Рішення № 37137581, 10.02.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" лютого 2014 р. Справа № 906/1814/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Хлобистіна Д.М. - представника за довіреністю №26 від 01.01.2014р.;

від відповідача: Пивовар В.М. - представника за довіреністю від 27.01.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)

до Приватного підприємства "МК-Технобуд" (м.Житомир)

про стягнення 9116,00 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 30.01.2014р. оголошувалась перерва до 10.02.2014р.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулась до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "МК-Технобуд" про стягнення 9116,00грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.12.2013р. позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 26.12.2013р.

У зв'язку із неявкою представників сторін, невиконання ними вимог ухвали суду, необхідністю направлення копії позовної заяви з доданими документами на юридичну адресу відповідача, господарський суд ухвалою від 26.12.2013р. відклав розгляд справи на 14.01.2014р.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, заявлене останнім клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.01.2014р. розгляд справи відкладено на 30.01.2014р.

В судовому засіданні 30.01.2014р. за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва до 10.02.2014р., відповідно до ст.77 ГПК України.

Під час розгляду справи представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. За неправильно зазначені відповідачем у накладній код та адресу одержувача позивачем нараховано штраф в сумі 9116,00грн., який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Під час розгляду справи представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також, надала клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5000,00грн., посилаючись, при цьому, на вимоги ст.551 ЦК України, 233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України, та наявність обставин, які свідчать про скрутне матеріальне становище відповідача.

Представник позивача проти заявленого представником відповідача клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (залізниця) та Приватним підприємством "МК-Технобуд" (вантажовласник) 04.04.2012р. укладено договір №ПЗ/ДН/08-124/ДНЮ-4 предметом якого є надання послуг залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням та проведенням розрахунків за ці послуги (а.с.47).

13.12.2012р. між ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" було укладено договір №ПР.ДН-1-12/497/НЮп/12-19НО.02 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (а.с.11).

07.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського" (постачальник) та Приватним підприємством "МК-Технобуд" (покупець) було укладено договір №13-1065-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець оплачувати і одержувати шлак, найменування, кількість і ціна якого визначаються в специфікаціях доданих до даного договору (а.с.50-51).

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2013р. Приватним підприємством "МК-Технобуд" (відправник) зі станції відправлення Житомир Південно-Західної залізниці здійснено відправку вагона №56641962, що підтверджується наявною в матеріалах справи залізничною накладною №32157679 (а.с.8).

У вказаній залізничній накладній відправником зазначено, що одержувачем вантажу на станції Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці є ДП "Трансгарант-Україна", код одержувача 9248, при цьому, адреса одержувача не зазначена.

При прибутті вагону №56641962 з вантажем на станцію призначення Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці було встановлено факт відсутності адреси одержувача ДП "Трансгарант-Україна" з кодом 9248, про що складено Акт загальної форми №96 від 25.06.2013р. (а.с.9). У зв'язку з чим, відправлено телеграму №206 від 25.06.2013р. на станцію відправлення Житомир Південно-Західної залізниці (а.с.10).

26.06.2013р. станцією Житомир Південно-Західної залізниці на станцію Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці відправлено телеграму, згідно з якою станція Житомир Південно-Західної залізниці просила вважати правильним одержувача ПАТ "ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського", код - 3128, адреса одержувача: м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б (а.с.10).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 9116,00грн., який нараховано Приватному підприємству "МК-Технобуд" на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України та п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у залізничній накладній №32157679 код та адресу одержувача.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, приймаючи до уваги вищенаведені встановлені судом обставини справи, господарський суд враховує наступне.

Згідно з ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. №457 затверджено Статут залізниць України, до якого вносились зміни і доповнення, які враховані судом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Статут залізниць).

Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст.23 Статуту залізниць, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 24 Статуту залізниць передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як зазначено в ст.6 Статуту залізниць, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011р. №138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та викладено їх в новій редакції, з урахуванням подальших змін, внесених Наказами Міністерства інфраструктури №570 від 21.09.2012.

