380377), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (ідентифікаційний код 31722755, адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 148-А, п/р 2600100288486, в КРД AT «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 3 895,69 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень 69 копійок), втрат від інфляції - 177,42 грн. (сто сімдесят сім гривень 42 копійки), 3% річних - 809,25 грн. (вісімсот дев'ять гривень 25 копійок) та судові витрати - 648,28 грн. (шістсот сорок вісім гривень 28 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.02.2014р.

Суддя О.В. Котков