Постанова № 37140439, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року справа № 826/17952/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року

№ 0000092240, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року № 0000092240.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що взаємовідносини, які були між ТОВ «Укррос-транс» та TOB «АльфаКласс» на підставі первинних документів, не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого у ході перевірки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва не доведено. На думку позивача, податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів. Крім того, позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства і порушують публічний порядок, не підкріплена належними доказами. Позивач зазначає, що всі взаємовідносини які відбувались між позивачем і TOB «АльфаКласс» підтверджені первинними документами, що підтверджує їх виконання, тобто носить реальний характер. Також, вказує позивач, на момент здійснення операцій між контрагентами, в Єдиному державному реєстрі відсутні будь - які відомості про те, що державна реєстрація TOB «АльфаКласс» визнана протиправною, дане підприємство на час здійснення взаєморозрахунків було зареєстрованим та в процесі припинення не перебувало, а відтак вказаний суб'єкт господарювання на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрованим в порядку встановленим чинним законодавством та мав відповідну цивільну дієздатність.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав до матеріалів справи клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. (т.2 а.с.92)

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.229), в яких зазначив, що через неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АльфаКласс», перевіркою ТОВ «Укррос-транс» зроблено висновок, що договори, які укладені між зазначеними підприємствами, відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, а тому є недійсними. Представник відповідача вказує, що відповідно до зазначеного, податкові та бухгалтерські документи по взаємовідносинах між ТОВ «Укррос-транс» і ТОВ «АльфаКласс» не приймаються до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ТОВ «Укррос-транс».

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 20.01.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс», зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 24.07.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30056859, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 1011749 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.140-154)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 31.08.1998 року (індивідуальний податковий номер - 300568526539), номер свідоцтва платника ПДВ - 35624211, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника ДПІ від 19.07.2013 року № 263 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки», направлення на перевірку від 22.07.2013 року № 1252, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за червень, липень 2012 року та податку на прибуток за три квартали 2012 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «АльфаКласс». За наслідками перевірки було складено акт від 29.07.2013 року № 404-26-53-22-04-21/30056859. (т.1 а.с.10-21, 231-232)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ТОВ «Укррос-транс» з ТОВ «АльфаКласс» в червні - липні 2012 року, а саме ТОВ «АльфаКласс» поставляло лабораторні прилади та обладнання на загальну суму 353 536,43грн. у тому числі ПДВ - 58 922,73грн. відповідно до договорів № 045-12 від 19.06.2012 року та № 046-12 від 02.07.2012 року.

Для роботи відповідачем були використані акти Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 09.04.2013 року № 654/22.5-21/33677280 та від 20.06.2013 року № 1119/22.4-07/33677280 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «АльфаКласс» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку, із яких вбачається, що у TOB «АльфаКласс» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності. Враховуючи вищенаведене, фахівці Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийшли до висновку, що операції купівлі-продажу ТОВ «АльфаКласс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. (т.1 а.с.240-266)

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Укррос-транс» з ТОВ «АльфаКласс», тобто здійсненні правочини, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними. Враховуючи те, що правочини між позивачем та ТОВ «АльфаКласс» є нікчемними та керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні бухгалтерські документи підприємства ТОВ «Укррос-транс» не можуть бути прийняті до уваги.

У висновках акту зазначено, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за червень 2012 року на суму 18 276,00грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного звітного періоду (р.24) за липень 2012 року на суму 40 647,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 08.08.2013 року № 0000092240 яким згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 58 923,00грн. (т.1 а.с.32)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про постачання обладнання ТОВ «АльфаКласс» в червні - липні 2012 року, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту у розмірі 58 923,00грн. при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Укррос-транс» та ТОВ «АльфаКласс», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.ст.655, 656 цього кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Замовник) та ТОВ «АльфаКласс» (Виконавець) укладено договір № 045-12 від 19.06.2012 року за умовами якого Виконавець зобов'язується виробити та встановити лабораторні меблі на базі у Замовника, а Замовник оплатити товар за ціною, що зазначена в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору на підставі одержаного від Виконавця рахунку-фактури. Вартість товару по договору складає 109 653,00грн. у т.ч. ПДВ 18 275,50грн. Перехід прав власності на товар наступає з моменту підписання видаткової накладної, роботи вважаються закінченими при підписанні акту виконаних робіт. Оплата за товар виконується шляхом перерахування Замовником коштів на розрахунковий рахунок у розмірі 100 % передплати. (т.1 а.с.68-69)

На виконання п.1.1 договору № 045-12 від 19.06.2012 року сторонами підписана специфікація № 1 із зазначенням найменування товарів та його характеристиками, кількістю, ціною та сумою. (т.2 а.с.71-73)

Сторонами підписаний акт № 040-12 від 25.07.2012 року здачі-прийняття робіт згідно договору № 045-12 від 19.06.2012 року, в якому зазначено, що роботи з виробництва та встановлення лабораторних меблів виконавцем було проведено в повному обсязі. (т.2 а.с.70)

Також, в судовому засіданні встановлено, між позивачем (Покупець) та ТОВ «АльфаКласс» (Постачальник) укладено договір № 046-12 від 02.07.2012 року за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця: лабораторні прилади та обладнання, згідно доданих до договору специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури, який Постачальник надає Покупцю. Оплата за товар виконується шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100 % передплати. (т.1 а.с.73-74)

Постачальником виписані на адресу позивача рахунки на оплату № 173 від 19.06.2012 року, № 184 від 02.07.2012 року, № 185 від 02.07.2012 року, № 186 від 02.07.2012 року. (т.2 а.с.84-89)

На виконання умов договорів сторонами підписані видаткові накладні № РН-000123 від 25.07.2012 року на загальну суму 108 225,00грн. у т.ч. ПДВ 18 037,50грн., № РН-000155 від 29.08.2012 року на суму 1 428,00грн. у т.ч. ПДВ 238,00грн., № РН-000125 від 25.07.2012 року на суму 127 223,00грн. у т.ч. ПДВ 21 203,83грн., № РН-000124 від 25.07.2012 року на суму 18 089,40грн. у т.ч. ПДВ 3 014,90грн., № РН-000154 від 29.08.2012 року на суму 4 874,40грн. у т.ч. ПДВ 812,40грн., № РН-000126 від 25.07.2012 року на суму 93 696,60грн. у т.ч. ПДВ 15 616,10грн. (т.1 а.с.70-71, 75, 77-79, 83-84)

Зазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін із зазначенням реквізитів постачальника і одержувача, найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ та посад представників сторін які їх підписали, номерів та дат довіреностей на підставі яких був отриманий товар позивачем.

Крім того, ТОВ «АльфаКласс» на обладнання яке постачалося позивачу, були виписані податкові накладні № 21 від 21.06.2012 року на суму 109 653,00грн. у т.ч. ПДВ 18 275,50грн., № 9 від 07.07.2012 року на суму 127 223,00грн. у т.ч. ПДВ 21 203,83грн., № 8 від 07.07.2012 року на суму 18 089,40грн. у т.ч. ПДВ 3 014,90грн., № 10 від 07.07.2012 року на суму 98 571,00грн. у т.ч. ПДВ 16 428,50грн., які надані позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та суми по яким включені останнім до складу податкового кредиту за звітні податкові періоди червень - липень 2012 року. (т.1 а.с.72, 76, 80-82, 85-86)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за обладнання проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення від 12.10.2012 року № 6196 на суму 90,00грн., від 21.06.2012 року № 3689 на суму 109 653,00грн., від 07.07.2012 року № 4011 на суму 18 089,40грн., від 07.07.2012 року № 4017 на суму 98 571,00грн., від 07.07.2012 року № 4018 на суму 127 223,00грн. та реєстр платіжних документів засвідчений банком на перерахування з поточного рахунку зазначених грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ «АльфаКласс» за матеріали та обладнання. (т.1 а.с.87-92)

Позивачем отримане вище обладнання оприбутковане у відомостях по амортизації основних засобів бухгалтерського обліку на рахунках 104, 106, 1121 про що свідчать наявні в матеріалах справи зазначені відомості за період з 01.01.2009 року по 12.11.2013 року. (т.1 а.с.94-123)

Як вбачається із наданих представником позивача матеріалів, транспортування лабораторних приладів і обладнання на адресу позивача здійснювалося власними силами постачальника ТОВ «АльфаКласс», про що свідчать товарно-транспортні накладні де автопідприємством і вантажовідправником зазначено підприємство ТОВ «АльфаКласс», а вантажоодержувачем є ТОВ «Укррос-транс». (т.2 а.с.74-75, 90-91)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Укррос-транс» здійснює діяльність, зокрема, вантажний залізничний транспорт, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

Для здійснення господарської діяльності у позивача наявні виробничі приміщення загальною площею 1830,8м2. Матеріалами справи підтверджено, що у позивача у власності є нерухоме майно - комплекс будівель і споруд технологічної бази по підготовки залізничних цистерн по ремонту та експлуатації, про що свідчать копії договору купівлі-продажу комплексу та свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт. (т.2 а.с.16-30)

Судом встановлено, що позивачем реалізовувались послуги по ремонту та з промивки і очистки залізничних вагонів-цистерн з наступним пропарюванням та дегазацією на території технологічної бази у якій обладнана лабораторія, обладнання для якої купувалось у ТОВ «АльфаКласс», на адресу третіх осіб, а саме: ТОВ «Дельта Вілмар СНД», ТОВ «Ітек Транс», які підтверджені первинними документами (договорами і платіжними дорученнями) на виконання зазначених операцій - у зв'язку з чим позивачем отримано дохід. (т.1 а.с.155-177)

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Укррос-транс» та ТОВ «АльфаКласс» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «АльфаКласс», оскільки вказані документи не позбавляють юридичного значення складених останнім первинних документів.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «АльфаКласс» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Водночас, суд бере до уваги, що згідно інформації в актах Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «АльфаКласс» за формою 1-ДФ наданий за 4-ий квартал 2012 року, чисельність працюючих на підприємстві складала 19 осіб.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочини, укладені в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, у судовому засіданні сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «АльфаКласс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що основним видом економічної діяльності є виробництво інших меблів. (т.2 а.с.6-8)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій за червень - липень 2012 року, позивач відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «АльфаКласс», у зв'язку з придбанням товару. (т.1 а.с.179-225)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «АльфаКласс» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, червень - липень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «АльфаКласс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 336772820337, номер свідоцтва платника ПДВ - 29148140). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «АльфаКласс» анульовано 14.08.2013 року, причина анулювання - скасовано за ініціативою податкового органу, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними на адресу позивача, включені ТОВ «АльфаКласс» до податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди червень - липень 2012 року, що підтверджено даними актів Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічних перевірок ТОВ «АльфаКласс».

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Укррос-транс» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АльфаКласс», а висновки акту перевірки про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2012 року та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного звітного періоду за липень 2012 року є помилковими, тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58 923,00грн. є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08.08.2013 року № 0000092240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів - договорів поставки лабораторних приладів та обладнання від 19.06.2012 року № 045-12, від 02.07.2012 року № 046-12 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 08.08.2013 року № 0000092240 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 58 923,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 172 гривні 05 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова