Рішення № 37134598, 12.02.2014, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/4186/13-ц

Справа № 2/226/93/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Соломатіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» (далі за текстом ТОВ «ШК «Донецькшахтопроходка») про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що він з 03.08.2010 року по 21.11.2012 року перебував у трудових відносинах з підприємством відповідача - шахтопрохідне будівельне управління № 9, працюючи в шкідливих і небезпечних умовах праці. За час роботи на вугільному підприємстві він отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легенів пилевої етіології, друга стадія; легенева недостатність першого-другого ступеня, у зв'язку з чим підприємством було видано акт за формою П-4 від 25.09.2013 року. Згідно довідки МСЕК від 14.10.2013 року позивачу первинно безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності за наслідками захворювання та 15% втрати професійної працездатності за наслідками трудового каліцтва, яке сталося у 1987 році, а за сукупністю - 40% втрати професійної працездатності. Позивач вважає, що, окрім матеріальної шкоди, наслідками професійного захворювання йому також спричинено моральну шкоду, яку повинен відшкодувати відповідач з причини низького рівня охорони праці на підприємстві, невиконанням службових обов'язків відповідальних працівників підприємства щодо нагляду за охороною праці, що підтверджується п.п.17, 19 акту П-4. Внаслідок професійного захворювання йому були заподіяні, насамперед, фізичний біль, а також фізичні та душевні страждання, він втратив 25% професійної працездатності, йому встановлено третю групу інвалідності. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту виникнення захворювання цілком порушена його нормальна життєдіяльність. Він постійно морально пригнічений з причини втрати здоров'я в ранньому віці та можливості ведення активного життя, морально страждає від постійних неприємних наслідків професійного захворювання, оскільки не має можливості їх позбутися, а саме: постійного дискомфорту та болю в легенях, утрудненого дихання, задишки, періодичного загострення хвороби, загальної слабкості та нездужання. Змінився звичайний образ його життя - він змушений довгий час знаходитися в лікувальних закладах з причини обстеження та лікування наслідків професійного захворювання, внаслідок чого він позбавляється домашнього затишку та звичайної обстановки. З причини необхідності перебування в постійному спокою, неможливості тривало ходити, оскільки турбує біль у грудях, задишка, він змушений обмежити себе в спілкуванні з близькими, друзями та знайомими. Він не має сил виконувати роботу в побуті, яку змушені виконувати його близькі, за цієї обставини він постійно відчуває почуття провини, сорому та безпорадності. З роботи він звільнений за станом здоров'я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, таким чином, він втратив роботу, яка годувала його та членів його родини - дружину та доньку. Наслідки профзахворювання дезорганізують життя та вимагають додаткових зусиль для його організації. Заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює у 25000 грн., виходячи із серйозних порушень здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленим наслідками професійного захворювання, які призводять до обмеження життєдіяльності, моральними стражданнями, втраті нормальних життєвих зв'язків. Тому позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди визначену ним суму.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ШК «Донецькшахтопроходка» Соломатін С.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив, що на підприємстві відповідача ОСОБА_1 відпрацював лише два роки, тоді як комісією було встановлено, що професійне захворювання позивача виникло через його тривалу роботу у шкідливих та небезпечних умовах на різних підприємствах на протязі 30 років, серед яких: 4,5 років прохідником на шахті в/о «Добропіллявугілля» (14,5%); 8 років машиністом гірничих виймальних машин на шахті в/о «Красноармійськвугілля» (26,3 %); 3 роки машиністом гірничих виймальних машин на шахті ДП «Селидіввугілля» (9,8 %); 8 років машиністом гірничих виймальних машин на шахті ДП «Красноармійськвугілля» (26,3 %); 1 рік машиністом гірничих виймальних машин на шахті ТОВ «Краснолиманське» (3,2 %); 2 роки машиністом гірничих виймальних машин на шахті відповідача, що складає всього лише 6,5% часу у шкідливих умовах. Із цих двох років позивач знаходився під впливом шкідливих факторів лише 424 робочі дні, 109 днів позивач перебував на лікарняному та 47 днів - у відпустці. Також представник відповідача вважає, що сильні душевні переживання у позивача викликають і наслідки трудового каліцтва 1987 року, тому просить задовольнити вимоги ОСОБА_1 пропорційно ступені вини підприємства разом з іншими, на яких працював позивач, в сумі 1625 грн.

Заслухавши сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.08.2010 року по 21.11.2012 року перебував у трудових відносинах з шахтопрохідним будівельним управлінням № 9 ТОВ «ШК «Донецькшахтопроходка», працюючи машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем у шахті, звільнившись з підприємства за станом здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копіями записів з трудової книжки позивача (а.с.6-15).

Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем позивачу ОСОБА_1 був встановлений діагноз: «хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія; легенева недостатність першого-другого ступеня», у зв'язку з чим відповідачем складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.09.2013 року, затверджений головним державним санітарним лікарем Будьонівського, Ворошиловського, Калінінського, Київського, Пролетарського районів м.Донецька, що підтверджується самим актом, медичним висновком та повідомленням комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» (далі за текстом ОКЛП) від 06.09.2013 року. У п.п.16, 17 даного акту зазначено, що причиною професійного захворювання позивача є недосконалість технології видобутку вугілля, довгострокова праця в умовах впливу шкідливих факторів: запиленість повітря робочої зони (а.с.17-19, 20, 21).

Відповідно до медичного висновку ОКЛП від 06.09.2013 року позивач тривалий час підлягав дії пилу, концентрація якого перевищувала ПДК, виконуючи професії: прохідника - 4 роки 4 місяця, машиніста гірничих виймальних машин - 27 років 1 місяць, тому позивачу протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, в несприятливих мікрокліматичних умовах, шумом, важка фізична праця (а.с.21).

Згідно за випискою із акту огляду МСЕК від 14.10.2013 року ОСОБА_1 вперше за наслідками професійного захворювання безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності та за сукупністю із раніше встановленими 15% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва за травмою 1987 року, позивачу встановлено 40 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності (а.с.16).

Через встановлену хворобу ОСОБА_1 з 01.08.2012 року по 14.08.2012 року, з 15.08.2012 року по 05.11.2012 року, з 06.11.2012 року по 20.11.2012 року, з 28.08.2013 року по 09.09.2013 року лікувався як амбулаторно, так і в умовах стаціонару Димитровської центральної міської лікарні та в ОКЛП. Цими медичними установами позивачу рекомендовано під час ремісії санаторно-курортне лікування у закладах пульмонологічного профілю, реабілітаційне лікування через певний час, спостереження та лікування за місцем мешкання, непереохолоджуватися, дотримуватися режиму праці та відпочинку (а.с.22-23, 24-25, 26, 30).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» в редакції від 21.11.2002 року відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.

Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За отриманим професійним захворюванням позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 14.10.2013 року, тому суд керується законодавством, діючим у зазначений період часу, тобто на час виникнення спірних правовідносин, бо це регламентовано ст.5 ЦК України, згідно якої акти цивільного законодавства, до яких відноситься Закон № 1105-ХIV, регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки Фонд на час виникнення спірних правовідносин не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.2371 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ч.4 цієї ж статті власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з вимог ст.153 КЗпП України, яка покладає на власника обов'язок створювати працівникові безпечні умови праці, вина власника полягає у невиконанні такого обов'язку. Отже, саме підприємство повинно було створити умови, які б унеможливлювали настання нещасного випадку.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1

Суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЭК від 14.10.2013 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв'язку між ушкодженням здоров'я та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 неодноразово звертався за медичною допомогою до медичних установ через захворювання, яке визначено професійним. В історіях його хвороб, зокрема, за 2012 рік та 2013 рік (№№ 2352/2462, 8004/1342, 6042/1026, 6223, а.с.22-26), зафіксовано скарги на задишку, що виникає при незначному навантаженні, втомлюваність, слабкість, кашель, болі у грудній клітині, хрипи у легенях.

Отримане позивачем захворювання вимагає від нього продовження лікування, обмежило виконувати будь-яку фізичну працю.

Наведене свідчать про те, що позивач тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання внаслідок отриманого на виробництві профзахворювання, через що порушилися його нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо часткової вини підприємства у заподіянні цієї шкоди, оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, який позивач працював на підприємстві, що підтверджено трудовою книжкою позивача.

Враховуючи нетривалий час роботи на підприємстві відповідача при тривалій праці у шкідливих умовах, які призвели до захворювання, на інших гірничих підприємствах, характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров'я, розмір і безстроковий характер втрати працездатності, а саме те, що позивач у віці 53 роки втратив 25% своєї працездатності у зв'язку з професійних захворюванням і йому протипоказана не тільки тяжка фізична праця, якою до захворювання він заробляв собі та сім'ї на достатній рівень життя, а й іншу працю, пов'язану, зокрема, з пилем, газами, несприятливими метеоумовами, отримане ним ушкодження здоров'я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Тому, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає можливим визначити позивачу розмір моральної шкоди у 6000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ТОВ «ШК «Донецькшахтопроходка» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі ст.ст.43, 46 Конституції України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівльна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівльна компанія «Донецькшахтопроходка», код ЄДРПОУ 35711134, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відшкодування моральної шкоди 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівльна компанія «Донецькшахтопроходка» на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2014 року.

Суддя Ж.Є.Редько