Згідно з п.1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

У даному випадку, про існування між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом свідчить перевізний документ - накладна №32157679 від 19.06.2013 року.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов'язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів.

Таким чином, накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Пунктом 1.3. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

За змістом п.2.3 Правил оформлення перевізних документів правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Таким чином, саме відправник заповнює відповідні графи накладної, в тому числі графу "Одержувач", в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Як уже зазначалось та встановлено судом у накладній №32157679, яка супроводжувала вантаж, відповідач неправильно зазначив найменування, код та адресу одержувача вантажу, що було виявлено по прибутті вагона на станцію призначення.

На підставі телеграми-відповіді станції відправлення НР 251 від 26.06.2013р. на станції Дніпродзержинськ Придніпровської залізниці у накладній №32157679 зроблені виправлення найменування, коду та адреси одержувача на вірні.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.57-58).

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За результатами перевірки даних зазначених у накладній №32157679 залізницею складено Акт загальної форми №96 від 25.06.2013р. в якому вказано про відсутність отримувача вантажу вказаного в накладній (а.с.9).

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, цивільним та господарським законодавством України встановлено, що відповідальність суб'єктів господарювання у сфері здійснення перевезень залізничним транспортом визначається, у тому числі статутом залізниць.

Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів та ст.122 Статуту залізниць України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У відповідності до накладної №32157679, загальна сума провізної плати нарахованої відправнику до станції призначення за вагон №56641962 складає 911,60грн.

Згідно розрахунку позивача, розмір штрафу за неправильне зазначення як коду так і адреси вантажоодержувача складає 9116,00грн. (13276х2х5).

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про код та адресу одержувача вантажу є Акт загальної форми, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладній коду та адреси одержувача вантажу, які в силу вимог ст.ст.118,122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відповідача штрафу в сумі 9116,00грн. Відповідно, позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" обґрунтовані.

В процесі розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.58).

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на те, що ПП "МК-Технобуд" перебуває у важкому матеріальному становищі. Зокрема, зазначає, що з вересня 2013 року у підприємства існує заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 66,1тис. грн., що підтверджується листом начальника управління праці та соціального захисту населення міської ради Петренко Л.В. від 15.11.2013р. за №2164 (а.с.59), а з листопада 2013 року ця заборгованість збільшилась до 99,4тис. грн., про що свідчить рішення від 17.12.2013р. за №96 (а.с.60). Перед державою в особі Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області у підприємства існує заборгованість зі сплати 72381,00грн. податку на додану вартість, що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013р. (а.с.61-62). Крім цього, за несплату податку на додану вартість Житомирською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області було застосовано штрафні санкції на суму 15317,83грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2013р. за №0005871501 (а.с.63).

Штрафними санкціями, згідно із ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, відповідно до ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п.3.17.4.) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно з вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що, у даному випадку, допущені відповідачем порушення є незначними, оскільки останній негайно, в добровільному порядку їх усунув, позивачем, у зв'язку з цим, не понесено збитків. Враховуючи зазначене, а також, підтвердження відповідачем належними доказами свого скрутного матеріального становища, суд оцінює вказані обставини як виняткові, а тому вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого до стягнення з відповідача штрафу до 5000,00грн., задовольнивши клопотання відповідача.

У зв'язку із задоволенням клопотання відповідача позовні вимоги ДП "Придніпровська залізниця" задовольняються господарським судом частково в сумі 5000,00грн.

Як роз'яснено у п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 5000,00грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "МК-Технобуд" (10001, м.Житомир, вул.Баранова, будинок 80, ідентифікаційний код 34854891) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м.Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса,108, ідентифікаційний код 01073828)

- 5000,00грн. штрафу,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.02.14

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек.з пов.),

3 - відповідачу (рек. з пов.) на адресу: 10001, м.Житомир, вул.Баранова, 80