Постанова № 37137665, 04.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р. № 820/12401/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Тверитнікові О.О.

за участі:

представника позивача Межирицького А.О.

представника відповідача Полежаки О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000232307/0 від 13.03.2009 року по податку на прибуток на загальну суму 829 225,00 грн. та №0000242307/0 від 13.03.2009 року по податку на додану вартість на загальну суму 128 806,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000232307/0 від 13.03.2009 року та №0000242307/0 від 13.03.2009 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2013 року касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000232307/0 від 13.03.2009 року з податку на прибуток на загальну суму 829 225,00 грн. та №0000242307/0 від 13.03.2009 року з податку на додану вартість на загальну суму 128806,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що висновки відповідача про заниження валових доходів на суму 297 195,00 грн. (експорт товару за цінами, нижчими за звичайні) та завищення валових витрат у сумі 2 168 491,00 грн. та податкового кредиту по ПДВ 85 871,00 грн. (придбання послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю), викладені в акті перевірки №1537/23-304/33816436 від 04.03.2009 року не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (в рамках позовних вимог) порушено:

- п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 616422 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2007 року в сумі 133365 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 136431 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 222229 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 124397 грн.

- п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 85871 грн., в тому числі по періодах за жовтень 2007 р. в сумі 32867 грн.; за грудень 2007 р. в сумі 6286 грн.; за січень 2008 р. в сумі 8752 грн.; за квітень 2008 р. в сумі 14814 грн.; за червень 2008 р. в сумі 4140 грн.; за липень 2008 р. в сумі 19012 грн.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстроване ВК Харківської міської ради 31.10.2005 року. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за № 5168. ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" зареєстроване платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова (правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (код ЄДРПОУ 33816436) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "НВК Харківтранс", код ЄДРПОУ 33816436 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року" №1537/23-304/33816436 від 04.03.2009 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (в рамках позовних вимог) порушено:

- п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 616422 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2007 року в сумі 133365 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 136431 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 222229 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 124397 грн.

- п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 85871 грн., в тому числі по періодах за жовтень 2007 р. в сумі 32867 грн.; за грудень 2007 р. в сумі 6286 грн.; за січень 2008 р. в сумі 8752 грн.; за квітень 2008 р. в сумі 14814 грн.; за червень 2008 р. в сумі 4140 грн.; за липень 2008 р. в сумі 19012 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000232307/0 від 13.03.2009 року, яким ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 829225,00 грн., в тому числі за основним платежем 616422,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 212803,00 грн.;

- №0000242307/0 від 13.03.2009 року, яким ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128806,50 грн., в тому числі за основним платежем 85871,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42935,50 грн.;

Судом встановлено, що висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 року №168/97-ВР ґрунтується на застосуванні відповідачем рівня звичайних цін до правовідносин позивача з ТОВ "Регіональний КТК" (Російська Федерація) за перевіряємий період та включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період сум витрат на придбання послуг фізичних осіб-підприємців з механічної обробки деталей, які не пов'язані з власною господарською діяльністю ТОВ "НВК Харківтранс".

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем валових доходів на суму 297 195,00 грн. у зв'язку з експортом товару за цінами, нижчими за звичайні, суд зазначає наступне.

Так, між ТОВ "НВК Харківтранс" та ТОВ "Регіональний центр КТК" (Бєлгородська область, Борисівський район, Російська Федерація) було укладено експортний контракт № 2-В-НПК від 20.02.2006 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - гайка нарізна, шестигранна, рухома, несамостопорна, некорозійностійка, нековпачкова, неприварна, виготовлена із чорних металів призначена для використання в якості кріплення для будівельно-монтажних конструкцій (ГОСТ 5918-73, ГОСТ 11532-93) відповідно до специфікацій, оформлених по заявкам ТОВ "Регіональний центр КТК".

За вказаним контрактом позивач поставляв за межі України товар (гайки М16, М20, М22, М24, М30, М36, М42, М64, М110(100.10.012-5) відповідно до вантажно-митних декларацій № 112698 від 08.10.2007 р., № 112995 від 06.11.2007 р., № 113300 від 04.12.2007 р., № 109237 від 04.02.2008 р., № 110038 від 16.04.2008 р., № 110868 від 30.05.2008 р. № 111140 від 25.06.2008 р., № 111407 від 23.07.2008 р.

ДПІ в Київському районі м. Харкова не ставить під сумнів реальність укладання та виконання експортного контракту за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, а робить висновок про застосування рівня звичайних цін до правовідносин позивача з ТОВ "Регіональний центр КТК" за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

