Рішення № 37134905, 12.02.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/526/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Пасічник Д.І.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

12.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,

при секретареві: Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2013 року по цивільній справі за його позовом до державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

23 жовтня 2013 позивач звернувся в суд з позовом до державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", обґрунтовуючи його тим, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2013 року його позов до ДП «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, задоволено повністю, проте вказану заборгованість було виплачено лише 27.08.2013 року, тому ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" повинен виплатити середній заробіток у сумі 10075,05 грн. за затримку виплати заробітної плати з 07.02.2013 року по 27.08.2013 року, яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що вина підприємства у затримці належних до виплати сум відсутня. Після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості позивачеві було видано виконавчий лист, який позивачем було пред'явлено до виконання, і далі стягнення проводилось відділом державної виконавчої служби. Відповідач при цьому від виконання рішення суду не уникав.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оспорюване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до діючого законодавства законодавцем передбачено як умову майнової відповідальності саме винність відповідача в затримці остаточного розрахунку з робітником. Обставини даної справи свідчать про відсутність винних дій з боку відповідача в затримці розрахунку через неможливість виконання рішення суду з причини блокування всіх активів відповідача, про що свідчать матеріали справи та показання свідків.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2013 року було встановлено, що 28 січня 2003 року позивач був прийнятий на роботу в ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2. 03 грудня 2012 року позивача було звільнено із займаної посади в ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується наказом №103-к від 03 грудня 2012 року та трудовою книжкою ОСОБА_2 (а.с.2). При цьому з ним не було проведено повний розрахунок, відповідно до вимог ст.116 КЗпП України. Вказаним рішенням позов ОСОБА_2 до ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати задоволено та стягнуто з ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 10458 (десять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) гривень 42 коп., 3358 (три тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 35 коп. середнього заробітку за період з 03 грудня 2012 року по 06 лютого 2013 року в зв'язку з невиплатою заробітної плати, а всього на загальну суму 13816 грн. 77 коп. На підставі вищевказаного рішення 28 лютого 2013 року судом видано виконавчий лист, який у встановленому законом порядку було пред'явлено до виконання.

Відповідно до вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Оскільки відповідач не виплачував позивачеві заробітну плату, то в день звільнення 03 грудня 2012 року повинен був визначити та виплатити заборговану заробітну плату з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, однак цього не зробив. Дані обставини встановлено вищезазначеним рішенням суду від 28.02.2013 року. Однак вказане рішення суду відповідач не виконав та фактично розрахувався лише 27.08.2013 року, про що сторони у судовому засіданні не заперечували.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом врегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Позов ОСОБА_2 до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено судом повністю за період з 03.12.2012 року по 06.02.2013 року, що підтверджується рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2013 року (а.с.2).

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

У постанові №6-144цс13 від 29 січня 2014 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає задоволенню за період з 07 лютого 2013 року по день фактичного розрахунку з позивачем, тобто по 27 серпня 2013 року, оскільки до цього часу з позивачем не проведено повний розрахунок.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі по тексту Порядок).

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 74 грн. 63 коп., що підтверджується розрахунком відповідача (а.с.7).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2013 року стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 03 грудня 2012 року по 06 лютого 2013 року. Остаточний розрахунок підприємство здійснило 27.08.2013 року (а.с.3).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За період з 07 лютого 2013 року по 27 серпня 2013 року кількість робочих днів згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу становить 135 днів.

За таких обставин на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за 135 робочих днів, що становить 10075 грн. 05 коп. (74,63 х 135).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог необхідно стягнути судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» (м. Кіровоград, просп. Інженерів, 2, код ЄДРПОУ 00951862) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10075 (десять тисяч сімдесят п'ять) грн. 05 коп.

Стягнути з державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2» у дохід держави судовий збір у сумі 243,6 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: