Ухвала суду № 37141817, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15703/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Гусак О.О. ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови №133/13 від 25.04.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року позовну заяву ФОП ОСОБА_5 залишено без розгляду з підстав застосування положень ст. 100 КАС України.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом та відсутні правові підстави для його поновлення.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 5 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

При цьому, слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на підставі пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, про існування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 25.04.2013 № 133/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивачу стало відомо 26 липня 2013 року після надходження від Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38955257 від 19.07.2013 щодо примусового стягнення штрафу на користь держави в розмірі 51 615,00 грн.

Позивачем було вжито заходів щодо оскарження вказаного провадження за результатами якого судом було прийнято рішення про задоволення його позовних вимог.

Як зазначено позивачем в судовому засіданні апеляційного суду, під час оскарження дій державного виконавця з приводу реалізації постанови про стягнення штрафу, він не мав змоги ознайомитись в повному обсязі з матеріалами, що були підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності та відповідно, не міг одночасно здійснювати оскарження постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 25.04.2013 № 133/13.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Виходячи з неповної інформації, яка містилась в матеріалах виконавчого провадження, позивач не мав об'єктивної змоги визначитись з вимогами до відповідача з правовим їх обґрунтуванням, оскільки більшість документів, які були необхідні для формування правової позиції у позивача були відсутні.

Крім цього, з метою підготовки позовної заяви до суду, позивачем були направлені запити до відповідача щодо надання необхідних документів та роз'яснення причин накладення штрафу, оскільки офіційних повідомлень про накладення штрафу та проведення будь-яких дій з цього приводу не надходило. Вказані причини суттєво унеможливили подання позовної заяви у зв'язку з відсутністю предмета оскарження та необхідних документів для об'єктивного обґрунтування позовної заяви.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції не було враховано, що позивач не мав змоги з незалежних від нього обставин своєчасно направити позовну заяву до суду, а саме: відсутність самої оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відсутність документів, що підтверджують обставини та об'єктивність накладеного адміністративного стягнення, що в свою чергу не давало змоги для формування правової позиції та обґрунтування позову з врахуванням вимог КАС України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направленням справи для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.