Рішення № 37141284, 11.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25083/13 11.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

До Комунального підприємства «Київпастранс»

Про стягнення 3 779,99 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Герус Ю.М. представник за довіреністю № 06/5/14 від 02.01.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач) про стягнення 3 779,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.13. порушено провадження у справі № 91/25083/13; розгляд справи призначено на 28.01.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі та з огляду на подане позивачем клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 11.02.14.

В судове засідання 11.02.14. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте, в судовому засіданні 11.02.14. в усному порядку проти позову не заперечував.

Зважаючи на те, що неявка в судове засідання представника позивача та неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/25083/13.

В судовому засіданні 11.02.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.12. по вул. Софіївській в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Богдан, д.р.н. АА1226АА, що належить відповідачу, під керуванням водія Уткіна Ю.П., який перебуває у трудових відносинах з відповідачем, та транспортного засобу Chevrolet, д.р.н. АА2654ІА під керуванням Юхріменко В.І.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.01.13. в адміністративній справі № 2610/30244/2012 провадження № 3/761/204/2013, Уткіна Ю.П. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія Уткіна Ю.П. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу Богдан, д.р.н. АА1226АА згідно з полісом № АА/2634970 застрахована позивачем.

Відповідно до звіту № 0412 з оцінки транспортного засобу Chevrolet, д.р.н. АА2654ІА від 02.01.13., калькуляції № 0412 від 02.01.13., звіту № 0412 ДОП від 14.03.13., калькуляції № 0412 від 14.03.13., страхового акту № 10276, який складений позивачем, сума страхового відшкодування, підлягаючого до виплати, становить 3 779,99 грн.

Позивач виплатив власнику автомобіля Chevrolet, д.р.н. АА2654ІА страхове відшкодування в сумі 3 779,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2319 від 19.04.13.

Однак, відповідач (страхувальник) не повідомив позивача в установлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на п.38.1.1 ст.38 та п.33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.33.1.2 ст.33 цього Закону. У той час як згідно з п.33.1.2 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Згідно з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Підпунктом 33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) встановлено обов'язок водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

При цьому, виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок відповідача (страхувальника) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП, що відповідачем зроблено не було.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВГСУ від 26.12.12. у справі № 5011-22/10427-2012, від 22.04.13. у справі № 5011-12/15483-2012, від 28.06.13. у справі № 910/2041/13).

В даному випадку, положення закону містять неузгодження по редакції Закону, яка існувала до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" 17 лютого 2011 року № 3045-VI та в частині п. 33.1 ст. 33 була змінена із викладенням в іншій редакції, що не свідчить про відсутність у страховика права на регресний позов у випадку неповідомлення страхувальником про настання страхового випадку.

Отже, зазначена неузгодженість не може бути підставою для відмови у позові, так як не заперечує встановлене статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення страхувальником про ДТП.

Як встановлено судом, відповідач повідомив позивача про страховий випадок 25.12.12., що підтверджується заявою про настання події, що містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом за вх. № 11712, тобто після спливу одного тижня з дня настання страхового випадку. Відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.

При цьому судом враховано усне визнання позову відповідачем.

Зазначений факт не спростовано страхувальником, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 779,99 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, б. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 145; ідентифікаційний код 23734213) 3 779 (три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. - виплаченого страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.14.

Суддя Т.М. Ващенко