Рішення № 37138495, 11.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1648/14 Головуючий 1 інст. - Хайкін В.А.

Справа № 2011/17542/12

Категорія: правочини Доповідач - Котелевець А.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Кіпенка І.С., Шаповал Н.М.,

за участю секретаря - Варюшичевої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «КБ «Приватбанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позивач в особі свого представника Боровця В.П. вказав, що 7 лютого 2008 року укладено договір № HADOGKO1270081, за умовами якого ПАТ «КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_5 гроші в розмірі 80 000 доларів США 00 центів зі сплатою 12% річних, строком до 4 лютого 2028 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту з ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, належна боржниці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 7 лютого 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 893.

Однак умови договору відповідачка не виконала.

Станом на 16 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 153 019 доларів США 12 центів.

Посилаючись на вказані обставини, просив для задоволення грошових вимог за договором кредиту від 7 лютого 2008 року в розмірі 153 019 доларів США 12 центів звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій щодо продажу; виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 разом з іншими осами, які зареєстровані та/або там проживають, та зняти їх з державної реєстрації за вказаною адресою.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала в частині виселення, посилаючись на те, що в спірному житлі мешкає малолітня особа.

Справа розглянута за відсутності інших відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Звернуто стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій щодо продажу.

Постановлено виселити ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстрації за вказаною адресою.

З ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» в дольовому порядку стягнуті судові витрати - по 643 грн. 80 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм процесуального, матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Зокрема зазначає, що рішення ухвалено за відсутності відповідачів; Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, до повноважень якого відноситься вирішення питання щодо зняття з реєстраційного обліку, до участі у справі в якості належної особи не залучено; порядок виселення відповідачів, встановлений Законом України від 5 червня 2003 року № 898-1У (з наступними змінами) «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-1У), не дотриманий; резолютивна частина не відповідає вимогам ст. 39 Закону № 898-1У; допущено подвійне стягнення, оскільки на вирішенні цього суду була цивільна справ № 2-848/11 між тими сторонами і з тих самих підстав; крім того, на спірній площі проживає та зареєстрована малолітня дитина, згода на виселення якої від Служби у справах дітей Дзержинської районної у м. Харкові ради Харківської області відсутня.

Позивач, відповідачі ОСОБА_5 ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції не оскаржили, заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції вважав доведеними вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені ст. 33 Закону № 898-1У.

Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону № 898-1У).

Можливість у разі неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена статтями 38, 39 Закону № 898-1У.

Спірною є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, належна ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 7 лютого 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 893.

Матеріали справи свідчать, що 7 лютого 2008 року укладено договір № HADOGKO1270081, за умовами якого ПАТ «КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_5 гроші в розмірі 80 000 доларів США 00 центів зі сплатою 12% річних, строком до 4 лютого 2028 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту з ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а. с. 12-14, 20-24).

Однак умови договору ОСОБА_5 не виконала.

Станом на 16 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 153 019 доларів США 12 центів, яка до цього часу не погашена.

При цьому вимогу про усунення порушень за договором кредиту відповідачі отримали 23 квітня 2013 року та не відреагували на неї (а. с. 92-94, 159-170).

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки зі встановленням способу реалізації шляхом продажу з наданням ПАТ «КБ «Приватбанк» права на укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій щодо продажу, а також виселення відповідачів зі спірного житла.

Однак з висновком суду про зняття відповідачів з реєстрації за вказаною адресою погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає з указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення прав користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані з зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові ПАТ «КБ «Приватбанк» про зняти ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 з державної реєстрації за спірною адресою.

Крім того, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає доповненню зазначенням інформації щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Частиною 2 ст. 43 Закону № 898-1У визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90% його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону № 898-1У, так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Укладаючи договір іпотеки, сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 580 750 грн. 00 коп. з початковою ціною в розмірі 50% від вартості предмета іпотеки (пункти 11, 22, 33.4).

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не можуть бути прийняті до уваги. Сам ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції не оскаржив, а представник інших відповідачів в суді апеляційної інстанції не надав доказів, які мав подати до суду першої інстанції, та які могли вплинути на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням позиції його довірителів.

Посилання на недотримання порядку виселення, встановленого Законом № 898-1У та подвійного стягнення є безпідставними.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2013 року, з ОСОБА_5 стягнуто на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № HADOGKO1270081, укладеним 7 лютого 2008 року, 667 193 грн. 73 коп., що еквівалентно 86 676 доларам США 79 центам.

Як вбачається з вказаного рішення заборгованість утворилась станом на 8 квітня 20098 року. При цьому в позові ПАТ «КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 було відмовлено у зв'язку з передчасністю цих вимог.

Заборгованість за даним позовом має розмір 153 019 доларів США 12 центів станом на 16 жовтня 2012 року.

До того ж позивачем обрано інший спосіб захисту: не стягнення заборгованості за кредитним договором, а звернення стягнення на предмет іпотеки, що не є тотожнім.

В суді апеляційної інстанції представник позивача поясни, що на момент укладення договору іпотеки реєстрація онуки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою спірної квартири була відсутня.

Керуючись ст. ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2013 року змінити.

В позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про зняття з реєстрації - відмовити.

Для задоволення грошових вимог за договором кредиту від 7 лютого 2008 року № HADOGKO1270081 року в розмірі 153 019 доларів США 12 центів початкову ціну предмета іпотеки - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді