Постанова № 37141192, 07.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2014 року № 826/18017/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНЕТ»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпровизнання незаконним рішення щодо коригування митної вартості № 100270000/2013/400177/2 від 11 жовтня 2013 року та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20798 від 11 жовтня 2013 року, -ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНЕТ» (далі - ТОВ «БІНЕТ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 100270000/2013/400177/2 від 11.10.2013 року та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № 100270000/2013/20798 від 11.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «БІНЕТ» зазначає, що відповідачем було помилково застосовано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем були надані всі наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Окрім цього, позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не було надано жодного обґрунтування неможливості застосування основного (за ціною договору) методу визначення митної вартості.

А тому, на думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400177/2 від 11 жовтня 2013 року підлягає скасуванню та до товарів має бути застосований перший метод.

Також, позивач вважає, що скасуванню підлягає і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20798 від 11.10.2013 року, як така, що прийнята на підставі незаконного рішення № 100270000/2013/400177/2 від 11 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів в своїх запереченнях просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ «БІНЕТ» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішень діяв в рамках чинного законодавства України.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2013 року між ТОВ «БІНЕТ» та юридичною особою «LAIWU CENTURY YIJIA IMP.& EXP. CO., LTD» (Китай) було укладено договір (контракт) на поставку товару № 10-07/UA-13, згідно умов якого юридична особа «LAIWU CENTURY YIJIA IMP.& EXP. CO., LTD» (Китай) (за договором - продавець) зобов'язується продати (передати у власність), а позивач (за договором - покупець) зобов'язується купити товари народного споживання, відповідно до Інвойсів даного договору.

07 жовтня 2013 року позивачем через митного брокера ТОВ «АРМА-ЩИТ», в порядку електронного декларування, було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митну декларацію № 100270000/2013/230364, з метою митного оформлення товарів, придбаних за договором на поставку товару від 10 липня 2013 року № 10-07/UA-13, а саме: покриття для підлоги з синтетичних матеріалів, склад 100 % поліестер, без основи. Всього: 2424 м2 - 248 рулонів.

Одночасно, з митною декларацією ТОВ «БІНЕТ» було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку товару від 10 липня 2013 року № 10-07/UA-13;

- додаток № 1 від 15 липня 2013 року;

- специфікацію № 1 від 10 липня 2013 року;

- інвойс CYJ20130727 від 27 липня 2013 року;

- пакувальний-лист б/н від 27 липня 2013 року;

- прайс-лист № CYJ20130710 від 10 липня 2013 року, завірений ТПП країни-відправника;

- сертифікат походження CCPIT 121367611 від 01 серпня 2013 року;

- CMR 005115 від 02 жовтня 2013 року;

- експортну декларацію 13LV000020723282862 від 03 жовтня 2013 року;

- банківські платіжні документи про 100 % сплату за товар по поставці (світ б/н від 15.07.2013р., світ б/н від 17.07.2013р., світ б/н від 02.08.2013р.);

- договір про перевезення вантажів № 30-09/2013 від 30 вересня 2013 року;

- довідку про транспортні витрати № 204 від 03 жовтня 2013 року.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «БІНЕТ» документів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів виявлено наявність у них розбіжностей, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту електронним повідомленням від 07 жовтня 2013 року надати додаткові документи для її підтвердження, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікацію, прейскурант (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Позивач надав відповідачу електронну відповідь на запит, в якій зазначив, що він не має змоги надати інші документи для можливих додаткових нарахувань до ціни угоди, у зв'язку з їх відсутністю.

За наслідками опрацювання первинно наданих ТОВ «БІНЕТ» документів, останнім виявлено низку розбіжностей, які не були усунуті позивачем шляхом надання додаткових документів, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

На виконання вимог пункту шостого статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20798.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 11 жовтня 2013 року № 100270000/2013/400177/2.

Зокрема, відповідно до рішення № 100270000/2013/400177/2 митна вартість визначена 0,9661 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.

Незгода з рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «БІНЕТ», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою ст. 51 передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

- 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 МК України).

Частиною першою та другою ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 54 МК України).

Частиною п'ятою ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

- в) на основі віднімання вартості;

- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

-ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню(ч. 5-8 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом. (пункти 2.4, 2.5 Правил).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про коригування митної вартості товарів від 11 жовтня 2013 року № 100270000/2013/400177/2 митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу.

При цьому, підставою для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем до митного оформлення документів, які містили розбіжності.

З досліджених судом документів, які були первинно надані позивачем разом з ВМД № 100270000/2013/230364 від 07.10.2013р. встановлено, що відповідно до договору від 30.09.2013р., перевезення вантажу здійснюється на підставі подання перевізнику заявок, в яких повинні зазначатись найменування, кількість та упаковка вантажу, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача, дані про вантаж та інш., але позивачем вказані заявки до митного оформлення не подавались.

Надані митному органу платіжні доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваними товарами, оскільки вони не містять посилання на документи, відповідно до яких здійснювалась оплата за оцінюваний товар.

Окрім цього, прайс-лист від 10.07.2013р. адресований безпосередньо ТОВ «БІНЕТ» має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Також, умови поставки CFR передбачають, що витрати із страхування вантажу можуть здійснюватись як за рахунок покупця, так і за рахунок продавця, проте жоден товаросупровідний документ, що надавався до митного оформлення, не регламентує дану норму.

Водночас, суд зазначає, що до прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які декларант не надав.

Таким чином, за результатами розгляду документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів ТОВ «БІНЕТ» відповідачем виявлено низку розбіжностей (в розрізі транспортних витрит), а також відсутність у них відомостей для можливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме - за ціною договору.

За вказаних обставин, суд погоджується, що митна вартість імпортованого товару не могла бути визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Отже, на думку суду це є підставою для відмови позивачу у митному оформленні задекларованого товару та прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме: заявлена декларантом вартість товару - 0,515 USD, визначена митним органом - 0,9661 USD.

Водночас, суд погоджується, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) правомірно не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості; метод за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи згідно зі статтями 62 та 63 МК України не застосовуються через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Вказані обставини підтверджуються наданою відповідачем роздруківкою з інформаційних систем Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо митного оформлення товару в період з 11 липня 2013 року по 11 жовтня 2013 року.

Таким чином, митницею правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства України, який ґрунтувався на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого здійснювалось за МД від 01.08.2013р. № 100270000/2013/226933.

При цьому, надані декларантом митному органу документи щодо підтвердження визначення митної вартості за ціною договору (контракту) є такими, що не спростовують доводи відповідача та не можуть бути ним враховані для підтвердження заявленої митної вартості, з підстав зазначених вище.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, суд вважає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначеної митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України.

Митний орган може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів із застосуванням різних форм митного контролю згідно з положеннями Митного кодексу України.

Такими чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, рішення про коригування митної вартості товарів від 11 жовтня 2013 року № 100270000/2013/400177/2 відповідачем прийнято правомірно, а тому підстав для його скасування у суду немає.

Водночас, позовна вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20798 від 11 жовтня 2013 року теж до задоволення не підлягає, оскільки дане рішення є наслідком послідових дій митного органу та яке ґрунтується на законно прийнятому рішенні від 11 жовтня 2013 року № 100270000/2013/400177/2.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНЕТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко