Постанова № 37140426, 20.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року справа № 826/18220/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна

механізована колона № 501»

до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного

управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправними дії, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі – відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 36249471 від 31.01.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що положеннями чинного законодавства України чітко встановлено обов’язок органу державної виконавчої служби надіслати наступного дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження копію такої постанови боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження, де він є боржником, направлена йому відповідачем через 2,5 місяця після її винесення. Внаслідок таких дій відповідача позивач був позбавлений можливості бути вчасно і належним чином повідомленим про відкриття щодо нього виконавчого провадження, а тому не мав можливості виконати таку постанову в добровільному порядку.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 15.01.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» є юридичною особою, зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 02.04.1993 року № 10681200000001807, ідентифікаційний код юридичної особи 01354421, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідка АБ № 636207 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.17-23)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 17 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. (п.7 ч.2 ст.17 Закону № 606)

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У судовому засіданні та із матеріалів справи судом встановлено, що державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві прийнято постанову від 31.01.2013 року ВП № 36249471 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 34470575 виданої 18.01.2013 року ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про стягнення з ПАТ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» (боржник) на користь ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (стягувач) виконавчого збору у розмірі 199,01грн. При винесені постанови державний виконавець керувався ст. 17, 19, 20, 25 Закону № 606. (а.с.5)

Зазначена постанова направлена позивачу кур’єром 10.04.2013 року, що підтверджено штампом на копії конверту наявному у матеріалах справи. (а.с.6)

Частиною 5 ст.25 Закону № 606 встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.31 Закону № 606, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, з урахуванням вищеперелічених вимог законодавства України про виконавче провадження, суд приходить до висновку, що відповідач несвоєчасно, а саме через 2 місяця та 10 днів, направив на адресу позивача постанову про відкриття виконавчого провадження, в якому останній є боржником, чим порушив вимоги ч.5 ст.25 Закону № 606.

Суд наголошує, що відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 6 Закону № 606, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Керуючись ч.1 ст.11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч.2 ст.82 Закону № 606, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Суд зазначає, що позивач скористався своїм правом звернутися до суду за захистом своїх порушених прав і інтересів.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідача щодо направлення на адресу Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2013 року ВП № 36249471 з порушенням строків встановлених ч. 5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», є протиправними.

З таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» – задовольнити.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо направлення на адресу Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2013 року ВП № 36249471 з порушенням строків встановлених ч. 5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 501» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68 гривень 82 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова