Ухвала суду № 37138012, 18.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2013 рокусправа № 2а-6487/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

на постанову : Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 р. у справі № 2а-6487/10/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашмаркет"

до: Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

про: скасування податкового повідомлення - рішення ,

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмашмаркет» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 травня 2010р. №0000042303/0, від 12 травня 2010р. №0000052303/0 винесених Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 р. позовні вимоги задоволено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яка визначає порядок формування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено порядок нарахування податкових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін, а також тим, що висновок відповідача стосовно того, що митну вартість імпортованого товару слід вважати його звичайною ціною під час реалізації товарів на території України, не ґрунтується на приписах законодавства. Як зазначив суд, жодною нормою законодавчих актів не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, під час реалізації на території України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову - відмовити.

Відповідач вважає, що рішення суду не відповідає нормам п.п. 4.1, 4.3 ст. 4, п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», системний аналіз яких свідчить про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною під час здійснення операцій купівлі-продажу на митній території України.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло. Представники сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду, до суду не прибули.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2009 р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки №5363/230/32975314. В ході перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, виникло спірне питання, а саме питання визначення ціни реалізації товарів, які імпортуються, на митну територію України платниками податків. У зв'язку з цим, виникла необхідність розглянути дане питання на засіданні робочої комісії по розгляду спірних питань. При розгляді вищевказаного питання на засіданні робочої комісії з розгляду спірних питань 17.12.2009 р. остаточне рішення не було прийнято. 18.12.2009р. відповідачем до ДПА у Дніпропетровській області був направлений лист з проханням надати правову допомогу у вирішенні даного питання.

19.03.2010р. до Центральної МДПІ надійшов лист від ДПА у Дніпропетровській та для використання в роботі лист ДПА України від 05.03.2010р. № 4650/7/16-1117 «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ по операціях з поставки імпортних товарів за ціною вище контрактної, але не нижче митної». Таким чином, з урахуванням отриманих відповідей зроблено остаточний висновок щодо питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та формування від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту згідно з поданою ТОВ «Спецмашмаркет» до Центральної МДПІ податковою звітністю з податку на додану вартість.

07 квітня 2010р. Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "СПЕЦМАШМАРКЕТ" щодо правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009 р.

За результатами проведеної 07 квітня 2010р. перевірки було складено акт перевірки №1018/235/32975314 від 07 квітня 2010р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року №0000042303/0 та податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2010 року №0000052303/0.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 12.05.2010р. №0000052303/0 відповідач встановив порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п. 7.2.7, п.7.2, п.п.7.3.6, п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п. 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та відповідно зменшив суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 5 202 360 грн. за період червень, липень, вересень, жовтень 2010 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2010р. №0000042303/0 встановлено порушення позивачем п. 4.1., п. 4.З., ст. 4, пп. 7.2.7, п. 7.2, пп.7.3.6, п.7.3, п.7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1, 7.5.2. п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; абз. б), в) пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В даному податковому повідомленні-рішенні була визначена сума податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" -304829грн., 00коп. та сума штрафних санкцій 152 414грн., 50коп.. Загальна сума до сплати складає 457240грн. 50коп.

З зазначеним не можна погодитись, виходячи з такого.

За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, під час вирішення спорів, пов'язаних із визначенням бази оподаткування податком на додану вартість, слід ураховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону поняття звичайних цін для цілей оподаткування податком на додану вартість розуміється та застосовується за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

У підпункті 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 цього Закону, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Оскільки відповідач не довів наявність на ринку інших цін за операціями з ідентичними або однорідними товарами, то слід дійти висновку, що звичайною є ціна, за якою реалізовувались товари позивача.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що митну вартість імпортованого товару слід вважати його звичайною ціною під час реалізації імпортованих товарів на території України, не ґрунтуються на приписах законодавства, що виключає законність та обґрунтованість податкових повідомлень -рішень.

Слід також зазначити, що названа правова позиція викладена також у Довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 році , де зазначено наступне. « Судам слід ураховувати, що застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством. Відповідно до наведеного митна вартість раніше імпортованих в Україну товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України.»

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що податковий орган не довів як факту порушень позивачем норм Закону «Про податок на додану вартість», так і обґрунтованості сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, стосовно яких подано позов.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, є законним та обґрунтованим, що згідно ст.200 КАС виключає підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 р.- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова