Рішення № 37141270, 06.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23514/13 06.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс"

до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ»

про стягнення 40 667,84 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кулагін Р.Є., Іванова Х.О.

від відповідача: Васійчук Л.Ф., Купрієнко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про стягнення 40 667,84 грн., з яких: - 38 484,00 грн. - основного боргу, 1 447,09 грн. - пені та 736,75 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором №1203021248 від 05.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.12.2013 р.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. представник відповідача подав клопотання про заміну сторони відповідача у справі у зв'язку із реорганізацією ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 23.12.2013 р. суд задовольнив вищезазначене клопотання та ухвалив замінити відповідача у справі №910/23514/13 з Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» та відклав розгляд справи на 30.01.2014 р.

20.01.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про відшкодування судовий витрат, в якому просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати витрачені кошти, які пов'язані з наданням юридичних послуг, зокрема, складання позовної заяви.

29.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив, що документи, які стосуються предмета позову, знаходяться в структурних підрозділах відповідача, які розташовані на території інших областей, що потребує додаткового часу для їх доставки, а тому просить суд відкласти розгляд даної справи.

30.01.2014 р. представник відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем у грудні 2013 р. за надані послуги сплачено 15 181, 20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

У судовому засіданні 30.01.2014 р. судом оголошувалась перерва до 06.02.2014 р.

05.02.2014 р. представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій зазначає, що відповідач здійснив повну оплату боргу в сумі 38 484, 00 грн. у грудні 2013 р. та у січні 2014 р., а тому просить суд зменшити розмір пені.

Також 05.02.2014 р. представник відповідача подав заяву про припинення провадження у справі в якій зазначив, що останній здійснив повну оплату боргу в сумі 38 484, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (наявні в матеріалах справи), тому просить суд припинити провадження у справі №910/23514/13 в частині стягнення основного боргу у розмірі 38 484, 00 грн.

У даному судовому засіданні представники позивача не заперечували проти задоволення клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Представник відповідача підтримав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його сплатою та заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також у судовому засіданні представник відповідача надав заперечення на клопотання позивача щодо відшкодування судових витрат, в якому просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомп сервіс» та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" укладено договір №1203021248 умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов даного договору послуги з технічного обслуговування і ремонту пасажирських автомобілів: ремонт та технічне обслуговування пасажирських автомобілів та автобусів марок Мерседес, Ауді, Шкода, Фольксваген, Рено, Шевроле, ВАЗ, ГАЗ, УАЗ в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та умов договору, а відповідач зобов'язується прийняті ці послуги та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2. договору перелік автомобілів, які підлягають обслуговуванню за даним договором, визначений в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору загальна вартість послуг за договором визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених актами здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), але не може бути більше 220 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 36 666, 67 грн.

Згідно з п.3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 60 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. При наданні послуг з технічного обслуговування автомобілів надаються окремі акти виконаних робіт та податкові накладні.

Строк надання послуг згідно заявки (наряд-замовлення) відповідача не може перевищувати 15 календарних днів з дати оформлення акту приймання-передачі ТЗ (п.4.2. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що здавання-приймання наданих послуг після закінчення їх надання здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

За порушення строку розрахунку відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 5 відсотків від суми неоплачених послуг (п.8.6. договору).

Відповідно до п. 11.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 1 (одного) року з дати укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

22.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 1203021248 від 05.03.2012 р., у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми та реквізитів відповідача, преамбулу договору виклали в такій редакції: замовник - Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги, у розмірі 38 484, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000152 від 22.01.2013 р., №ОУ-0000153 від 22.01.2013 р., №ОУ-0000154 від 22.01.2013 р., №ОУ-0000268 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000269 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000270 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000271 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000272 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000273 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000274 від 15.02.2013 р., №ОУ-0000292 від 18.02.2013 р., та рахунками-фактури до актів № СФ-0000149 від 22.01.2013 р., № СФ-0000150 від 22.01.2013 р., № СФ-0000151 від 22.01.2013 р., № СФ-0000279 від 15.02.2013 р., № СФ-0000280 від 15.02.2013 р., № СФ-0000281 від 15.02.2013 р., № СФ-0000282 від 15.02.2013 р., № СФ-0000283 від 15.02.2013 р., № СФ-0000284 від 15.02.2013 р., № СФ-0000285 від 15.02.2013 р., № СФ-0000297 від 18.02.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 38 484, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 38 484, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 447,09 грн. - пені та 736,75 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1203021248 від 05.03.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Однак відповідач за надані послуги не розрахувався.

При цьому, після порушення провадження у справі відповідачем було здійснено оплату боргу у розмірі 39 804, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №6739 від 30.12.2013 р., № 6738 від 30.12.2013 р., № 6613 від 27.12.2013 р., № 6413 від 25.12.2013 р., №6372 від 24.12.2013 р., №6342 від 23.12.2013 р., №6312 від 20.12.2013 р., №6274 від 19.12.2013 р., №6238 від 18.12.2013 р., №6219 від 17.12.2013 р., №2516 від 30.01.2014 р., №2513 від 30.01.2014 р., №2512 від 30.01.2014 р., №2511 від 30.01.2014 р., №2510 від 30.01.2014 р., №2509 від 30.01.2014 р., №2508 від 30.01.2014 р.(наявні в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/23514/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 38 484, 00 грн. та пені у розмірі 1320, 00 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі, надані послуги відповідачем оплачені в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 1 447,09 грн. - пені та 736,75 грн. - 3% річних, за невиконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором № 1203021248 від 05.03.2012 р., суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 3.1. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 38 484, 00 грн. настав з моменту підписання актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) та повинен бути виконаний не пізніше 60 календарних днів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що позивачем допущено помилки у визначенні суми пені та 3% річних за відповідний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За розрахунком суду обґрунтованою є сума пені у розмірі 1 352,77 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців з урахуванням розміру облікової ставки НБУ та враховуючи уже сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення пені в сумі 1320, 00 грн. до стягнення є належною сума пені в розмірі 32,77 грн. та 3 % річних в розмірі 573, 99 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд відзначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та з наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено існуючу заборгованість уже під час розгляду справи та підтверджено невиконання своїх грошових зобов'язань відповідачем за період нарахування штрафних санкцій, суд не виявив ознак винятковості випадку, тому приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені та відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 2 269, 82 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

23.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомп Сервіс» та Адвокатською компанію «Бірк і Партнер» було укладено угоду № 131023/1 щодо захисту прав та законних інтересів позивача, однак суду не надано доказів представництва інтересів позивача в суді саме адвокатом Шипкою О.І., оплата послуг якого відноситься до судових витрат, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 2 269, 82 грн. витрат на юридичну фірму.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

Згідно п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі № 910/23514/13 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 38 484, 00 грн. боргу та пені у розмірі 1320, 00 грн. за відсутністю предмету спору.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 24, кв. 44, ідентифікаційний код - 34694129) 32 (тридцять дві) грн. 77 коп. - пені, 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 99 коп. та 1 709 (одну тисячу сімсот дев'ять) грн. 62 коп. - судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.