Постанова № 37133519, 29.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м.Львів № 9104/31841/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання представників позивача представника відповідача Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М., Ливак М.М., Максимчук Н.М., Бабіч І.І., Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-1947/10/0370 за позовом спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

05.07.2010 р. спільне українсько-словацьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» (далі - СП ТзОВ «Лігум») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом і, з уточненням позовних вимог, просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000302200/1 від 21.05.2010 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що не погоджується з твердженням Луцької ОДПІ щодо доходів, виплачених нерезиденту фірмі «LIGUM-Pol» (Польща) згідно договору б/н від 01.06.2007 р. та договору б/н від 01.04.2007 р. як доходів «роялті», а тому вважає необґрунтованим та неправомірним донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 13073,82 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26147,64 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Луцька ОДПІ, яка вважає, що рішення прийнято за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що СП ТзОВ «Лігум» при виплаті доходу у вигляді роялті, отриманого нерезидентом із джерелом їх походження з України, податок на доходи іноземних юридичний осіб при виплаті такого доходу не сплачено, чим занижено податок на доходи нерезидента.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку СП ТзОВ «Лігум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., про що складено акт за № 569/2399/30297270 від 04.03.2010 р.

На підставі вказаного акта та відповідно до виявлених порушень Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000302200/0 від 15.03.2010р., яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 39221,46 грн., в тому числі: за основним платежем - 13073,82 грн. та за штрафними санкціями - 26147,64 грн.

За результатами адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ скаргу товариства було залишено без задоволення, податкове повідомлення рішення - без змін і прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000302200/1 від 21.05.2010 р.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення за № 0000302200/1 від 21.05.2010 р., суд першої інстанції виходив із того, що плата за користування інформаційною системою SIMPiK.UA не є роялті і не підлягає оподаткуванню згідно із пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оплата за надання інформативних послуг стосовно програмування та виконання підготовчих дій в діапазоні продажу готової інформативної системи SIMPiK.UA відповідно до договору № б/н від 01.06.2007 р. є доходом нерезидента у вигляді виручки за послуги, надані резиденту від нерезидента та не оподатковується згідно із підпунктом «й» пункту 13.1 статті 13 цього ж Закону.

Проте колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.

Згідно з ч.1 ст.418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Одним із майнових прав інтелектуальної власності п.2 ч.2 ст.424 ЦК України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

При цьому у ст.419 ЦК України зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Пунктом 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) визначено «роялті» як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Крім того, визначення поняття «роялті» міститься і у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» № 1185 від 03.10.2007 р. (роялті - це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності), у постанові правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України»№ 255 від 18.06.2003 р. (роялті - платежі за використання нематеріальних активів банку (патентів, авторського права, програмних продуктів).

Системний правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у тому випадку, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта та при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або будь-яким іншим чином відчужувати зазначений об'єкт, тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Як видно із матеріалів справи, між СП ТзОВ «Лігум» (Україна) та фірмою «LIGUM-Pol» (Польща) укладено договір № б/н від 01.06.2007 р. з оплатою в іноземній валюті. Предметом даного договору є надання ліцензії на користування інформаційною системою SIMPiK.UA в обсязі бази клієнтів та виробництва, продажу, експедицій, калькуляції та цінових пропозицій, складування та зберігання.

Вказаним договором було також передбачено, що ліцензіат не має права продавати, передавати або іншим чином відчужувати інформаційну систему, надану йому у користування. Використання ліцензіатом (позивачем) інформаційної системи позивачем не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Згідно умов оплати по даному договору передбачено, що надавач ліцензії за її надання отримує винагороду в розмірі 4900,00 євро шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 14 днів від дати виставлення VAT (рахунку-фактури).

На виконання даних умов договору № б/н від 01.06.2007 р., СП ТзОВ «Лігум » було перераховано валютних коштів на користь фірми «LIGUM Pol»Sp.Zo.o, у сумі 4900 євро.

Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт за № 1-3-07 на суму 4900 євро, фірмою «LIGUM Pol»Sp.Zo.o передана ліцензія на право користування Системою SIMРIK/ver.3.2.UA в обсязі бази клієнтів та виробництва, продажу, експедицій (відвантаження), калькуляції та цінових пропозицій, складування та зберігання для СП ТзОВ «Лігум».

Крім того, між СП ТзОВ «Лігум» (клієнт) та фірмою «LIGUM Pol»Sp.Zo.o укладено договір співпраці № б/н від 01.04.2007 р. про надання в користь клієнта інформативних послуг стосовно програмування та виконання підготовчих дій в діапазоні продажу готової інформативної системи.

Предметом даного договору є надання послуги по обслуговуванню системи SIMРіK/ver.3, за які клієнт зобов'язується здійснювати щоквартальну плату у розмірі 769,30 євро шляхом безготівкового перерахунку протягом 14 днів від дати виставлення VAT (рахунку-фактури).

На виконання умов договору № б/н від 01.04.2007 р., СП ТзОВ «Лігум» було перераховано валютних коштів на користь фірми «LIGUM Pol»Sp.Zo.o на загальну суму 6152,00 євро.

Згідно актів приймання-передачі виконання робіт Фірмою «LIGUM Pol»Sp.Zo.o виконано робіт по наданню в користь клієнта СП ТзОВ «Лігум» інформативних послуг на загальну суму 6152,00 євро.

У відповідності з умовами контракту № б/н від 01.04.2007 р. фірма «LIGUM Pol»Sp.Zo.o отримала від СП ТзОВ «Лігум» доходи на загальну суму 6152,00 євро. Кошти нерезиденту були перераховані 26.07.2007р. - 769,00 євро, 14.11.2007р. - 769,00 євро, 28.12.2007р. - 769,00 євро, 10.07.2008р. - 1538,00 євро, 29.01.2009р. - 1538,00 євро, 17.09.2009р. - 769,00 євро.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що СП ТзОВ «Лігум» здійснюючи вказану оплату «LIGUM Pol»Sp.Zo.o, здійснювало виплату доходу нерезиденту у вигляді роялті.

Згідно п.13.1 ст.13 Закону № 334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, роялті.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону № 334/94-ВР, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 18.1 ст.18 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень, прибутки одержані резидентом договірної держави оподатковують лише в договірній державі.

Відповідно до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. за № 470, підставою для звільнення є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріальної копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено договір.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити інформацію, передбачену цим же пунктом порядку.

Довідка є підставою для звільнення від оподаткування на території України і дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Довідка-підтвердження податкового статусу резиденції фірми «LIGUM Pol»Sp.Zo.o за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 «Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» за 2007, 2008, 2009 роки, як під час проведення Луцькою ОДПІ перевірки СП ТзОВ «Лігум» так і в суді не надавалась.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано, як ним зазначено, довідку-підтвердження податкового статусу резиденції фірми «LIGUM Pol» за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №470 «Про затвердження порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», яка дійсна в межах календарного року та не була врахована податковим органом.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги надану довідку, оскільки така належним чином не легалізована, не перекладена відповідно до законодавства України та зі змісту такої не можливо з'ясувати чи вона містить передбачену обов'язкову інформацію.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доходи у вигляді роялті, отриманого компанією-нерезидентом від позивача, підлягають оподаткуванню в Україні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення за № 0000302200/1 від 21.05.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 39221,46 грн., в тому числі: за основним платежем - 13073,82 грн. та за штрафними санкціями - 26147,64 грн. прийнято в межах, визначених Конституцією та законами України повноважень, у визначений законом спосіб та з урахування усіх обставин, що мали значення для правильної оцінки дій СП ТзОВ «Лігум».

Відповідно до ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року в адміністративній справі № 2а-1947/10/0370 скасувати.

В задоволенні позову спільного українсько-словацького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль Р.Й. Коваль Р.Й.Коваль Судді В.В.Гуляк Н.М.Судова-Хомюк Р.М. Шавель В.М. Каралюсь ______ __

Постанова складена у повному обсязі 03 лютого 2014 року.