Постанова № 37140433, 15.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2014 року справа № 826/17865/13-а

о 13 год. 00 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 000011150122 від 23.07.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Костянецького М.В.,

від відповідача Глушковської А.О., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000011150122 від 23.07.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за результатами перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивач шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 18.06.2013 року з порушенням встановленого порядку, змінив напрям бюджетного відшкодування з р.23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» на р.23.1 «на рахунок платника у банку». Та, як наслідок, позивач завищив суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2013 року на суму заявленого відшкодування - 283 805,00грн. Позивач вважає, що контролюючий орган невірно та безпідставно визначив, що він не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 283 805,00грн. Позивач зазначає, що, не зважаючи на наявність такого уточнення, таке порушення жодним чином не впливає на саму суму бюджетного відшкодування, тобто її завищення не відбулось. Крім того, позивач вказує, що вже раніше відповідачем було встановлено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року, а саме у довідці № 121/15.6-27/21628777 від 29.05.2013 року.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.72-74), в яких зазначив, що TOB «Техноком» 18.06.2013 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року згідно якого сума рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» декларації з податку на додану вартість зменшено на суму 283 805,00грн., а рядок 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» збільшується на суму 283 805,00грн. Враховуючи вимоги ст. 200 Податкового кодексу України, про порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, якими визначено строки та порядок бюджетного відшкодування, зміна напрямку відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями, поданими платником до податкових органів, чинним законодавством не передбачена. Отже, на думку представника відповідача, платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 12.09.1994 року № 10741200000001057, ідентифікаційний код юридичної особи 21628777, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 24.02.2006 року № 543/29-217. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.6-20)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 18.08.1999 року (індивідуальний податковий номер 216287726124), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 38453815, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом. (а.с.21)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Приписами ст.76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість в частині бюджетного відшкодування за березень 2013 року ТОВ «Техноком». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.07.2013 року № 349/15.5-61. (а.с.44-46)

Під час проведення камеральної перевірки перевіряючим встановлено, що враховуючи вимоги ст. 200 Податкового кодексу України «Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків», якими визначено строки та порядок бюджетного відшкодування зміна напрямку відшкодування ПДВ шляхом подання уточнюючого розрахунку за деклараціями, поданими платником до податкових органів чинним законодавством не передбачена. Отже, платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки. TOB «Техноком» в порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року у розмірі 283 805,00грн.

В висновках акту перевірки зазначено, що в порушення п.50.1 ст.50, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України підприємство ТОВ «Техноком» не має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у розмірі 283 805,00грн.

Під час перевірки був використаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року позивача (№ 9035953175 від 18.06.2013 року).

Так, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 23.07.2013 року № 000011150122 яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 805,00грн. за березень 2013 року та нарахована штрафна санкція у розмірі 70 951,25грн. (а.с.50)

Суд зазначає, що спір виник у зв'язку з тим, що у ході перевірки відповідачем було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість з підстав відсутності у позивача права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки це не може розцінюватися як виправлення помилки.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. (п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Керуючись п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація, складена з порушенням норм статті 48 Податкового кодексу України, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст.46 цього Кодексу.

Згідно п.49.1 ст.49 цього кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

П.49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

П.49.15 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Крім того, відповідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності,визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Відтак, як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «Техноком» подає податковому органу - відповідачу за її місцезнаходженням, податкові декларації з податку на додану вартість в електронній формі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, реєстраційний № 9021112427 від 17.04.2013 року, з додатками до неї, в якій в рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 283 805,00грн. Згідно квитанції № 2 зазначена податкова декларація прийнята на районному рівні. (а.с.22-26)

Суд бере до уваги, що відповідачем на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірки достовірності нарахуванням позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2013 року, за результатами якої складено довідку від 29.05.2013 року від 121/15.6-27/21628777. В висновках довідки зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Техноком» у декларації за березень 2013 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 283 805,00грн. (а.с.27-39)

Отже, товариством до відповідача пізніше - 18.06.2013 року був направлений в електронній формі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період березень 2013 року, реєстраційний № 9035953175. Позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань було змінено показник в рядку 23.2 з «283 805,00грн.» на «-283 805,00грн.», а в рядку 23.1 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку зазначена сума 283 805,00грн. Згідно квитанції № 2 зазначена податкова декларація прийнята на районному рівні. (а.с.40-43)

Водночас, як вже раніше встановлено судом, відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість в частині бюджетного відшкодування за березень 2013 року ТОВ «Техноком», а саме вищезазначеного уточнюючого податкового розрахунку. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.07.2013 року № 349/15.5-61 та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим законодавством передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). (п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України)

Згідно п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Керуючись п.п.200.10, 200.11 ст.200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

В п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем передбачений вичерпний перелік підстав, коли контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має право на вказане бюджетне відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку відповідачем було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість позивачу з підстав відсутності у останнього права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму бюджетного відшкодування, оскільки це не може розцінюватися як виправлення помилки.

На думку суду, в даному випадку, відповідач не повинен був приймати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість як податкову звітність, а мав відмовити в прийнятті такого уточнення у відповідності з вимогами п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що податкова декларація вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням встановленого порядку, що є наявним в даному випадку, отже, суд приходить до висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 року позивача не мав бути прийнятим.

Разом з тим, не зважаючи на наявність такого уточнення, таке порушення жодним чином не впливає на суму бюджетного відшкодування, тобто її завищення не відбулося, тому висновок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2013 року та як наслідок зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 283 805,00грн. є безпідставним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 23.07.2013 року № 0000011150122 прийняте за результатами камеральної перевірки є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем жодних доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлені підстави, які підтверджують порушення щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачем, в межах спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Техноком» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 000011150122 від 23.07.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 805,00грн. за березень 2013 року та нарахована штрафна санкція у розмірі 70 951,25грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» витрати по сплаті судового збору у розмірі 141 гривні 91 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 січня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 21 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова