Рішення № 3713717, 25.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.09 р. Справа № 23/79

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Друкарня ”Новий світ” м. Донецьк

до відповідача: Східної митниці м. Донецьк

про стягнення 6 056 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Пермінов О.О. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 19.05.2009р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 25.05.2009р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Друкарня ”Новий світ” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, Східної митниці м. Донецьк, 6 056 грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- договір комісії № 64 від 07.08.2007р., за умовами якого ТОВ ”Авангард” зобов’язалось за дорученням позивача укласти в інтересах позивача контракти щодо придбання для ТОВ ”Друкарня ”Новий світ” продукції;

- заявлення вантажної митної декларації (далі - ВМД) № 700000005/2008/007253 на вантаж № 1 загальною вагою нетто 12 375 кг та вартістю 161 618, 48 грн. за кодом УКТЗЕД 3901101000, ставка мита - 0%;

- надходження вантажу на адресу ТОВ ”Авангард” від підприємства ”Nisco Internationаl Limited” Великобританія;

- кодування спірного вантажу митницею за іншим кодом УКТЗЕД -3901909090, ставка мита - 5%;

- постанову Київського районного суду м. Донецька про закриття адміністративної справи стосовно Арутюнова Д.Ю. у зв’язку з відсутністю умислу при декларуванні товару не за своїм найменуванням;

- лист відповідача № 11-18/4815 про скасування свого рішення про визначення коду товару;

- простой автотранспорту, замовленого для перевезення товару у зв’язку із затримкою митницею оформлення товару;

- оплату ним ТОВ ”ТрансЛогістік Компані” штрафних санкцій за простой автотранспорту з вини митниці;

- ст.ст. 1166, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: саме митні органи, згідно ст.313 Митного кодексу України (далі - МК України), класифікують товари; код товару, зазначений у будь-яких товаросупровідних документах не є визначальним для класифікації при митному оформленні товару; з ініціативи митниці була проведена експертиза вантажу та було прийнято рішення про визначення коду товару від 21.07.2008р. № КТ-700-2686-08 та віднесено товар, вказаний у ВМД № 700000005/8/0007253 від 15.07.2008р. до товарної підкатегорії 3901909090, яке у подальшому (22 вересня 2009р.) було скасовано; відсутня вина працівників митниці у правопорушенні; посилання на постанову Київського районного суду м. Донецька безпідставне, оскільки цією постановою встановлено лише відсутність вини декларанта у вчиненні порушень митних правил; митниця не є стороною за договором DZ/0067 від 03.10.2006р.; збитки, нібито заподіяні позивачу митницею за період з 14.07.2008р. по 17.07.2008р., нараховані безпідставно, оскільки за цей строк перепростою не було; митниця не чинила транспорту, який здійснював перевезення спірного вантажу, будь-яких перепон, оскільки до митного оформлення надаються лише товари; згідно до вимог ст.212 та ст.213 МК України товари могли бути розміщені у митний режим ”митний склад”; за бажанням декларанта можливо було застосування тимчасової декларації, що використано не було; митницею не перевищені строки щодо визначення питань класифікації товарів; не доведено факту заподіяння збитків; відсутній причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Позивач та товариство з обмеженою відповідальністю ”Авангард” уклали договір комісії № 64 від 07.08.2007р. (далі - договір № 64), за умовами якого комісіонер (позивач) зобов’язався за дорученням комітента (ТОВ ”Авангард”) за винагороду в інтересах комітента від свого імені укласти контракт з придбання для комітента продукції у кількості та за вартістю, вказаних у додатках до договору (п.1.1. договору). У зв’язку з тим, що за договором № 64 саме позивач, а не ТОВ ”Авангард”, повинен укласти від свого імені контракт, суд не приймає до уваги договір-доручення про надання митних брокерських послуг № 1 від 01.02.2008р. (далі - договір № 1), як такий, що має відношення до позивача.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 03.09.2008р. у справі № 3-15261/08 було встановлено, що 15.07.2008р. до відділу митного оформлення № 3 Східної митниці, декларантом ТОВ ”Ортус Плюс” Арутюновим Д.Ю. заявлена ВМД № 700000005/8/007253 на вантаж № 1: ”Полімери етилену в первинних формах. Поліетилен питомою густиною менш як 0,94. Поліетилен лінійний марки Dowlex NG 5056/01 G...”, загальною вагою нетто 12 375 кг, вартістю 161 618, 48 грн. Код товару за УКТЗЕД (згідно з відомостями внесеними в гр.33 ВМД) 3901101000, ставка мита -0%. Вказаний вантаж надійшов на адресу ТОВ ”Авангард” (83024, м. Донецьк, вул. Ревякіна, б.22 ”Д”, код ЄДРПОУ 34959650) від підприємства ”Nisco Internationаl Limited” (Великобританія), згідно укладеного між ними контракту № 2 РЕ-S08 від 22.01.2008р., за документом контролю доставки вантажу ПП № 700000016/8/9478 від 11.07.2008р., за CMR № 005114 від 08.07.2008р., інвойсом № 2РЕ-S08 від 08.07.2008р. Однак, згідно рішення ВН та КТ СМ № КТ-700-2686-08 від 21.07.2008р. встановлено, що вантаж являє собою: ”Сополімери етилену з альфаолефінами в первинних формах питомою густиною менш як 0,94гр. на см3 марки ”Dowlex NG 5056/01 G”, та його слід декларувати за кодом УКТЗЕД 3901909090, ставка мита -5%. В силу ст.35 ГПК України ці факти доведенню не підлягають. Оскільки комісіонером за договором № 64 є позивач, то суд вважає, що контракт № 2РЕ-S08 від 22.01.2008р. відношення до позивача не має. Суд вважає, що є недоведеним і факт відношення ВМД № 700000005/8/007253 до позивача - копію цієї ВМД суду не надано.

ТОВ ”ТрансЛогістік Компані” та позивач уклали договір-доручення № DZ0067 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучення від 03.10.2008р. (далі - договір № 0067), за яким експедитор (ТОВ ”ТрансЛогітік Компані”), діючи за дорученням замовника (позивача) надає послуги замовнику з організації перевезення найманим вантажним транспортом... (п.1.1. договору). Пунктом 10.1 цього договору було встановлено, що він діє до 31.12.2006р. або до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Сторони 02.11.2007р. підписали додаткову до договору № 0067, де зазначали, що замовник оплачує експедитору понаднормативні простої транспортного засобу (далі - ТЗ), які виникли з вини замовника... (п.6.1.). Зважаючи на дату підписання цієї додаткової угоди, суд робить висновок, що строк дії договору був продовжений на 2007рік, а з заявки - додатку № 7/07 - на 2008рік.

Позивач не подав суду документи, які б свідчили, що експедитор здійснював послуги для позивача - товарно-транспортної накладної чи іншого аналогічного документа до справи не долучено. У платежах, які здійснював позивач експедитору, було зазначено, що кошти сплачуються за перевезення згідно рахунку-фактури № СФ-537 (цього рахунку суду надано не було). Тому суд не може зробити висновок, що позивач сплачував експедитору саме штрафні санкції. Позивач вважає, що вина у затримці вантажу на митниці могла стосуватись відповідача, а за договором № 0067 санкції повинні сплачуватись, коли є вина позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 16, 614, 1166, 1173, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.