Постанова № 37143331, 13.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа №П/805/191/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Железняк Ю.О.,

з участю представника позивача Золотухіна Р.М., представника відповідача Оріщенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області за результатами документальної позапланової перевірки позивача з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з контрагентами ТОВ «Доненергопром» (податковий номер 32083341), ПП «Тетіс» (податковий номер 32838485) за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2011 року складено акт від 11 листопада 2013 року № 185/22-0/37014600, на підставі якого прийняті два податкових повідомлення-рішення:

- форми «П» від 28 листопада 2013 року №0000722200/6672, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації за звітний період 1 квартал 2011 року (вх. №9003066618 від 10 травня 2011 року) на 273180 грн.;

- форми «В4» від 28 листопада 2013 року №0000732200/6673, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за звітний період лютий 2011 року (вх. №9001548165 від 21 березня 2011 року) на 54636 грн.

Податкові повідомлення-рішення позивач вважав неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки про нікчемність господарських операції по угодам, що укладені між позивачем та ТОВ «Доненергопром», ПП «Тетіс», які вважав необґрунтованими, оскільки документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджений факт їх дійсності.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28 листопада 2013 року №0000722200/6672 та від 28 листопада 2013 року №0000732200/6673.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, які викладені в позові. Також пояснив, що підприємство надало відповідачу усі документи, які він вимагав по господарським операціям стосовно періоду, що перевірявся. Представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначав, зокрема, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, яким встановлені певні порушення законодавства. Вважав, що вони відповідають вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» протягом спірного періоду як платник податків перебував на обліку в Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Є платником, зокрема, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств.

05 січня 2011 року між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» як покупцем та ТОВ «Доненергопром» як постачальником укладено договір поставки №ДУ-21, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та устаткування виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, терміни, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за поставлену продукцію згідно з умовами цього договору. Постачальник гарантує, що продукція, поставлена згідно з цим договором, належить йому на правах власності, звільнена від обов'язків перед третіми особами, треті особи не мають жодних прав на вказану продукцію. Умови поставки продукції - «DDР», згідно з умовами «Інкотермс - 2000». Термін поставки - у 10-тиденний термін по письмовій заявці покупця. Місце постачання вказується сторонами відповідно до специфікації до вказаного договору. Покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію, розрахунок за поставлену покупцю продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання. Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2011 року.

На підставі вказаного договору позивачу поставлялася наступна продукція: труба оцинкована ф 152 мм, L=6м c БС (з'єднання болтове).

10 лютого 2011 року між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» як покупцем та ПП «Тетіс» як постачальником укладено договір поставки №07/4-116, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки та за ціною, узгодженою сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки продукції - «DDР», згідно з умовами «Інкотермс - 2000». Термін поставки - у 10-тиденний термін. Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за поставлену продукцію згідно з умовами цього договору. Постачальник гарантує, що продукція, поставлена згідно з цим договором, належить йому на правах власності, звільнена від обов'язків перед третіми особами, треті особи не мають жодних прав на вказану продукцію. Розрахунок за поставлену покупцю продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання. Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2011 року.

На підставі вказаного договору позивачу поставлялася наступна продукція: вал швидкохідний редуктора Ц2С-450 в зборі, пружина 1-2-00282.

В період з 29 жовтня 2013 року по 04 листопада 2013 року Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (податковий номер 370146000) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з контрагентами ТОВ «Доненергопром» (податковий номер 32083341) і ПП «Тетіс» (податковий номер 32838485) за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2013 року № 185/22-0/37014600, яким встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- в порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 54636 грн., і, як наслідок, від'ємне значення з податку на додану вартість за вказаний період на 54636 грн.;

- в порушення п.п. 138.1, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що призвело до завищення валових витрат на суму 273180 грн. та, як наслідок, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 273180 грн.

Так, актом перевірки встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 23117647 грн., від'ємне значення з податку на додану вартість - в сумі 6364450 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року встановлено його завищення на загальну суму 54636 грн., а саме по правочинам: з ТОВ «Доненергопром» - на суму 48800 грн., з ПП «Тетіс» - на суму 5836 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2011 року встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 54636 грн. по господарським операціям з вказаними контрагентами.

Вказане привело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість в лютому 2011 року на загальну суму 54636 грн.

Перевіркою правильності визначення, повноти та своєчасності декларування податку на прибуток встановлено, що за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року (податкова декларація за 1 квартал 2011 року) позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 339224142 грн., валові витрати - в сумі 399683670 грн., в тому числі по господарським операціям з ТОВ «Доненергопром» та з ПП «Тетіс» на загальну суму 273180 грн.; задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 60459528 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період, що перевірявся, встановлено їх завищення на суму 273180 грн., та, як наслідок, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на загальну суму 273180 грн., з них: по правочинам з ТОВ «Доненергопром» - на суму 244000 грн., з ПП «Тетіс» - на суму 29180 грн.

Контролюючий орган виходив з того, що господарські операції по договорам, що укладені між позивачем та контрагентами ТОВ «Доненергопром» та ПП «Тетіс», протягом періоду, що перевірявся, не мали реального характеру і не здійснювалися, тобто, господарські операції по договорам є нікчемними.

До вказаного висновку контролюючий орган прийшов виходячи з акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська від 05 лютого 2013 року № 404/226/32083341 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Доненергопром» (код ЄДРПОУ 32083341) за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та взаємовідносин з ТОВ «Промислова група ДФМ» (код ЄДРПОУ 30661533)», акту Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 22 жовтня 2012 року № 138/22-1/32838485 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тетіс» (податковий номер 32838485) з питань отримання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинах з ТОВ «Гудвілл» (податковий номер 32882419) за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року та з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року та їх подальшої реалізації», якими встановлено відсутність реального вчинення платниками податків, що перевірялися, господарських операцій з вказаними контрагентами з придбання товарів.

Також контролюючий орган застосував податкові відомості з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АІС «Облік податків та платежів», АІС «Аудит», АІС «БЕСТ-Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі підприємств на рівні ДПА України», ІС «Податковий аудит».

Крім того, щодо ТОВ «Доненергопром», на думку контролюючого органу, позивачем не було надано належним чином оформлених документів (товарно-транспортних накладних), що підтверджують факт транспортування позивачу вантажу від ТОВ «Доненергопром»; не надано подорожнього листа та інших супровідних вантажних документів; не надано інформації щодо транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалось перевезення вантажу; на копії платіжного доручення відсутнє підтвердження проведення банківської операції установою банку.

Щодо ПП «Тетіс», на думку контролюючого органу, позивачем не було надано належним чином оформлених документів (товарно-транспортних накладних), що підтверджують факт транспортування позивачу вантажу від ПП «Тетіс», оскільки в товарно-транспортних накладних не зазначено вид, найменування, маркування та прізвище, імя та по-батькові водія транспортного засобу; акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від ПП «Тетіс» складені з порушенням вимог законодавства, оскільки не містять запису про довіреність представників позивача.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «П» від 28 листопада 2013 року №0000722200/6672, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п.п. 138.1, 138.8 ст. 138 вказаного Кодексу підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по податковій декларації за звітний період 1 квартал 2011 року (вх. №9003066618 від 10 травня 2011 року) на 273180 грн.;

- форми «В4» від 28 листопада 2013 року №0000732200/6673, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 вказаного Кодексу підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за звітний період лютий 2011 року (вх. №9001548165 від 21 березня 2011 року) на 54636 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 46.1 ст. 46 вказаного Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 202.1 ст. 201 вказаного Кодексу для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин (лютий 2011 року), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 135.1 та 135.2 ст.135 вказаного Кодексу визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 вказаного Кодексу в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин (лютий 2011 року), яка визначає склад витрат та порядок їх визнання, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. п.138.8 ст. 138 вказаного Кодексу в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин (лютий 2011 року) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 44.1 та п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, яка визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Предметом спірних правовідносин є правомірність податкових повідомлень-рішень: - форми «П», яке прийнято за порушення платником податків п.п. 138.1, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, та форми «В4», яке прийнято за порушення платником податків п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 вказаного Кодексу.

Контролюючий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 54636 грн., і, як наслідок, від'ємного значення з податку на додану вартість за вказаний період на 54636 грн., та до висновку про завищення валових витрат на суму 273180 грн. та, як наслідок, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 273180 грн. по господарським операціям з ТОВ «Доненергопром» та з ПП «Тетіс», оскільки господарські операції по договорам з вказаними контрагентами, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру.

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про те, що товари по договорам, що укладені між позивачем та вказаними контрагентами, позивачу не поставлялися, тобто, фактично господарські операції по договорам є «нікчемними».

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Контролюючим органом доказів тому, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором поставки від 05 січня 2011 року №ДУ-21, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «Доненергопром» як постачальником, є наступні докази: специфікація від 15 лютого 2011 року, яка є невід'ємною частиною договору і на підставі якої позивачу поставлявся товар; рахунок від 28 лютого 2011 року №33, відповідно до якого позивач як покупець повинен оплатити лише товар по договору без оплати вартості постачання; видаткова накладна від 28 лютого 2011 року, що підтверджує факт прийому-передачі товару; податкова накладна на відповідну суму податку на додану вартість; платіжне доручення від 29 квітня 2011 року №2153 з відміткою банку про проведення банківської операції з оплати за товар по договору; журнал видачі довіреностей на отримання товару; відомість приходу матеріальних цінностей від постачальників за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, яка підтверджує надходження товару на склад позивача; відомість про використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Доненергопром», яка підтверджує подальше використання позивачем отриманої продукції для здійснення мети своєї господарської діяльності; оборотно-сальдові відомості по рахункам 631 за лютий 2011 року.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договором поставки від 10 лютого 2011 року №07/4-116, що укладений між позивачем як покупцем та ПП «Тетіс» як постачальником, є наступні докази: специфікація №1, яка є невід'ємною частиною договору і на підставі якої позивачу поставлявся товар; відповідні рахунок-фактури від 10 лютого 2011 року №СФ-0000013 та від 16 лютого 2011 року №СФ-0000015, відповідно до яких позивач як покупець повинен оплатити лише товар по договору без оплати вартості постачання; видаткові накладні від 10 лютого 2011 року та від 16 лютого 2011 року, що підтверджують факт прийому-передачі товару; податкові накладні від 10 лютого 2011 року №13 та від 16 лютого 2011 року №15 на відповідну суму податку на додану вартість; платіжне доручення від 19 квітня 2011 року №1946 з відміткою банку про проведення банківської операції з оплати за товар по договору; приймальні акти від 10 лютого 2011 року та від 16 лютого 2011 року; журнал видачі довіреностей на отримання товару; відомість приходу матеріальних цінностей від постачальників за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, яка підтверджує надходження товару на склад позивача для здійснення мети своєї господарської діяльності; оборотно-сальдові відомості по рахункам 631 за лютий 2011 року; товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару позивачу.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям позивач відобразив в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідного податкового періоду.

Витрати на транспортування товару здійснювалися з боку постачальників.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні на доставку товару не надані або складені з порушенням вимог законодавства, є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентами укладено не договір перевезення, а договір поставки, і саме щодо господарських операцій по договору поставки відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна в операціях з поставки товару не є основним первинним документом.

Встановлені актом перевірки дефекти не позбавляють можливості ідентифікувати господарські операції, обсяг товару, його вартість, тощо.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не повин ні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на валові витрати, на формування податкового кредиту у разі реального здійснених операцій.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі К/9991/8144/12 (адміністративна справа №2а/0570/17166/2011).

Посилання відповідача в акті на необхідність надання подорожнього листа та інших супровідних вантажних документів, і інформації щодо транспортного засобу, за допомогою якого здійснювалось перевезення вантажу, є безпідставними, оскільки вказані документи в операціях з поставки товару не є основними первинними документами і їх відсутність не може свідчити про нереальність господарських операцій.

В даному випадку відсутність встановлених актом перевірки документів не позбавляє можливості ідентифікувати господарські операції, обсяг товару, його вартість, тощо.

Позивачем реальність господарських операцій по укладеним договорам підтверджена відповідними первинними документами, які відповідали вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що товари по договорам позивачу не поставлялися і про порушення ним податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Вказане призвело до неправомірного зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З огляду на наведене прийняті контролюючим органом повідомлення-рішення не можна вважати такими, що відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28 листопада 2013 року №0000722200/6672 та від 28 листопада 2013 року №0000732200/6673.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 14 лютого 2014 року.

Суддя Логойда Т. В.