Рішення № 37141425, 11.02.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р. Справа № 909/60/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех", вул. Садова, 17/51, м. Славута, Хмельницька область, 30000

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління", вул. Грабовець,20, смт. Міжгір'я, Закарпатська область, 90000

в особі Філії "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління", ур. Толока, 3,

с. Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область, 77541

про стягнення заборгованості в сумі 216408,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак В.Г. - генеральний директор, протокол загальних зборів № 24 від 01.09.04,

від відповідача (Філії "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління"): Худик М.С.-керівник, довідка з ЄДРПОУ АБ № 464499

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтех"(позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" (відповідач) заборгованості в сумі 216408,61 грн., в тому числі 180477,5 грн. основного боргу, 29631,58 грн. пені та 6299,53 грн. 3% річних.

Ухвалою від 14.01.14 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.02.14.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов визнав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 15.01.11 укладено Договір поставки №15/07, за яким постачальник зобов"язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відповідно до умов цього договору і додатків до нього бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 та іншу продукцію. Ціна, кількість, асортимент і якість товару визначається в товарних накладних, рахунках-фактурах та інших додатках до цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки здійснюються в національній валюті України шляхом банківського перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок постачальника в порядку передоплати, якщо інший порядок не буде передбачений в рахунках-фактурах або додатковою письмовою угодою сторін.

Позивач протягом серпня-листопада 2011 року поставляв відповідачу продукцію (копії видаткових накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи), за яку останній повністю не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 180477,5 грн., яка визнана відповідачем в судовому засіданні та підтверджена актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.14.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Отже, за умови отримання товару без передоплати, обов'язок по оплаті такого товару виник у відповідача в момент отримання товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 180477,5 грн. заборгованості за поставлену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованою є вимога щодо стягнення 6299,53 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 29631,58 грн. пені, нарахованої за період прострочки з 26.11.12 по 31.12.13, суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення .

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку позивач порушив норму ч.6 ст.232 ГК України, так як нарахував пеню після спливу шестиміячного періоду від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (поставка товару мала місце в серпні-листопаді 2011 року).

Враховуючи наведене, в стягненні 29631,58 грн. пені належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 180477,5 грн. основного боргу та 6299,53 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме 3735,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 538, 546, 549,625 629, 655,692,693 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" до Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" в особі Філії "Долинське шляхово-будівельне управління товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" про стягнення заборгованості в сумі 216408,61 грн. - задоволити частково .

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-галицьке шляхово-будівельне управління" (вул. Грабовець,20, смт. Міжгір'я, Закарпатська область, 90000, код 03450100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (вул. Садова, 17/51, м. Славута, Хмельницька область, 30000, код 30160715) - 180477 (сто вісімдесят тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп. основного боргу, 6299 (шість тисяч двісті дев"яносто дев"ять) грн. 53 коп. - 3% річних та 3735 (три тисячі сімсот тридцять п"ять) грн. 54 коп. судового збору.

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 14.02.14

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 14.02.14