Постанова № 37140407, 10.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2014 року справа № 826/9851/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будімперія»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

від 21.09.2011 року № 0037901502 та № 0037911502, стягнення з відповідача

суму 54 327,27грн., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Будімперія» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0037901502 та № 0037911502, стягнення з відповідача суму 54 327,27грн.

В судовому засіданні 06.11.2013 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого шляхом подання декларації за відповідний період податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу. На думку позивача, крім відсутності самого порушення, ДПІ у Святошинському районі м. Києва без будь-яких правових підстав нарахувала штрафні санкції.

У судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, надав до матеріалів справи письмові заперечення, в яких зазначив, що у ході проведення камеральної перевірки позивача за 2010-2011 роки на предмет дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, було встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим були прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 15.01.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Будімперія», зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 28.10.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 23500202, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АБ № 641667 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП від 05.02.2008 року № 310/29-109. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.93-106)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За приписами п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку позивачем за 2010 -2011 роки. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.09.2011 року № 2429/15-23500202. (а.с.121)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.09.2011 року № 0037901502 яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 111 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 39 491,00грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7 898,20грн. за платежем податок на додану вартість;

№ 0037911502 яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 20 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 028,24грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 702,82грн. за платежем податок на додану вартість. (а.с.32, 33)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Згідно п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України)

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасна сплата податкових зобов'язань позивачем була здійснена за податковими деклараціями з податку на додану вартість № 9002253526 від 19.04.2011 року та № 9006985947 від 19.08.2011 року, які подані позивачем до податкового органу самостійно, та якими визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість 27 119,00грн. і 73 458,00грн. відповідно. (а.с.146-151)

Крім того, із аналізу даних зворотнього боку облікової картки позивача з податку на додану вартість за 2010 рік вбачається, що за результатом податкового року у позивача рахувалася недоїмка у розмірі 31 375,74грн., також у позивача існував податковий борг протягом 2011 року. (а.с.122-126)

Керуючись п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при сплаті сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість протягом 2011 року згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 531 від 27.04.2011 року на суму 27 120,00грн. та № 1072 від 19.08.2011 року на суму 73 460,00грн., відповідачем зараховувались вказані суми в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З приводу наведеного, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та скасуванню не підлягають, оскільки представником ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підтверджено наявність податкового боргу у позивача станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 54 327,27грн., суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки представником позивача у ході судового розгляду справи до матеріалів справи не надано жодних доказів якими платіжними документами була перерахована вказана сума на рахунок відповідача та з яких саме підстав суд повинен її стягнути на користь позивача.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи позивачем жодних доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, позивачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, позивачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлені підстави, які підтверджують відсутність порушення строків погашення узгоджених податкових зобов'язань позивачем в межах спірних правовідносин та обґрунтовані підстави для стягнення грошових коштів саме з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність прийняття податковим органом податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 року № 0037901502 та № 0037911502, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги ТОВ «БК «Будімперія» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Будімперія» - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова