Постанова № 37140394, 15.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2014 року справа № 826/17375/13-а

о 15 год. 17 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Боронило К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна

компанія «Енпаселектро»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 4426552201 від 25.06.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Мажара О.Є., Попов А.С.,

від відповідача Прокофєва Л.С., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Енпаселектро» (далі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4426552201 від 25.06.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-технічна компанія «Енпаселектро» складеного відповідачем 07.06.2013 року, документально та нормативно не підтверджуються. Позивач вважає, що позиція податкового органу щодо нереальності (фіктивності) господарського правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» на випробування та тестування обладнання від 30.04.2012 року № 116-07/2012, фактично ґрунтується на неналежному доказі - акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 21.12.2012 року № 994/22-40/36214933 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент». Під час укладення та виконання договору сторонами було оформлено всі бухгалтерські первинні документи, але у ході перевірки пояснення посадових осіб та документи з питань предмету перевірки від позивача, перевіряючим не витребувались. Отже, зазначає позивач, обставини реальності господарських операцій податковим органом під час перевірки не досліджувались. Крім того, вказує позивач, в періоди укладення та виконання вказаного договору обидві сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (т.3 а.с.31-33), в яких зазначив, що у ході перевірки був використаний акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 21.12.2012 року № 994/22-40/36214933 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», в якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності підприємства. ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» за своїм місцезнаходженням не встановлено, отже, відповідач прийшов до висновку, що операції по взаємовідносинах з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Енпаселектро» (ТОВ «НТК «Енпаселектро») зареєстровано як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 14.02.1994 року № 10701450000040739, ідентифікаційний код юридичної особи 21573438, що підтверджено довідкою АА № 353909 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно даних довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, дослідження і розробка в галузі технічних наук, монтаж електророзподільної та контрольної апаратури. (т.1 а.с.97-102)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «НТК «Енпаселектро» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 02.07.1997 року (індивідуальний податковий номер - 215734326553), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100298387, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом. (т.2 а.с.103)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» (ТОВ «ПБК «Фундамент») за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 07.06.2012 року № 562/22.3/21573438. (т.1 а.с.9-17)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в серпні 2012 року ТОВ «НТК «Енпаселектро» придбано у ТОВ «ПБК «Фундамент» послуги по випробуванню та тестуванню обладнання на загальну суму 1 027 200,00грн. у тому числі ПДВ - 171 200,00грн. на підставі договору № 116-07/2012 від 30.04.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 21.12.2012 року № 994/22-40/36214933 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, в якому наявна інформація, що співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС здійснено виїзд на податкову адресу підприємства та встановлено відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, не виявлено офісного, складського чи виробничого приміщення, працівників підприємства. Встановити та опитати особу ОСОБА_4, який значиться керівником ТОВ «ПБК «Фундамент», щодо операцій проведених у перевіряємому періоді не виявилось за можливе у зв'язку з тим, що він за місцем реєстрації не проживає та встановити фактичне місцезнаходження не виявилось можливим. З огляду на викладене, перевіряючий ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що операції з постачання товару (робіт, послуг) ТОВ «ПБК «Фундамент» носять нереальний характер, а тому мають ознаки нікчемності. (т.3 а.с.35-40)

У висновках акту перевірки позивача вказано, що документальною перевіркою встановлено порушення ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 171 200,00грн. в серпні 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.06.2013 року № 4426552201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 214 000,00грн. з якої основний платіж 171 200,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42 800,00грн. (т.1 а.с.7)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про випробування та тестування обладнання від 30.04.2012 року № 116-07/2012 укладеного між позивачем та ТОВ «ПБК «Фундамент», оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України, платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «НТК «Енпаселектро» та ТОВ «ПБК «Фундамент», мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері надання послуг регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 63 «Послуги».

Відповідно до ст.901 цього кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно вимог ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ПБК «Фундамент» (Виконавець) 30.04.2012 року укладено договір № 116-07/2012, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик, власними засобами та зі своїх матеріалів випробування та тестування обладнання, що входить до складу АСУ ТП ПС 330/110/10кВ. Строк виконання робіт за даним договором: травень-вересень 2012 року. Договірна ціна на роботи, що складають предмет цього договору становить у загальній сумі 1 258 155,00грн. Оплата прийнятих Замовником робіт здійснються за фактом проведених Виконавцем випробувань та тестування з кожним видом обладнання після підписання актів дачі-приймання робіт. (т.1 а.с.61-63)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 116-07/2012 від 30.04.2012 року підписаний директорами ТОВ «НТК «Енпаселектро» і ТОВ «ПБК «Фундамент» та скріплений печатками.

Сторонами погоджені технічні вимоги на випробування та тестування обладнання, що входить до складу АСУ ТП ПС 330/110/10кВ. (т.1 а.с.64-65)

Крім того, сторонами підписані додатки до договору, а саме: кошторис витрат на виконання робіт, протокол погодження договірної ціни. (т.1 а.с.66-67)

На виконання умов договору сторонами підписаний акт №1 від 21.08.2012 року здачі-приймання робіт по договору на проведення випробувань і тестування обладнання, із зазначенням які роботи проводилися, на якому обладнанні, сума виконаних робіт з урахуванням податку на додану вартість становить 1 027 200,00грн. у т.ч. ПДВ 171 200,00грн. (т.1 а.с.68)

Виконавцем по договору - ТОВ «ПБК «Фундамент» складено звіт про результати випробувань і тестування обладнання. (т.1 а.с.69-239, т.2 а.с.1-47)

З метою фактичного підтвердження виконання робіт по спірному договору, представником позивача до матеріалів справи наданий журнал допуску фахівців ТОВ «ПБК «Фундамент» для тестування і випробування обладнання (договір № 116-07/2012 від 30.04.2012 року), в якому зазначені дати проведення робіт, прізвища фахівців контрагента, час допуску до виконання робіт: початок і закінчення, підписи фахівця та керівника проекту від позивача. (т.2 а.с.56-57)

Так, ТОВ «ПБК «Фундамент» виписана податкова накладна на вищезазначені послуги № 1 від 21.08.2012 року на суму 1 027 200,00грн. у т.ч. ПДВ 171 200,00грн. (т.2 а.с.48-50), яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2012 року.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення та виписки з банківського рахунку за червень 2013 року які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Ревел» по договору за виконані роботи та отриманий товар. (т.2 а.с.51-55)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за серпень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», у зв'язку з придбанням послуг. Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року. (т.2 а.с.116-138)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договір, протокол договірної ціни, акт здачі-прийняття робіт, звіт, податкова накладна мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкової накладної, виписаної ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в її оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної, серпень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 362149326514) номер свідоцтва платника ПДВ - 100287891, видане 11.06.2010 року, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. (т.2 а.с.109)

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що на підтвердження використання у господарській діяльності послуг та товару, отриманих від ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» за спірним договором, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем отримані послуги від ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» були реалізовані третім особам, а саме ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» відповідно до договору субпідряду № 05/2011 від 30.06.2011 року, на виконання якого сторонами складені договірна ціна, розрахунки витрат, локальні кошториси, календарний план, специфікації, видаткова накладна. Позивачем виписані податкові накладні на обладнання. ТОВ «Енергопартнер Інжиніринг» на виконання умов договору, здійснена оплата, про що свідчать банківські виписки. (т.1 а.с.18-60, т.2 а.с.58-65)

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що обсяг робіт які мали бути виконані позивачем за вищевказаним договором насамперед обумовлено обсягом обладнання, яке позивач був зобов'язаний поставити. Крім робіт за зазначеним договором № 05/2011, які виконувалися в с. Нові-Петрівці Київської області, працівниками позивача в 2012 році виконувалися роботи на інших об'єктах за іншими договорами, а саме в м. Запоріжжя, в м. Вишгород, в м. Світловодськ, в м. Новодністровськ. У зв'язку з чим, аналізуючи ситуацію з виконанням робіт за договорами, керівництвом було прийнято рішення залучити ТОВ «ПБК «Фундамент» до виконання частини робіт за договором субпідряду № 05/2011 від 30.06.2011 року. На підтвердження виконання робіт в інших місцевостях представником позивача надані копії наказів про відрядження працівників та звіти. Крім того, надані накази на відпустку працівників у цей період. (т.2 а.с.159-250, т.3 а.с.1-29)

Таким чином, посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі.

Крім того, судом не приймається обґрунтування відповідача, що контрагент позивача не набув належним чином цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за своєю юридичною адресою, оскільки, відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» місцезнаходження не змінювало та на час здійснення ним господарських операцій відсутні відомості щодо відсутності товариства за його місцезнаходженням зареєстровані в установленому законодавством порядку. (т.2 а.с.107-108)

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договір, акт здачі-приймання робіт, податкова накладна, платіжні документи.

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем послуг у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Фундамент», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 171 200,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 42 800,00грн.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 4426552201 від 25.06.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору про випробування та тестування обладнання від 30.04.2012 року № 116-07/2012 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На думку суду, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Науково-технічна компанія «Енпаселектро» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Енпаселектро»» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 4426552201 від 25.06.2013 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 214 000,00грн. з якої основний платіж 171 200,00грн. та штрафна санкція у розмірі 42 800,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Енпаселектро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 428 гривні 75 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 15 січня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 21 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова