Ухвала суду № 37143143, 05.02.2014, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №581/797/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сізов Д. В.Номер провадження 22-ц/788/195/14 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В., Рибалки В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року

за позовною заявою ОСОБА_3 до виконкому Липоводолинської селищної ради Сумської області

про визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відшкодувати завдану шкоду за вилучення земельної ділянки. При цьому зазначає, що рішення виконкому Липоводолинської селищної ради від 18 квітня 1994 року є неправомірним, оскільки таким рішенням її позбавлено права власності на земельну ділянку в розмірі 0,31 га.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано доказів незаконності дій виконкому селищної ради та завдання їй шкоди.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи.

Рішенням Липоводолинського районного суду від 18 червня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Липоводолинської селищної ради про відновлення права приватної власності на земельну ділянку встановлено, що позивачка в 1982 році придбала домоволодіння в АДРЕСА_1 при якому була земельна ділянка розміром 0,455 га. (а.с. 46)

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Липоводолинської селищної ради № 63 від 18 квітня 1994 року була встановлена межа між присадибними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 12) Вказане рішення виконкому позивачкою оскаржувалось, про що є судові рішення у справі. (а.с. 18, 21, 46)

Не погоджуючись з розташуванням межі, ОСОБА_3 неодноразово зверталася до суду з позовами про повернення земельної ділянки в розмірах станом на 1982 рік, коли вона придбавала житловий будинок.

Так, рішенням Липоводолинського районного суду від 05 вересня 1995 року, залишеним без змін ухвалою Сумського обласного суду від 01 листопада 1995 року, задоволено частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3та зобов'язано останню не перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні спірною суміжною земельною ділянкою, розміром 32 кв.м. по АДРЕСА_2, яка згідно з встановленими межовими знаками на підставі рішення Липоводолинської селищної ради від 18 квітня 1994 року № 63 належала ОСОБА_4 (а.с.19, 80).

Рішенням Липоводолинського районного суду від 21 листопада 2001 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Липоводолинської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання приватизації земельної ділянки неправомірною (а.с.40).

У 2006 році ОСОБА_4 померла і право власності на земельну ділянку в порядку спадкування отримала її дочка ОСОБА_5

Рішенням Липоводолинського районного суду від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 02 вересня 2010 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Липоводолинської селищної ради, ОСОБА_5 про відновлення права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,51 га (а.с.46).

В цій справі позивачка ставить питання про визнання права власності на земельну ділянку в розмірі 0,55 га, однак, при цьому, не надала доказів на підтвердження того, що у вказаному розмірі відводилась земельна ділянка за її заявою після придбання в 1982 році житлового будинку.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції 1991 року зі змінами в 1992-1993 роках, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі та отримання документа, що підтверджує право власності .

За статтею 23 вищезазначеного кодексу, право власності чи користування на землю посвідчується Державними актами, які реєструються сільськими радами.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства вбачається, що відсутні правові підстави для вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку в судовому порядку.

Із огляду на наявний в матеріалах справи акт погодження існуючих зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 в натурі від 03 грудня 1997 року, який підписаний нею та суміжними користувачами ОСОБА_4 (а.с. 16), то на виконання рішення Липоводолинської сільської ради № 85 від 17 вересня 1993 року ОСОБА_3 надавалась у приватну власність земельна ділянка, площею 0,44 га за адресою: АДРЕСА_1 а не 0,51 га.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушення земельних прав позивачки, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Сумської області: О.Ю. Ільченко