Ухвала суду № 37141745, 04.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5320/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропан-сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ТОВ «Пропан-сервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000841701 від 15.10.2012 відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 532 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 633 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000841701 від 15.10.2012.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в жовтні 2012 року співробітниками Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що виявилося у заниженні податку на доходи фізичних осіб.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 04.10.2012 № 360/22-2/32214510 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000841701 від 15.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 532 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 633 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98, який припинив свою дію 01.01.2012 відповідно до Закону України «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України» від 04.11.2011 №4014- VI , суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно Наказу Мінфіну України «Про затвердження свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку надання зави про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку за попередній календарний рік» від 20.12.2011 № 1675, у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються відомості, зокрема, і про обрані види господарської діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005. У разі здійснення виробництва також види товару (продукції), що виробляється.

Класифікація видів економічної діяльності установлює основи для підготовки та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів, фізичних осіб-підприємців.

Отже, обов'язковим реквізитом свідоцтва платника єдиного податку є види економічної діяльності, а у разі виробництва - види товару (продукції), що ним виробляються. Формування видів економічної діяльності повинно відповідати визначенням, наведеним в Національному класифікаторі КВЕД ДК 009:2005.

В свідоцтві позивача про сплату єдиного податку від 01.01.2011, як вид діяльності зазначено - організація перевезення вантажів 63.40.0. Відповідно до класифікації видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту України № 375 (v0375609-5) підклас 63.40.0 організація перевезення вантажів включає і послуги митних брокерів, а відтак, спростовує доводи відповідача про неутримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 651 грн. з коштів, перерахованих протягом 2 півріччя 2011 р. та 1 півріччя 2012 р. ОСОБА_10 за послуги митного оформлення у зв'язку з невідповідністю виду діяльності, вказаному у свідоцтві платника єдиного податку.

Таким чином, вид діяльності позивача, зазначений в свідоцтві платника єдиного податку, як організація перевезень вантажів, що включає і послуги митних брокерів узгоджується із заявленим у свідоцтві видом такої діяльності, а відтак порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України при обрахуванні доходу товариства відсутнє.

Твердження відповідача про те, що під час проведення перевірки не надано документів на підтвердження використання службовими особами підприємства стільникового зв'язку з метою здійснення трудової діяльності та незакріплення засобів телефонного зв'язку, які знаходяться на балансі підприємства за службовими особами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спростовується наданими договорами про використання мобільних номерів за певними особами та використання цих засобів у трудовій діяльності: накази №№50/п від 02.08.2010 та 49/п від 29.07.2010; угода № 41401 від 27.07.2010 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку; замовленням до угоди № 41401 від 27.07.2010; угодою № 4140102 від 27.07.2010; замовленням до угоди № 41401 від 27.07.2010.

Оскільки кошти, протягом ІІ півріччя 2011 року та І півріччя 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за послуги мобільного зв'язку перераховані для виконання професійної діяльності, а відповідно до наказу № 1/Тп від 01.01.2011 ліміт по підприємству був визначений у сумі 15 000,00 грн. на рік; відповідно до наказу № 1/Тп від 01.01.2012 ліміт по підприємству було встановлено на рік у розмірі 20 000,00 грн., встановлення в акті перевірки факту перевищення ліміту використання грошових коштів позивачем є також безпідставним.

Крім цього, в Акті перевірки відсутнє обґрунтування порушення щодо неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 420 грн. з коштів, перерахованих в період 22.02.2012 та 06.04.2012 за товари особистого вжитку, а відтак висновок податкового органу в цій частині є помилковим.

Згідно пп. 177.8 ст. 177 ПК України, під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Так, ОСОБА_8 під час співпраці з позивачем перебував на обліку як приватний підприємець. Зокрема, ним було надано Довідку, видану ДПІ у Подільському районі ДПС від 18.05.2011 № 10349/1/17-223 про те що він перебуває на обліку як приватний підприємець в ДПІ у Подільському районі ДПС з 18.07.2002.

ОСОБА_9 під час співпраці з позивачем перебував на обліку як приватний підприємець. Зокрема, надав Довідку по формі 4-ОПП про взяття на облік платника податків ОСОБА_9 від 17.09.2007 № 1776/14/29-127.

ОСОБА_11 під час співпраці з позивачем перебував на обліку як приватний підприємець. Зокрема, надав Свідоцтво про сплату єдиного податку Серія А № 171994 видане ОСОБА_11. від 25.06.2012.

ОСОБА_12. під час співпраці з позивачем перебував на обліку як приватний підприємець. Зокрема, надав Довідку форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків ОСОБА_12. від 28.03.2011 р. № 319.

Таким чином, твердження відповідача про порушення ТОВ «Пропан-сервіс» пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України у вигляді неутримання податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1 438 грн. з перерахованого доходу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12. та ОСОБА_11. не відповідає фактичним обставинам справи та є безпідставним.

Пунктом 77.8 статті 77 ПК України визначено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п. 85.1 ст. 85 ПК України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПК України, У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Акт, що засвідчує факт відмови надати копії документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби відповідачем надано не було, а відтак твердження останнього про ненадання позивачем до закінчення перевірки органам державної податкової служби, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники відображені у податковій звітності є безпідставним.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 07.02.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.