Рішення № 37142580, 14.02.2014, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

14.02.2014

227/3024/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Любчик В.М.

при секретарі Сафроновій К.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання об'єктом права їх спільної сумісної власності подружжя житлового будинку з господарськими побудовами та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та про його поділ в рівних частках. Окрім того позивач просив залишити у власності відповідача скутер VIPER ZIPER д/н НОМЕР_3 стягнув з відповідача на її користь 1000 гривень, стягнути з відповідача на її користь половину заощаджень в сумі 50 000 гривень, та понесені судові витрати.

Позов позивач обґрунтовує тим, що з вересня 2001 року вони з відповідачем знаходяться в зареєстрованому шлюбі, шлюбні відносини на теперішній час припинені. Спірний будинок відповідач отримав у спадщину ще до їх шлюбу. Однак за час їх спільного проживання було проведено капітальний ремонт будинку, зокрема: об лаштований водопровід, проведена заміна електричної мережі, перекладена піч, в усіх кімнатах груби обкладені кахельною пліткою, у кухонній кімнаті покладений лінолеум, облаштовано підвесну стелю, на веранді замінені два дерев'яних вікна на металопластикові, в усіх кімнатах переклеєні шпалери, у коридорі стіни облаштували кроноспаном, побудували новий гараж на території домоволодіння, було замінено 50 метрів погонних водопровідної труби, замість дерев'яних споруд літнього душу та вбиральні побудовані ці ж об'єкти із цегли, вирита та облаштована стічна яма, повністю замінено покриття на даху будинку, огорожа території домоволодіння замінена на шиферну огорожу, навколо будинку заново перекладена відмостка. Тому позивач вважає, що має право на ? частину будинку. Також під час спільного проживання з 2010 року по січень 2013 року ними було накопичено грошові кошти в сумі 100 000 гривень, за які мали намір придбати автомобіль, та придбано транспортний засіб скутер.

В відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, з підстав зазначених в позові, просила, визнати будинок з господарськими побудовами та спорудами об'єктом їх спільної сумісної власності, розділити його в рівних частках, залишити у власності відповідача скутер, стягнув з нього 1000 гривень, стягнути з відповідача на її користь половину заощаджень в розмірі 50 000 гривень, та понесені нею судові витрати.

Представник позивача за угодою ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав повністю. Щодо визнання будинку об'єктом спільної власності подружжя, посилався на ст. 62 СК України. Зазначив, що вартість ремонтних робіт перевищує вартість будинку. Окрім того, експертизою, ще не враховано вартість побудованого гаражу. Сприводу тієї обставини, що вартість ремонтних робіт не впливає на ринкову вартість, пояснив, що ця обставина пов'язана з місцем розташування будинку.

Відповідач ОСОБА_3 у відкритому судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що кошти в сумі 100 000 гривень були витрачені на дочок позивачки, будинок він облаштовував своїми руками. Погодився сплатити кошти за скутер в сумі 1000 гривень.

Представник відповідача, за угодою ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що позивачем не представлено доказів, того що вартість будинку значно збільшилась внаслідок проведених ремонтних робіт, наявність грошових коштів в сумі 100 000 гривень також не підтверджена.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з з 11 вересня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8), який рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2013 року було розірвано (а.с. 39).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2000 року, позивач у грудні 2000 року набув у власність житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного із них. Такі ж положення закріплені у ст. 57 СК України.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також і визначена на час розгляду справи ринкова вартість будинку не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.

Свідки ОСОБА_7, яка є дочкою позивачки, ОСОБА_5 - чоловік дочки позивачки, ОСОБА_8 - брат позивачки, в судовому засіданні підтвердили, ту обставину, що в будинку проводились ремонтні роботи.

Із висновку будівельно-технічної експертизи, складеного 18 грудня 2013 року, вбачається що ринкова вартість спірного домоволодіння становить 46 240 гривень, вартість проведених ремонтних робіт склала 50 647,20 гривень. Виконані ремонті роботи є необхідними для утримання домоволодіння в жилому стані, які відповідно не впливають на ринкову вартість домоволодіння (а.с. 107-111).

Таким чином, аналізуючи висновок експертизи, свідчення свідків, суд приходить до висновку, що позивачем не було надано суду належних доказів того, що за рахунок його грошових та трудових затрат істотно збільшилась вартість спірного будинку. Позивачем не доведено, що будинок істотно збільшився у своїй вартості саме внаслідок здійснених за період шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт у будинку, а не тенденцій до загального подорожчання об'єктів нерухомості. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача половини заощаджень в розмірі 50 000 гривень, слід також відмовити, так як виписки із банківських установ про періодичне зняття позивачкою сумм заробітної плати, та свідчення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, що подружжя заощаджували кошти на купівлю транспортного засобу, не є належним доказом наявності заощаджених коштів в сумі 100 000 гривень.

За таких обставин в частині позову, щодо визнання будинку з господарськими побудовами та спорудами об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділу в рівних частках, в частині стягнення з відповідача заощаджених коштів в сумі 50 000 гривень слід відмовити.

Вирішуючи спір в частині поділу спільно придбаного скутеру VIPER ZIPER, д/н НОМЕР_3 суд враховує, що транспортний засіб було придбано у період шлюбу, та вважає за можливим стягнути на користь позивача половину його вартості в сумі 1000 гривень. Так як вартість, час придбання, спосіб поділу транспортного засобу сторонами не оспорювались під час судового розгляду.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 102 гривні 84 копійки.

Відповідно до ст. 24 КпШС України, ст.ст. 3, 60, 61,62, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білицьке Добропільського району Донецької області, проживає за адресою АДРЕСА_1 ІН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_4 виданий 04 жовтня 2001 року Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Красноярське Добропільського району Донецької області, проживає АДРЕСА_2 ІН НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_5 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 04 жовтня 2001 року половину вартості транспортного засобу VIPER ZIPER, д/н НОМЕР_3 в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білицьке Добропільського району Донецької області, проживає за адресою АДРЕСА_1 ІН НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_4 виданий 04 жовтня 2001 року Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Красноярське Добропільського району Донецької області, проживає АДРЕСА_2 ІН НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_5 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 04 жовтня 2001 року витрати по сплаті судового збору в сумі 102 (сто дві) гривні 84 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 14 лютого 2014 року.

Суддя Добропільського міськрайонного суду В.М. Любчик

14.02.2014