Судом встановлено, що рівень звичайних цін було визначено відповідачем виходячи з цін на поставку ідентичного товару які здійснювались позивачем в той же період часу платникам податку на прибуток на загальних підставах на території України: ВАТ "Дніпровагонмаш" за договором №07/11-01 від 07.11.2007р., ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" за договором №03/07/08 від 03.07.2008 р., ДП "Придніпровська залізниця" за договором №ПР/НХ-07768/НЮ від 03.04.2007 р., ТОВ "Укрзалізничпром" за договором № 10/01/08 від 10.01.2008 р., ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" за договором №06/08/04/02-Т від 04.06.2008 р., договором №04/08/16/03 від 16.04.2008 р., ДП "Укрспецвагон" за договором №590 П-ЦВСВ (ВЗК-0.)Ю від 29.12.2006 р., ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" за договором №10/01/08 від 10.01.2008 р., ЗАТ "Азовелектросталь" за договором №240 АЭС від 16.07.2007 р., ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" за договором №0001-СН від 14.11.2007 р., ВАТ "Азовзагальмаш" за договором №ПСН-02871 від 03.05.2007 р., договором №ПСН-03189 від 18.05.2008 р., ТОВ "Трансмаш" за договором № 004/08 від 10.01.2008 р., ТОВ "Укржелдорпоставка", Південна залізниця.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 334) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.6. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 334 з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону № 334 визначено, що положення пп. 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, застосування звичайної ціни товару та донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється виключно у випадках та порядку встановленому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

ДПІ в Київському районі м. Харкова не зазначила підстав для визначення та застосування рівня звичайних цін, встановлених вказаними Законами України.

Також судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що відповідачем не направлявся запит до відповідного уповноваженого державного органу щодо статистичної оцінки рівня цін на метизну продукцію за межами митної території України. Відповідачем за звичайну ціну самостійно визначено вартість поставки метизної продукції за ціною ідентичного товару які здійснювались позивачем на території України. Разом з тим, поставка метизної продукції за експортним контрактом № 2-В-НПК від 20.02.2006 року здійснювалась за межі митної території України.

Також, суд зазначає, що відповідно п.п. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач посилався на те, що позивач при проведенні перевірки не надав відповідачу пояснень щодо відповідності рівня ціни продажу за межі митної території України рівню звичайних цін, відмовившись від отримання відповідного листа відповідача № 3180/10/23-314 від 23.02.2009 року.

Разом з цим, в акті перевірки не зазначено реквізитів листа, яким відповідач пропонував позивачу надати такі пояснення та підтвердження вручення чи направлення його позивачу, або ж відмови від отримання.

Фактично лист відповідача вих. №3180/10/23-310 від 23.02.2009 року про надання пояснень направлений позивачу поштою 25.02.2009 року рекомендованим листом з простим повідомленням. Вказаний лист було отримано позивачем 03.03.2009 року і 04.03.2009 року до канцелярії відповідача надано відповідь за вих. №79 від 03.03.2009 року (том 3 а.с. 237-239).

Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Таким чином, позивачем було надано як пояснення щодо економічного обґрунтування ціни продажу за контрактом № 2-В-НПК від 20.02.2006 року, так і документи на його обґрунтування, від отримання листа відповідача № 3180/10/23-310 від 23.02.2009 року про надання пояснень позивач не відмовлявся, пояснення були надані відповідачу після отримання відповідного листа.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що відповідачем під час визначення рівня звичайних цін не дотримані вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року та Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998 року.

Щодо висновку відповідача про завищення ТОВ "НВК Харківтранс" валових витрат на суму 2 168 491,00 грн. та завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 85 871,00 грн. за перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивач є постачальником метизної продукції та запасних частин на підприємства з ремонту залізничного транспорту. Позивач постачає гайки М10, М12, М16, М18, М20, М22, М24, М30, М36 у відповідності до ГОСТу 5918-73 та гайки М42(34,31,253), М64(30.21.103), М110(100,10.012-5) у відповідності до узгоджених із замовниками креслень. Постачання здійснюється на державні підприємства з ремонту залізничного транспорту відповідно до укладених за результати проведення тендерів договорів.

ТОВ "НВК Харківтранс" протягом перевіреного періоду отримував від фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 послуги з механічної обробки металопродукції на суму 2 168 491,00 грн., які було включено до складу валових витрат, а податок на додану вартість у сумі 85 871,00 грн. - до складу податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки та наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 року №168/97-ВР ґрунтується саме на невикористанні у власній господарській діяльності отримання послуг від СПД - ФО, які виробляли метизну продукцію для підприємства - виробника ТОВ "НВК Харківтранс".

Відсутність взаємозв'язку обґрунтовано відповідачем тим, що позивач як сертифікований виробник метизної продукції має відповідний штат кваліфікованих працівників виробничих спеціальностей та виробничі потужності, а тому не мав потреби у здійсненні металообробки, як певної частини виробничого циклу силами фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, дозволів щодо виробництва не отримували.

Суд зазначає, що ТОВ "НВК Харківтранс" були надані належним чином складені документи визначені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних послуг фізичних осіб - підприємців у господарській діяльності товариства.

Також, позивачем до суду було надано докази щодо неможливості виконання позивачем механічної обробки метизної продукції, що включає в себе фрезерувальні, свердлувальні, токарні роботи та допоміжні операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів не використання у господарській діяльності позивача придбаних у фізичних осіб - підприємців послуг з механічної обробки металопродукції.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по отриманим від фізичних осіб-підприємців послугам механічної обробки деталей.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище зазначене суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000232307/0 від 13.03.2009 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 829225,00 грн. та №0000242307/0 від 13.03.2009 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128806,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення №0000232307/0 від 13.03.2009 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 829225,00 грн. та №0000242307/0 від 13.03.2009 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 128806,50 грн. - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 93, кв. 57, код ЄДРПОУ 33816436) судові витрати у розмірі 3,40 (три грн., 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 10.02.2014 року.