Постанова № 37141730, 13.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа №805/937/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Афоніній Г.Р.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання протиправними дій, визнання недійсними вимоги, рішення та акта,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (надалі - відповідач, УПФУ в Кіровському районі м. Донецька) про визнання протиправними дій щодо стягнення єдиного внеску за 2011р., 2012р., 2013р.; визнання недійсними вимоги від 01.08.2013р. №Ф-814, рішення № 3363 від 04.07.2013р. та акта №3363 від 04.07.2013р., з урахуванням наданої заяви про уточнення позовних вимог.

Позов мотивовано нарахуванням відповідачем позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011р., 2012р. та січень-червень 2013р., а також застосуванням до позивача штрафних санкцій на підставі п.4 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» незважаючи на те, що позивач, який зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та у вказаний період був платником єдиного податку, - отримує пенсію за віком, та, відповідно, був звільнений від сплати єдиного внеску.

Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем до суду надані заперечення на позовну заяву, за змістом яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку тим, що позивач не досяг встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС. Зазначив, що спірна вимога сформована за даними карток особового рахунку платника єдиного внеску та з використанням програмного комплексу АРМ ОССВ2.

Представник відповідача у судове засідання від 13.02.2014р. не з'явився, про дату, час й місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідач надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.02.2014р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька в частині визнання недійсними вимоги від 01.08.2013р. №Ф-814 та рішення від 04.07.2013р. №3363.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 83064, АДРЕСА_1, про що зазначено у відповідному свідоцтві про державну реєстрацію серії НОМЕР_2.

Позивачем надано до суду свідоцтво платника єдиного податку серії Б №228097 з датою обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - з 01.01.2012р. Також, позивачем надано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_3, яке було дійсне до 01.06.2012р. (про що мається відповідна відмітка на зворотному боці) з відміткою про продовження терміну дії на 2011р.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 06.02.2014р. №65, ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. перебував на спрощеній системі оподаткування.

Із розпоряджень УПФУ в Кіровському районі м. Донецька №810459 від 28.01.2014р. та №810459 від 06.02.2014р., вбачається, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком, при цьому мається відмітка про те, що позивач ліквідатор аварії ЧК категорії 2.

Відповідачем до суду надані довідки щодо розміру нарахованої ОСОБА_1 пенсії за віком потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС при повному стажі за 2011р.-2013р.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_4, дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Із пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_5, виданого 13.04.2011р., вбачається, що позивачу призначена пенсія за віком, термін дії - довічно.

Також, позивачем надано копію посвідчення серії НОМЕР_6, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. (категорія 2).

01 серпня 2013 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-814 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску у розмірі 10 970,78 грн.

Як вбачається із наданих до суду повідомлень-розрахунків УПФУ в Кіровському районі м. Донецька, до суми недоїмки увійшли нараховані позивачу суми єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 4 010,30 грн., за 2012 рік - 4 572,42 грн. та за січень-червень 2013 року у розмірі 2 388,06 грн. Слід зазначити, що сума єдиного внеску за період з січня 2011р. по липень 2011р. включно складає 2 312,07 грн.

Відповідачем складено акт №3363 від 04.07.2013р., в якому зазначено, що граничний строк надання звіту з єдиного внеску за 2011р. - 01.04.2012р.

У вказаному акті встановлено, що станом на 04.07.2013р. позивачем не подавався звіт з єдиного внеску за 2011р.

УПФУ в Кіровському районі м. Донецька прийняте рішення від 04.07.2013р. №3363, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. на підставі п.4 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за неподання звітності, передбаченої цим Законом.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 зазначеного Закону встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності - є платниками єдиного внеску.

Законом України від 07.07.2011 року N 3609-V «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, відповідно до якої встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Вказані зміни набули чинності з 06.08.2011р.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно абзацу першого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.10.2011р., передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній з 01.10.2011р., встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Із наведеного вбачається, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом.

Оскільки частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Слід зазначити, що вказана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.06.2013р. №К/9991/49733/12, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013р. №К/800/30211/13, від 05.06.2013р. №К/800/19819/13.

Таким чином, позивач, як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, та який є пенсіонером за віком за приписами ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску з серпня 2011р.

При цьому, за період з січня 2011р. по липень 2011р. включно, позивач повинен був сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

Як вбачається з повідомлень-розрахунків відповідача, до складу вимоги від 01.08.2013р. №Ф-814 увійшли суми єдиного внеску за січень-липень 2011р. - у розмірі 2 312,07 грн., за серпень - грудень 2011р. - у розмірі 1 698,23 грн., за 2012 рік - 4 572,42 грн. та за січень-червень 2013 року - у розмірі 2 388,06 грн., а тому спірна вимога в частині нарахування єдиного внеску за серпень - грудень 2011р., 2012р., січень-червень 2013р., у загальному розмірі 8 658,71 грн., є протиправною.

Відповідно до п.1 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: - своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; - подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно п.4 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції чинній на момент прийняття рішення № 3363 від 04.07.2013р., передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: - за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.3.2 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. N 22-2 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за N 1014/18309, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що ФО-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Таким чином, обов'язок нараховувати, обчислювати, подавати звітність з єдиного внеску та нести відповідальність за невиконання цих обов'язків несе особа, яка має статус платника єдиного внеску.

Першим реченням ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, із другого речення ч.4 ст.4 зазначеного Закону вбачається, що такі особи набувають статус платника єдиного внеску тільки за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, якщо вказані особи не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то такі особи не являються платниками єдиного внеску.

Згідно пояснень позивача, він не брав добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні приписи щодо необхідності фізичним особам-підприємцям, які втратили статус платника єдиного внеску, подавати звіт за базовий період, в якому такі особи витратили статус платника єдиного внеску.

Таким чином, на кінець базового звітного періоду 2011р. та на момент прийняття спірного рішення позивач не мав статусу платника єдиного внеску, а тому, нарахування відповідачем штрафних санкцій згідно п.4 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - є безпідставним, а спірне рішення № 3363 від 04.07.2013р. - є протиправним.

Суд зазначає, що позовні вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень недійсним є словесною формою вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, направленого на припинення дії спірного рішення.

За приписами п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням викладеного, суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині оскарження вимоги від 01.08.2013р. №Ф-814 та рішення № 3363 від 04.07.2013р. шляхом їхнього скасування.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним акта №3363 від 04.07.2013р., суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Безпосередньо акт №3363 від 04.07.2013р. не створює для позивача правових наслідків, оскільки цей акт фіксує певні обставини, а не визначає права та обов'язки. Вказаний акт був застосований у якості підстави для прийняття спірного в межах цієї справи рішення від 04 липня 2013 року №3363, яке впливає на права та інтереси позивача.

Тобто, вказаний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо для позивача породжує правові наслідки, а таким рішенням є рішення від 04 липня 2013 року №3363.

Оскаржуючи рішення від 04 липня 2013 року №3363 позивач у повній мірі може відновити своє порушене право, яке вважає порушеним внаслідок складення акта від 04 липня 2013 року №3363.

При цьому, суд звертає увагу, що діючим законодавством України прямо не передбачено оскарження таких актів в іншому порядку судового провадження ніж в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, суд вважає, що у задоволені позовних вимог в частині оскарження акта від 04 липня 2013 року №3363 слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо стягнення єдиного внеску за 2011р., 2012р., 2013р., суд зазначає наступне.

Оцінка дій відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску була надана судом при вирішенні спору щодо оскарження спірної вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, яка прийнята за наслідками цих дій.

Саме вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску впливає на права та законні інтереси позивача, а не дії які передували прийняттю цієї вимоги.

З урахування того, що права та законні інтереси позивача підлягають захисту шляхом скасування спірної вимоги, про що позивачем заявлені окремі позовні вимоги, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині оскарження дій відповідача.

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно квитанцій №286/52024 від 05.11.2013р. на суму 172,00 грн. та №0410024 від 14.01.2014р. на суму 85,00 грн., позивачем сплачено 257,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною другою ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлені у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2014р. - 1 218,00 грн.

При цьому ч.3 ст.4 «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог немайнового характеру щодо визнання недійсним акта від 04 липня 2013 року №3363 та визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо стягнення з ОСОБА_1 єдиного внеску за 2011р., 2012р., 2013р., судовий збір у розмірі 73,08 грн. поверненню не підлягає.

Сума заявлених позивачем майнових вимог складає 11 140,78 грн., з яких в частині скасування вимоги від 01 серпня 2013 року №Ф-814 за січень-липень 2011р. на суму 2 312,07 грн. у задоволенні позову відмовлено, що складає 20,75 % позовних вимог майнового характеру (2 312,07х 100 /11 140,78).

Таким чином, розмір судового збору в частині позовних вимог майнового характеру, за якою відмовлено у задоволенні позовних вимог складає 379,10 грн. (1827,00х20,75).

З урахуванням сплаченого судового збору за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 183,92 грн. (257,00 - 73,08), з позивача повинно бути стягнуто 195,18 грн. (379,10 -183,92) судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про визнання протиправними дій, визнання недійсними вимоги, рішення та акта - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 01 серпня 2013 року №Ф-814 частково на суму 8 658 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень 71 (сімдесят одна) копійка (в частині нарахування єдиного внеску за період з серпня 2011 р. по грудень 2011р., 2012р., з січня 2013р. по червень 2013р.).

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 04 липня 2013 року №3363.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 83064, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (рахунок №31217206784005, отримувач: ГУКСУ у Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ отримувача: 38034015) суму судового збору у розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 13 лютого 2014 року, складання постанови у повному обсязі - 14 лютого 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.